Сьогоднішній звіт Тома Купера багато чим тішить: тут і рафіноване знущання з німецького канцлера, і про західне озброєння, яке вже надійшло, і про низку наших тактичних успіхів, і що не все ще закінчено в Сєвєродонецьку… А ще, схоже, ЗСУ рознесли першого «Термінатора». Хай і решті так.
Всім доброго раночку! [допис опубліковано 02.06 близько 10:30 за Києвом – перекл.]
Сьогодні розпочну з історії, яка може на перший погляд видатися «крутецькою», алее… зітхає… ну, дивіться самі….
БАГАТО ГАЛАСУ З НІЧОГО
Німеччина – тобто, федеративний уряд Німеччини – видав новий «перл». У спробі організувати – як це нині повсюдно кличуть – «велике повстання проти опозиції у Бундестазі (німецькому парламенті)», канцлер Шольц оголосив про постачання до України ракетних систем «земля – повітря» (ППО) «IRIS-T SL», а також РСЗВ «MARS-II» (по суті вони є німецькою модифікацією американських «M270 MLRS») – на додачу до… еге ж… семи самоходок «Panzerhaubitze 2000», про які було оголошено ще місяць тому…
Так, ну добре… «IRIS-T» багато хто вважає однією з найдосконаліших систем у своєму класі. Тож, наче непогано, еге ж?
Звучить дійсно круто, та насправді все зовсім не так…
Почнімо з початку: «IRIS-T» є «побічним продуктом» проекту, що зветься «Advanced Short Range Air-to-Air missile’ [«просунута ракета класу «повітря – повітря» вузького радіусу дії» – перекл.], або ASRAAM. У цьому проекті – ще у 1980-х – було задіяно майже половину країн-членів НАТО (не зміг оминути це увагою, бо я ще з дитинства читав незчисленні статті про «ASRAAM» та подібні проекти…). В підсумку, по суті – як часто буває – американці, британці, німці та інші не змогли домовитися майже ні про що, тож кожна країна пішла своїм шляхом: американці обрали свою розробку «AIM-9X Sidewinder», британці – «AIM-132 ASRAAM» (найближчу до першопочаткової ідеї ), німці ж заохотили італійців, шведів, греків, канадців та норвежців до проекту «IRIS-T». Після 30 років розробок,* і багатьох витрачених мільярдів євро… принаймні частина НАТО отримала врешті ракету класу «повітря – повітря» з вузьким та середнім радіусом дії та інфрачервоним наведенням, яка тепер є основним озброєнням літаків-винищувачів «EF-2000 Typhoon», що використовуються німецькими та італійськими повітряними силами, а також літаків F-16 у Норвегії, до прикладу.
З огляду на те, що «IRIS» довела свою ефективність, невдовзі народилася ідея розробки варіації наземного базування для систем протиповітряної оборони. Так і з’явилися на світ «IRIS-T SL», якими керують за допомогою радарів: у сполученні із щонайменше двома типами радарів AESA, ця система є основою системи ППО «MEADS», яка може захоплювати повітряні цілі на відстані до 37 км. І поки все наче в порядку.
Тепер… попри те, що ракети «IRIS-T» вже багато років виробляють серійно і вони вже тисячами стоять на озброєнні в понад десяти країнах по всьому світу, введення системи наземного базування в експлуатацію просувалося доволі кволо. Основний німецький виробник, Diehl, останнім часом збирав рівно дві системи на рік (до кожної входять вертикальні пускові установки, радари, та системи керування вогнем – й усе це встановлюється на тягачі задля забезпечення мобільності системи). Дійсно, компанія «мала клопіт» із виробництвом семи таких систем на замовлення Єгипту і, вже коли було оголошено про постачання «IRIS-T SL» до України, то вона пояснила, що за ідеальних умов – тобто коли їй вдасться зібрати купи всі необхідні компоненти – на виробництво чотирьох систем піде рік.
А отже: в ліпшому випадку Україна до кінця цього року отримає десь 2,5 – 3 системи «IRIS-T SL». Ясне діло, кожна така система може обороняти місто розміром десь із Запоріжжя, але навіть такого результату вдалося досягнути лише тому, що Вашингтон не просто переконав єгиптян почекати зі своїм замовленням (та оплатити його авансом десь на 50%); здається, всенька ця угода склалася лише тому, що США оплатили пересилку тих двох систем, які мають бути виготовлені вже цьогоріч – до України (а може ще й врулили Каїру пару хабарів: їхні генерали знані схильністю до таких рішень)…
… а коли доставлять «MARS-II» та сім «Panzerhaubitze 2000» (Нідерланди додадуть решту, щоб добити кількість до дванадцяти) – знає один тільки рак на горі…
Вибачте, я певно більше не витрачатиму більше ваш час на цю історію: йдеться про численних воїнів ЗСУ (якщо не про все розумне життя на планеті Земля). Якщо Шольц і далі так вчинятиме, то скоро він оголосить чи не про найвеличніший свій винахід: гарячу воду…
А, ну і так: спільним «нестримним зусиллями» ЄС/США/НАТО вдалося погодити – і вже частково доставити Україні – таку допомогу: 118 [буксованих гаубиць] М777 від США, Канади та Австралії; 72 самохідних гаубиці «Krab» від Польщі (18 вже в Україні); 20 [самохідних гаубиць] «M109A3GN», на додачу до щонайменше 8 – або й більше – [САУ] «Zuzana-2» від Словаччини, та десь 30 з гаком [САУ] «Dana»/«Dana M2» від Чехів тощо… Ну, і ще Естонія та Італія надали [буксовані гаубиці] FH70, а французи надали [САУ] «Caesar»… а ще усіляке допоміжне обладнання та десь 400 000 відповідних зарядів… Словом, десь в червні – липні ЗСУ матимуть «одну з наймогутніших армій Європи» [тут, схоже, автор іронізує щодо того, як рф вихваляється всякими титулами своєї армії – перекл.]. Принаймні, якщо рахувати за стандартами до 24 лютого 2022 року. До того часу, гинутимуть тисячі, і ще тисячі лишаться скаліченими на все своє життя, а ще чисельні українські села будуть назавжди стерті з лиця Землі…
ПОВІТРЯ
Оскільки від вас були запитання, відповідаю: вчора ввечері (1 червня 2022 року) між 21.00 та 22.00 за місцевим часом, військові кораблі Чорноморського флоту Росії запустили вісім крилатих ракет, і принаймні одна з них вразила об’єкт «транспортної інфраструктури» в м. Стрий Львівської області. Я не чув про удари балістичними чи крилатими ракетами, нанесеними вглиб України щонайменше тиждень. Протягом останніх п’яти-шести днів українці повідомляли про разові удари крилатими ракетами лише поблизу лінії фронту.
Загалом, схоже, що через повний провал їхніх зусиль зупинити або принаймні сповільнити потік наданих НАТО зброї, боєприпасів і палива із західної до центральної та східної частин України, а також через гостру нестачу відповідного озброєння, “вишестоящіє органи” в москві повністю відмовились від спроб це зробити. Думаю, особливо українські залізничники були дуже вдячні за отриману передишку. До вчорашнього вечора, коли п’ятеро з них загинули від вищезгаданих крилатих ракет…
Тим не менш, попередні удари завдали суттєвої шкоди українській інфраструктурі, що призвело до загальнонаціонального дефіциту палива: його вистачає для збройних сил, очевидно, і для сільського господарства, але використання палива цивільними досить обмежене. Подібним чином два дні тому «хтось», схоже, зруйнував останню лінію електропередачі на ділянці Краматорськ – Сєвєродонецьк – Бахмут…
Оскільки всі інші повідомлення про авіаудари були пов’язані з тактичними досягненнями, я згадаю про них нижче — за одним винятком: з місця «Устинівка» [село в Попаснянському районі Луганської області — перекл], десь у районі «Бобрового» [село у Сєвєродонецькому районі Луганської області — перекл.], повідомляють про досить багато дій обох ВПС — але я не можу знайти їх на жодній із доступних карт (крім центральної Росії та кількох інших місць по всьому світу).
БИТВА ЗА ДОНБАС
Протягом минулих 3–4 днів росіяни постійно бомбардують села в Сумській та Харківській областях, інколи навіть північні околиці Харкова. 31 травня кілька Су-35 ПКС завдали удару ракетами Х-59 по невідомій цілі у Білопіллі, що неподалік від Сум.
Ізюм… Хоча українці звільнили Велику Комишуваху, а росіяни не змогли захопити Дмитрівку й досі не мають успіхів у Довгенькому, ходять чутки, що росармія відвела принаймні дві БТГр із району Ізюма та задіяла їх в районі Лимана і Сєвєродонецька. Водночас російські ПКС перекинули чимало вертольотів на передову базу десь у районі Ізюма. Відомо, що 31 травня один із них, Ка-52, було збито за допомогою ПЗРК «Ігла» 93-ої механізованої бригади. Крім того, українські Повітряні сили заявили, що протягом минулих трьох днів воювали переважно в районі Довгенького.
На південному сході від Ізюма й далі до Лимана принаймні шість БТГр росіян та сепаратистів наступають на Студенок та Святогірськ: протягом минулих двох днів Святогірськ зазнав важких бомбардувань, тривають важкі бої за участі підрозділів 57-ої мотопіхотної та 81-ої аеромобільної бригад. Два підрозділи Організації Українських Націоналістів (ОУН) теж воюють у цьому районі: це незалежні і добре озброєні добровольчі формування.
На південному сході від Лимана протягом минулих двох днів росіяни намагаються прорватися через нерівну місцевість та густі ліси біля Сіверського Дінця у напрямку Старого Каравана та Брусівки, можливо, збираються також перетнути річку та напасти на Райгородок. Саме тут за минулі два дні було завдано більшості ударів Су-25 та вертольотів ПКС.
Сєвєродонецьк… Власне, росармія захопила переважну більшість міста, аж до індустріальної зони на його західному боці. Головна причина: в місті зостається понад 12.000 цивільних, і хоч росіяни «заповнили вулиці» своїми танками, українці не завдають ударів артилерією так, як зазвичай. Проте відступ українців повільний і методичний, спрямований на те, щоб сповільнити нападників і водночас забезпечити евакуацію усіх цивільних, яких можливо врятувати: евакуація триває через Павлоград, де є хоч якесь укриття, проте за минулі кілька днів багато людей було вбито чи поранено під час спроб перетнути Сіверський Донець у напрямку Лисичанська.
Виступ біля Попасної… За минулі два дні українці десь на 2 км відтіснили росіян від траси Т1302 (що з’єднує Бахмут і Лисичанськ). Вона досі зазнає артобстрілів росіян — принаймні «випадкових», але відкрита для руху військових сил та конвоїв із гуманітарною допомогою. Здається, дорога Т0513 із Бахмута до Сіверська безпечна, але дорога між Сіверськом та Лисичанськом теж інколи зазнає обстрілів. За минулі два дні кількість обстрілів російської артилерії значно зменшилася, тому що українська артилерія — посилена наданими Естонією та Італією гаубицями FH70 та американськими М777 45-та артилерійська бригада — дає жару на всій території виступу біля Попасної: буквально кожен російський транспорт, що ворухнеться, за кілька секунд стає мішенню, а потім, зазвичай, купою брухту.
На північному боці виступу біля Попасної росіян вибили із Врубівки: їхні контратаки подерли на шмаття — щось схоже сталося з принаймні двома російськими спробами відвоювати Комишуваху. Наступ росіян на Бахмут теж повністю зупинено.
Як я й казав у минулому звіті: росіяни здуваються. Дедалі частіше росармія і сепаратисти зазнають таких втрат, що просто не мають живої сили та обладнання, щоб продовжувати наступ. Побачимо, де путін збирається завдати наступного удару — і чим…
Кадр з відео, що демонструє удар ПТРК «Стугна-П» (можливо, 80-ої десантно-штурмової бригади) по російському транспорту, схожому на БМПТ «Термінатор-2». Якщо це справді був БМПТ, то маємо перше підтвердження знищення такої техніки.
У цьому сенсі, — зауважте: я поки не певен, яке це має значення, але — здається, одну з БТГр «музикантів» (ПВК «вагнер») перевели в район Світлодарська, на північ від Горлівки. Відстежувати їхнє пересування важливо, оскільки після прориву в Попасній (і після того, як 3–4 БТГр із 31-го та 104-го полків 76-ої дивізії ВДВ було роздерто на шматки) стало очевидно, що путін використовує ПВК «вагнер» як «Stosstruppen» — «ударні сили» для наступів на особливо важливих ділянках фронту. Інакше кажучи: раніше головний удар («Schwerpunkt») слід було чекати, де була 76-та дивізія ВДВ, а тепер — там, де «вагнерівці».
ПІВДЕНЬ
Український наступ на Давидів Брід… росіяни тяжко обстрілюють, а українці скаржаться на російські обстріли; однак вчора вони закріпились в Андріївці [це досить далеко від Давидового Броду, можливо, автор плутає] та Білогірці [села в Херсонській області — перекл.] на південному фланзі своєї атаки, убезпечивши таким чином власний плацдарм. При цьому я все ще не бачу просування за Костромку та Брускинське, які є основними опорними пунктами російської армії у цій частині Херсонської області. Плацдарм через річку Інгулець без сумнів значно розширився за останні два дні, але немає просування в глибину, щоб відтіснити російську артилерію від мостів. До речі, про артилерію: на даний момент я впевнений, що це просування підтримує одна з двох батарей з гаубицями М777, які уже на озброєнні української армії.
Потяг з Т-62ми, який прибув до Мелітополя, близько тижня тому, схоже, привіз із собою підрозділи резервістів мотострілецької БТГр. Це замінило 2–3 БТГр, які було передислоковано з 58-ої армії на передову на Донбасі, і, кажуть, тим часом, вона вийшла на лінію фронту в районі Василівки.
До речі, виявилося, що 3–4 дні тому росіяни намагалися прорвати українську лінію фронту в районі Вільного Поля, приблизно на півдорозі між Гуляйполем та Вугледаром. Вони захопили Вільне Поле, але втратили до десятка танків та БМП, намагаючись атакувати Темирівку, де їх і спинила 110-та бригада територіальної оборони. Думаю, з’явилась ще одна БТГр, що потребує заміни людей та транспортних засобів, а також кількох тижнів відпочинку та відновлення сил…
***
Всім уже має бути зрозуміло, що я великий шанувальник іронії та сарказму. А отже я не можу стриматись, щоби не зауважити: понад 30 років, безумовно, більш ніж достатньо часу для того, щоб КДБ, а потім ФСБ та ГРУ дізнались буквально все про IRIS-T, аж до технічних характеристик кожного гвинта, з яких вона складається, і навіть туалетів, якими користуються люди, що займаються розробкою та виготовленням цієї системи… Але путінська росія — це неймовірний безлад, який унеможливлює використання отриманих розвідувальних даних із користю. Тим більше, що всі «російські» науково-дослідні та конструкторські бюро, що раніше розробляли керовані ракети, розташовані саме в Україні.
Тому якщо це [повномасштабне вторгнення — ред.] досі не видається вам російським «пострілом собі в ногу», і/або якщо це не ілюструє, наскільки короткозорим є путін у прийнятті рішень… то, я вже й не знаю, що ще вас може переконати в цьому…
Переклад: Микола Ковальчук, Тетяна Саніна, Антон Шигімага
Редакція:
Rostyslav Semkiv
Том Купер — австрійський воєнний аналітик, автор та співавтор близько двох десятків книг про конфлікти останніх 20 років, включно з війною в Сирії. Експерт із застосування бойової авіації.
