Весною «Наші гроші» в рамках проекту #санкції_працюють писали, що у роісян почались проблеми з чаєм в пакетиках, бо самі пакетики вони не виробляли, а з Заходу вже не тойво. І ми передчували льогке удовлєтворєніє від того, як узькі страждатимуть навіть у такій дрібниці як пакетований чай.
Але не так сталося як гадалося. Рашисти налагодили потік фільтрувального паперу через Грузію, яку ті самі рашисти в’ї*бали танками у 2008 році. Тобто у грузинів пам’яті не вистачило на фіксацію стосунків з ворогом.
«Нью-Йорк таймс» вивалив розкішний лонгрід про те як наші колишні друзі допомагають вижити нашому спільному ворогу.
******************************
Як західні товари потрапляють до Росії: Довжелезна черга вантажівок через Грузію
За даними російського уряду, довгі, звивисті черги вантажних автомобілів, які очікують перетину кордону з Грузії в Росію, збільшилися більш ніж удвічі в минулому році.
Вантажівки чекають днями зі своїм вантажем — автозапчастинами, промисловими матеріалами, хімікатами, навіть папером для чайних пакетиків — щоб перетнути кордон у подорожі, яка зазвичай починається в Туреччині і закінчується в російських містах, де західні товари користуються високим попитом.
Війна в Україні різко перервала багато торговельних зв’язків Росії з Європою, але економіка країни швидко пристосувалася, знайшовши альтернативні маршрути для імпорту. За останні 10 місяців Грузія — колишня радянська республіка з населенням 3,6 мільйона чоловік, яка вела власну болісну війну з Москвою в 2008 році — перетворилася на зручний логістичний канал між Росією і зовнішнім світом.
Сплеск торгівлі означав неочікуване благо для водіїв вантажівок, таких як Мурман Накашидзе, 48-річний грузин, який володіє невеликою транспортною компанією з чотирьох вантажівок, що перевозять вантажі з Туреччини до Росії — все, від електроніки до будівельних матеріалів. Після того, як багато європейських компаній припинили торгівлю з Москвою, на знак протесту проти війни або на виконання західних санкцій, його бізнес процвітав.
Зараз його мобільний телефон безперервно дзвонить з проханнями переправити товари до Росії за плату, яка постійно зростає. «Для багатьох це була війна, але інші отримують прибуток», — сказав пан Накашидзе. «Це добре для нас, для економіки, але це погано для інших».
Придбання товарів через Грузію та сусідні країни, такі як Вірменія та Азербайджан, допомогло Росії пережити економічний шторм, спричинений її вторгненням в Україну. Хоча деякі товари є дефіцитними і багато західних компаній припинили свою діяльність, уряд заявляє, що російська економіка скоротилася лише на 3 відсотки в минулому році.
Хоча перспективи зростання залишаються туманними, повного колапсу, який прогнозували деякі економісти в умовах західних санкцій, не сталося.
Розташована на Кавказі на південно-східному краю Європи, Грузія пропонує найшвидший сухопутний шлях до Туреччини, яка стала одним з основних торговельних зв’язків Росії із Заходом. За перші шість місяців 2022 року транзит вантажів між Туреччиною і Росією потроївся в обсязі, і значна його частина пройшла по грузинських дорогах, згідно з дослідженням, проведеним TBC Capital, провідним інвестиційним банком Грузії.
За даними Федеральної митної служби Росії, в середньому черга з вантажівок, що стоять в черзі для перетину кордону, що звивається по мальовничих схилах на півночі Грузії, в грудні була більш ніж в два рази довше, ніж роком раніше. Трафік набагато більший, ніж може обслужити прикордонний пункт пропуску.
«Зараз тут всі, білоруси, казахи, узбеки, раніше їх тут ніколи не було», — сказав 60-річний Алік Оганесян, який ремонтував свою вантажівку в очікуванні черги. Іноді водіям доводиться чекати так довго, що швидкопсувний вантаж псується, сказав він.
Російська митна служба працює над розширенням кількості технологічних смуг, в той час як Грузія будує 5,5-мильний тунель через найбільш проблемну ділянку траси, яка час від часу блокується сніговими лавинами.
Черги іноді простягаються аж до столиці Грузії, Тбілісі, приблизно за 100 миль від кордону, зі спеціальними стоянками вздовж об’їзної дороги, де водії вантажівок можуть відпочити і поспати, поки вони чекають. (Черга не є безперервною. Поліцейські патрулі регулюють рух, а через гірський рельєф місцевості є ділянки, де вантажівкам заборонено зупинятися на холостому ходу. Як тільки водії вантажівок під’їжджають до кордону, вони отримують талон з номером, який закріплює за ними місце).
Тривале очікування спонукає багатьох водіїв їхати в об’їзд і в’їжджати в Росію через сусідній Азербайджан, що додає кілька днів до подорожі.
Неможливо сказати, яка частина європейських вантажів, що перетинають Грузію, підпадає під санкції Європейського Союзу. Але те, що країна стала ключовою ланкою в торгівлі з Росією, вказує на потенційну лазівку в санкційній політиці ЄС.
Грузинський уряд наполягає на тому, що він суворо дотримується західних санкцій, і що в багатьох поставках було відмовлено. Але опоненти правлячої партії в парламенті стверджують, що товари і гроші проходять практично безперешкодно.
Приклад Грузії демонструє, як треті країни дозволяють державам, що потрапили під санкції, обходити торговельні обмеження, вважає Марія Шагіна, старший науковий співробітник Міжнародного інституту стратегічних досліджень.
«Грузія балансує між своєю офіційною прозахідною орієнтацією та економічною залежністю від Росії», — сказала пані Шагіна в телефонному інтерв’ю, додавши, що швидко зростаючий обсяг торгівлі може перевершити здатність Грузії забезпечувати дотримання санкцій. «Це дуже вузький простір, в якому опинилася Грузія».
У той час як Росія виробляє більшу частину власного продовольства і отримує споживчі товари з Азії, грузинський маршрут допоміг Росії вирішити проблему дефіциту європейських деталей і сировини для заводів, сказав Іван Федяков, який керує InfoLine, російським ринковим консалтингом, який консультує компанії про те, як вижити в умовах нинішніх обмежень.
«Основна проблема була з промисловими вантажами», — сказав він.
Наприклад, Росія виробляє багато чаю, сказав пан Федяков, але імпортує фільтрувальний папір, який використовується в чайних пакетиках. У квітні Європейський Союз заборонив експорт цього паперу до Росії, що змусило російські фабрики шукати альтернативу у Китаї та Туреччині. За словами пана Федякова, маршрут через Грузію допоміг доставити продукцію до Росії, що дозволило фабрикам залишитися на плаву і зберегти робочі місця.
З травня Росія отримала товарів на суму понад 20 мільярдів доларів, через так званий процес паралельного імпорту — коли щось ввозиться в країну без згоди компанії, яка володіє торговою маркою — сказав глава російської митниці в інтерв’ю державному телебаченню. Значну частину вантажу складають автомобілі та обладнання для заводів.
В цілому, до кінця 2022 року Росія майже відновила довоєнний рівень імпорту, за даними Центрального банку країни — при цьому також додавши до основного джерела доходу: митних зборів, які вона збирає з товарів, що надходять в країну.
Александр Давітідзе, голова Асоціації експедиторів Грузії, заявив, що члени його групи не будуть обробляти вантажі, що підпадають під ембарго, для Росії, але менші компанії, можливо, будуть готові це робити.
Незабаром після вторгнення, за словами пана Давідідзе, він почав отримувати електронні запити від російських компаній та приватних осіб з проханням допомогти у доставці різних товарів до Росії.
«Зараз я їх майже не отримую, — сказав він в інтерв’ю. — Це означає, що вони або знайшли когось, хто може допомогти. «Це означає, що вони або знайшли компанії, або заснували свої власні».
Економічна співпраця з Росією, яка отримала контроль над п’ятою частиною території Грузії після війни 2008 року, розлютила багатьох грузинів.
«Наш уряд вирішив бути посередині», — сказав Георгій Оніані, заступник виконавчого директора тбіліського відділення Transparency International, глобальної антикорупційної групи. «Але, принаймні, особисто деякі з них відчувають себе ближче до Росії і Кремля».
Економісти кажуть, що зростання економіки Грузії може бути занадто сильним для бізнесу та уряду, щоб протистояти йому.
«Коли у вас немає сильної політичної позиції, в більшості випадків бізнес завжди шукає вигоду», — сказав Георгій Мжаванадзе, старший юрист TBC Capital, інвестиційно-банківського підрозділу найбільшого банку Грузії. Турецький і російський бізнес «використовує Грузію як транзитну країну, і ми не караємо його».
Найбільший морський порт Грузії, Поті на Чорному морі, працює над амбітним розширенням, яке подвоїть його пропускну здатність і дозволить приймати більші судна. Проект, розпочатий ще до війни, зараз «здається ще більш правильним рішенням, ніж раніше», — сказав Ієн Роулінсон, комерційний директор APM Terminals, нідерландського оператора порту Поті, що базується в Нідерландах. «Обсяги перевезень через Грузію різко зросли».
Після вторгнення в Україну APM Terminals розірвала ділові зв’язки з Росією, але після того, як вантаж вивантажується в Грузії, компанія не знає і не контролює, куди він прямує, сказав пан Роулінсон.
«Що відбувається з вантажем після того, як він покинув нас — ми не маємо жодного уявлення про це», — сказав він. Він зазначив, що переважна більшість вантажів, які обробляє його порт, призначені для Центральної Азії, а не для Росії.
Що стосується грузинського власника вантажівок пана Накашидзе, він сказав, що хотів би розширити свою компанію, але не може дозволити собі більше водіїв, які користуються великим попитом.
«Вони просто хочуть більше грошей», — сказав він.
