Духовні діти Андропова, що вже більше 20 років керують Росією, мають добру памʼять. І саме тому, що вони ностальгують за СРСР, нам також варто розуміти, якими сценаріями мислять путіненята, і на які кроки вони готові піти, щоб не просто втримати свою владу, а і потенційно захопити ще більші території і більше невільників.
Україна є екзистенційною загрозою для Путіна і його команди. Перш за все, через силу прикладу: наш успіх є його внутрішньою поразкою. По-друге, через продовження розпаду СРСР: в 2000-х ранньому Путіну вдалося перезібрати «республіки» тільки через жадібність місцевих еліт, а далі — через відновлення репресивного апарату і нафтодоларові прибутки — зараз в час кризи ці процеси можуть відновитися. По-третє, Путіну досі бракує українського ресурсного, промислового і людського потенціалу — ні ракетні програми, ні кораблебудування (особливо авіаносці), ні стратегічна важка авіація не досягли успіху в окремо взятій Росії. І, по-четверте, під питанням вся концепція російської ідентичності і цілого «русского мира», котрий без Києва — як та сама РФ без Москви.
Днями мені попав на очі план стратегічних навчань Організації Варшавського договору «Сім днів до річки Рейн», оприлюднений ще тоді міністром оборони Польщі Радославом Сікорським у 2005-му році. Гіпотетично оборонний план (застосований після атомного бомбардування НАТО Польщі, із загибеллю приблизно 2 мільйонів мирних жителів), він відпрацьовувався щороку від 1979 до 1990-го, доки не впала Берлінська Стіна.
У «відповідь» на гіпотетичну атаку Польщі комуністи планували вдарити ядерними ракетами по Відню, Вероні, Падуї, Штутгарту, Мюнхені, Нюрнбергу. У Данії планували знищити не столицю Копенгаген, а приміське місто Роскільде за 35 км від неї — щоб «зламати моральну силу датського населення і армії», а у випадку продовження спротиву — бомбити і інші міста. Угорські війська мали зайняти Австрію, чехословацькі разом з радянськими — Німеччину. 60 тисяч танків і сотні тисяч військ мали розірвати ворога, котрому бракувало броні, на частини. На 9 день окупанти мали б вийти до французького Ліона і потенційно подолати Нідерланди.
Яких цілей може добиватися Путін ядерними ударами по Україні? Перш за все, повної і остаточної ізоляції НАТО і Заходу від «української війни»: ніхто не планує застосовувати за нас ударів у відповідь. В ідеалі, сам же ж нажаханий Захід мав би змусити Україну до капітуляції, щоб «врятувати світ від знищення». По-друге, зламу української волі — аналогічно до того, як американські бомби зламали волю імперської Японії у 1945-му. По-третє, подальше обʼєднання свого населення на фоні «перемоги» і перегрупування для наступної війни — чи за Нарву, чи за Віслу, а чи й за Рейн — залежно від того, наскільки безборонними і безвольними виявляться керівники Заходу (тільки тепер воювати будуть не тільки українцями з ОРДЛО, Криму чи Херсонщини, а і всіми іншими «бурятами» із завойованих наших територій). Цікаво, за скільки днів планується вийти на Рейн?
Разом з тим, застосування ядерної зброї — крайній крок. Страшнішою може бути хіба що бактеріологічна зброя — але так можна знищити і себе заразом з більшістю людства. Але, як сказав Путін, «нам не потрібен світ без Росії».
Чим ближча наша перемога — тим страшнішу зброю буде застосовувати ворог. Чи ми готові до такої перемоги? Чи будемо «тими, хто пройшов крізь вогонь»? Після Бучі і Маріуполя, котрі показують, що жорстокість є не помилкою, а самою суттю російського стилю війни, не варто розраховувати на те, що вони зупиняться перед іншим жахом. Та українці пережили Голодомор. Ми пережили Чорнобильську катастрофу, страшнішу за тисячі Хіросім — і життя в Зоні триває. У тій же ж Японії обидва збомблені міста зараз повноцінно функціонують. Багато держав відродилися після катастроф — відродимося і ми.
Тому варто готувати нашу психіку до немислимого — доки ми будемо стояти, Україна вистоїть. А переможців підтримають і інші держави світу. А от що робити з потенційною перемогою і після неї — це тема наступної розмови, котра не матиме сенсу без прийняття її страшної ціни.
Остап Кривдик
Российские официальные лица все чаще настаивают на том, что их войска не применят тактическое ядерное оружие в Украине. Очередное такое заявление сделал российский посол в Британии. Это означает ровно обратное: такая подготовка идет, и готовится не единичный удар, а массированный.
Мы имеем дело с попыткой российского командования закамуфлировать подготовку к ядерному удару. В Кремле научены тем, что американская разведка полностью раскрыла планы Москвы по нападению на Украину. Теперь московские военные преступники будут действовать осмотрительнее. Даже дегенераты умеют учиться на своих ошибках, особенно если эти ошибки приводят к столь кровавым последствиям для них.
Пентагону и ЦРУ нужно удвоить усилия по мониторингу российских ядерных сил и готовиться нанести масштабный сокрушительный удар по России в любую минуту, когда это потребуется, в качестве возмездия либо упреждения.
