Питання Томосу на Синоді Вселенського патріархату поки що не розглядалося. Воно має бути розглянуте.
Яке буде рішення — я не знаю, так само, як і більшість з нас. Свого часу я прогнозував, що цей процес буде тривалим. І з моєї точки зору це може тривати ще певний період. Я не скажу точну дату, коли це станеться, але мені здається, що це відбудеться не так швидко, як дехто сподівається.
Коли буде Томос, нам тоді буде можна говорити про те, що буде відбуватися з нашими церквами. Оскільки є ще питання, який це буде Томос, на яких умовах буде надана автокефалія для українських православних.
Загалом передбачається так, що має бути створена незалежна українська церква, або як її часто називають — Автокефальна православна церква чи Помісна православна церква. А сам процес створення цієї церкви теж є непростою справою, тому що є різні інтереси нинішніх православних ієрархів України.
Є відповідно Українська православна церква Київського патріархату, яка має свою позицію і яка настоює на тому, що обов’язково була надана незалежність для православних України.
Є Українська Автокефальна православна церква, яка теж має деякі свої позиції, і вони дещо відмінні від позиції Київського патріархату.
І є врешті решт чимало парафій Української православної церкви, яка знаходиться в єдності з Московським патріархатом. І ви певно знаєте, що предстоятель цієї церкви і значна частина єпископату по суті виступають проти Української помісної церкви, самостійної церкви. Вони і далі хочуть перебувати у складі Московського патріархату. Хоча не весь єпископат очевидно дотримується такої думки, принаймні третина з єпископів заявляють про бажання створити в Україні незалежну православну церкву.
Президенти України і церква
Тому будуть відбуватися непрості з моєї точки зору процеси. Чимало буде залежати не тільки від церковних ієрархів, але і від позиції владних структур. Бо хоча ми говоримо про відокремлення церкви від держави, насправді, якщо ми візьмемо період незалежності України, то цей принцип відокремлення церкви від держави ніколи не дотримувався.
Будемо відверто говорити, що за часів правління президента Кучми робилася відверта ставка на УПЦ МП. Саме за його президентства були розбудовані значної мірою структури цієї церкви.
За часів президентства Ющенка ситуація дещо змінилася, хоча дієвої допомоги Київському патріархату, як на мене, тоді не було надано, незважаючи на певні декларації.
А що стосується періоду правління Януковича, то тут однозначно робилася ставка на УПЦ МП і саме тоді активно розбудовувалися церковні структури, монастирі, церкви і т.д. І саме завдяки Януковичу, наприклад, була передана у власність московського духовенства Почаївська лавра, хоча вона входила в комплекс історико-культурного заповідника, і робити такі речі було би недопустимо. Але тим не менше вони робилися і це свідчило про те, що по суті держава втручається у церковні справи.
Державні керівники часто сприяють УПЦ МП
В цій ситуації все таки теж хотілось би, щоб керівництво України проводило зважену політику в цьому питанні і певним чином, якщо уже було заявлено, що президент і його оточення підтримує створення Української помісної церкви, щоб робилися в цьому плані загальні кроки.
На жаль, на місцях державні керівники часто сприяють саме УПЦ МП. Я уже не кажу про те, що цій церкві активно допомагають деякі ЗМІ — я думаю, ви їх знаєте.
Те саме стосується і судової, і законодавчої влади. Наприклад, досить вагомим є питання про перехід громад із одної церкви в іншу церкву. Але зараз це зробити практично надзвичайно важко, а то і неможливо. Тому що немає відповідних законодавчих актів, які би уможливлювали відносно нормальний процес переходу громади із однієї церкви в іншу.
Навіть мені доводилося зіштовхуватися з такими випадками, коли громада Московського патріархату хотіла перейти Київський патріархат, але судовим рішенням їй це заборонялося робити. Причому саме цікаве, що в суті посилалися на закони, можете собі уявити, Російської імперії! Тому що українських законів, які би регулювали всі ці церковні відносини, є дуже мало.
Якщо депутати ВР приймуть відповідний закон, який дозволить релігійним громадам безболісно переходити з однієї конфесії в іншу — це не значить, що законотворці втручаються у церковні справи.
Відповідно і влада могла би надати певне сприяння для створення Української помісної церкви, щоб так чи інакше вирішувати питання, які пов’язані і з власністю, і з землею, і з іншими проблемами. І якщо буде таке гальмування на місцях, а на жаль, воно часто зустрічається, і не тільки на сході, у центрі, але і на заході України, то цей процес може затягнутися. Мається на увазі створення Української помісної церкви.
Чому РПЦ боїться втратити Україну
Зрозуміло, що Московський патріархат робив, робить і буде робити спроби протидіяти створенню Української помісної церкви, тому що для Російської православної церкви, а також її філії- УПЦ МП — це питання значить дуже багато. Оскільки майже половина парафій РПЦ знаходиться в межах України. І втратити ці парафії для РПЦ дуже загрозливо. Тобто вони втрачають велику частину свого простору, відповідно доходів і т.д. А ще врахуйте ту обставину, що значна частина священників, які є в нинішній РПЦ — це вихідці з України. Також у семінаріях Росії, в духовних академіях часто навчаються вихідці з України. Тобто Україна для них — значний ресурс.
Якщо цей ресурс буде втрачений, РПЦ почне втрачати свої позиції. І тому не дивно, що вона буде чинити і чинить протидію створенню Української помісної церкви.
Яким чином можна цього протидіяти? Я думаю, що в першу чергу потрібно прихильникам Української помісної церкви згуртовуватися, діяти більш зважено, більш наполегливо, не розпорошувати своїх зусиль, а все таки сконцентруватися на тому, що ми повинні створити таку церкву і відповідно далі розбудовувати її.
Багато залежить від нинішніх керівників і УПЦ КП, і Української автокефальної православної церкви, врешті решт і від деяких єпископів УПЦ МП, які проявляють проукраїнську позицію і готові підтримати створення Української помісної церкви.
Потрібен повноцінний діалог. Зараз є два представники Вселенського патріархату, два екзархи, які ведуть переговори, які на Синоді Вселенського патріархату будуть відповідати про ситуацію в Україні. Від цих людей теж чимало що залежить.
