У суботу я планував написати пост про шедевральну книжку Павла Белянського — «Я працюю на цвинтарі» Але все перевернули новини з обшуків у Офісі Генпрокурора. Цей сейф, набитий мільйонами. Ці записи мафіозних розмов.
І якось назва книжки набула символічного звучання. Ми живемо на цвинтарі, де закопали всі наші досягнення минулої епохи.
Тільки замість квітів бригада зелених могильників обплювала і оббрехала проклятих попередників.
Дійшло аж до того, що змінили назву головного органу захисту законності. І букву за буквою бандитською фомкою в 2019 збили назву ГПУ з фасаду приміщення.
Може так було й на краще.
Бо зміна задач була продемонстрована максимально відверто.
Новій владі була не потрібна ГПУ, яка в квітні 2017 повернула в Держбюджет 1,5 мільярда доларів мафії. Найбільша спецконфіскація в Європі. Половина з цих грошей — на нову українську Армію, в тч на ракетні програми.
Новій владі була не потрібна ГПУ, яка в січні 2019 засудив Януковича за державну зраду. Память про це муляла антимайданівцям із зеленими квитками.
Цілі переможців 2019 змінилися.
Змінилися і вивіски.
Офіс Президента.
Офіс Генпрокурора.
І — логічно- 2 тисячі офісів грабіжницьких колцентрів під дахом владних структур по всій країні.
Людям брешуть, їхні гроші перекачуються в сейфи владної мафії.
Квінтесенція шахраїв, які хакнули і похоронили систему.
Ну, що ж.
Прийдеться знову вибиратися з могили.
Не перший раз.
Юрій Луценко
Заробітна плата солдата складає менше 5 папірців із цього сейфа на місяць.
Власники сейфу чудово почуваються за спиною цього солдата.
«І ЩО З НИМ РОБИТИ?»
Мідас. Династія. Форест Гамп. Феміда. Карфаген.
Дрібніші супутні справи.
40% опитаних українців вважають, що Володимир Зеленський брав участь у корупційних оборудках.
30%- що принаймні знав.
Важко сказати, що гірше — але і те, і те ганебно.
Поки від питання про відповідальність очільника держави стримують два фактори:
юридично — передбачена Конституцією недоторканність на час посади,
І політично — страх людей перед хаосом. Мовляв,
«а що з ним робити, хай уже сидить там, який не є».
Але чим далі стає очевидний масштаб корупційного розмаху правлячої династії — тим більше людей задумуватиметься про першу частину фрази, і менше зважатиме на другу.
Щоб уникнути хаосу, треба змінити сам підхід до управління. Оскільки нинішні — злодійкуваті невігласи у всіх сферах, то розумний поміркований шлях залишається лише через професійний уряд порятунку.
Але він припинить насичення «Династії», тому його уникатимуть до кінця, впертістю своєю приваблюючи чорних лебедів.
А ці лебеді, судячи з сутички СБУ і ГУР посеред білого дня, уже кружляють над головою. Притому знижуючись і звужуючи кола. А дзьоби в них гострі.
• •
Такого в Україні ще не було. Чутки про мафію більше не є чутками — у генеральній прокуратурі отримували гроші від шахрайських колцентрів.
Вони видурювали гроші в українців та іноземців і настільки були впевнені у безкарності, що складали їх у приміщенні Офісу генпрокурора!
Нещодавно була аналітика, шо такі колцентри нібито виманюють у людей до мільярда доларів у місяць! Загалом ці злодюги можуть поставити під загрозу підтримку України. Хто буде нам давати гроші, якщо сама влада України збирала гроші від шахраїв, які обкрадали іноземців?
Крім того у мене виникає питання — чи не ця саме готівка пішла на застави Галущенку, Єрмаку та іншим?
Один фігурант «канцлер» тікав за кордон, його затримали, інший «шеф» — ховається десь і досі.
Кажуть у ході операції детективи здобули докази підготовки нової атаки на НАБУ і САП.
P.S. Виявляється «канцлер» на записах зізнається, що зареєстрував фірму у США для купівлі нерухомості — це означає відмивання крадених коштів на території США.
• •
Тільки червонокнижний дебіл досі вірує, що за призначення таких кадрів не заносять особисто Зеленському.
До речі, генпрокурора, як пишуть змі, не можуть знайти добу. Останнє місце, де він сховався — Офіс Президента.
В 2019 організоване злочинне угрупування, яке після майдану втомилося від реформ, здійснило захоплення держави.
Автори текстів:
Ростислав Павленко
Віктор Уколов
Джон Сміт
Давайте відверто. При владі особи, які знищують державу зсередини. Зелені ліквідатори, як казав Степан Хмара. І мав рацію.
Їхніми стараннями знищуються інституції, розводиться тотальна корупція в держорганах, особливо цинічним її видом є корупція на крові. Спецслужби, голів яких призначив президент, воюють між собою у воюючій країні. Це вже саме по собі немислимо. Генпрокурор, призначений президентом, вибудовує тіньову імперію, корупційну парадержаву за лояльність до президента, виконуючи його політичні забаганки.
Оточення президента незаконно збагачується на енергозахисті, фортифікаціях, оборонних закупівлях. Президент під час війни є ініціатором кешбеків, єбаків, чекапів — дрімучого популізму та купівлі населення дріб’язком, відбираючи гроші в ЗСУ.
Парламент через президентську монобільшість — ручний орган Зеленського. Але коли потрібно звинуватити когось у зриві важливих голосувань заради отримання грошей для країни, то завжди винна опозиція, яка чомусь, на думку президента, має також нести політичну відповідальність за недолугі та шкідливі рішення Зеленського, загорнуті в єврореформи чи вимоги МВФ.
РНБО президента клепає санкції проти опозиції та незгодних, знову ж таки, у ручному режимі — топорно, з помилками, переписуючи постанови на ходу.
Суди, що беруть участь у тотальній корупційній поруці, приймають потрібні рішення проти опозиції, незгодних, конкурентів, відбілюють корупційних прокурорів, нечесних на руку правоохоронців.
Усе перелічене — «заслуга» Зеленського та людей, яких він призначив чи привів на своєму горбі до парламенту. Усю, поки що політичну, відповідальність несе саме він. Але ми бачимо, що одні з небагатьох дорослих у країні, НАБУ та САП, впритул підбираються до президента, вичікуючи лише часу, коли той втратить президентський імунітет. Чи розуміє це Зеленський? Звісно. І доля країни вкотре залежить від того, яким чином Зеленський буде викручуватися з корупційного капкану, поруч із яким ходить.
Якщо продовжить усе, як і було, це буде повільне знищення країни зсередини. І це, ймовірно, реалістичний сценарій за наявності зовнішньої загрози. Але поки НАБУ та САП ловлять негідників, знищувати країну стає складніше. Та й народ уже не той і розуміє, що відбувається.
По-хорошому, потрібно вимагати відставки Зеленського, і, ймовірно, люди в певний момент можуть вийти за це на вулиці. Поки що — добровільної відставки заради блага фронту та опору ворогові. Але якщо й таким чином до нього не дійде, а ситуація погіршуватиметься, то можуть бути й інші сценарії розвитку подій. І це не погрози, це прогнозування ймовірних сценаріїв розвитку подій.
