Не встигає Том Купер коментувати переможні новини, але намагається втриматися в темпі просування ЗСУ. Хто в коментарях з тижня на тиждень запитував, то «де ж наш контр-наступ?», то ось, ось і ось. Переможемо!
Ще один огляд «нашвидкоруч» (буквально «знайшов вільну хвилину»).
[оригінальний допис опубліковано 10 вересня близько 16:40 – перекл.]
Від вчорашнього вечора [тобто від вечора 9.09 – ред.], ситуація розвивається неочікувано швидко. ЗС рф досі не спромоглися на організовану контратаку: натомість, маємо дедалі більше новин про наступ українців та втечу росіян. Ба більше, ситуація сягає такої точки, що для її роз’яснення потрібні дві мапи.
Примітка: мої «стрілочки» – «лише для орієнтування». Вони аж ніяк не відображають реальні вісі українського наступу. Крім того, я не повідомляю про щось, що не є загальновідомим..
НА СХІД ВІД ХАРКОВА
Після того, як вчора [9.09] ССО України здійснили рейд до Великого Бурлука (провівши таким чином розвідку боєм), сьогодні вранці ЗСУ розгорнули наступ на це місто.
Чудова ідея: захист північного флангу сил, що просуваються за річку Оскіл і далі на південь. Застерігаю: звільнення Великого Бурлука може видатися не таким вже простим. Наскільки мені відомо в останні 3–4 дні ЗС рф стягували у цей район всі свої підкріплення.
Куп’янськ: західну частина міста міцно утримують українці.
Річка Оскіл: Сенькове щонайменше 24 години вже утримують українські військові, може й довше. Так само, як і тутешній міст. Схоже, ним скористалися для розвитку наступу на Сватове – далі на схід.
Бахтин [ще один міст через Оскіл біля Борової – перекл.]: не точно, але певно зайнятий українцями.
Ізюм: росіяни втекли вчора вночі, місто наразі зайняте українцями.
Оскіл: українці звільнили його північну частину два дні тому і станом на вчорашній вечір були у Кам’янці. Однак, більшій частині російського гарнізону в Ізюмі все ж вдалося втекти (тим, що бігли швидше).
Нарешті, на схід від річки Оскіл маємо Сватове: росіяни дали драла, місто, як кажуть, – під контролем України. Наразі не можу з’ясувати, чи повністю.
Тим часом, драматичні події розгорталися також південніше – вздовж лінії фронту від Майдану та Слов’янська до Сіверська.
Учора ЗСУ запустили тризубу атаку на Лиман: наразі повідомляють, що місто – звільнене. Моя стрілка у північно-західному напрямку – моє припущення: логічно було б наступати вздовж траси М03 та з’єднатися з підрозділами, що наступають з району Ізюму–Кам’янки. Принаймні було б логічно розгорнути наступ на Піски-Радьківські: раніше повідомляли, що тут концентруються підкріплення ЗС рф. Звісно, із Падінням Сватова, розташованого північно-східніше, багато що могло вже змінитися.
Ба більше, українці, ймовірно, просуваються у бік Кремінної та Рубіжного та мають намір визволити Сєвєродонецьк.
Зрештою, від сьогоднішнього ранку повідомляли про український наступ із Сіверська через Верхньокам’янку на Лисичанськ. За даними агентурної розвідки, російські війська в цьому районі – «у процесі загального відступу до Лисичанська»…
Оце маєте щось середнє між «не такими вже й добрими та добрими новинами». Не варто стрибати від щастя, проте привід для задоволення є. Взяти у мішок БТГр, що тримали Ізюм та ще кілька інших, що були на південь від нього, було б, звісно, «краще». Але, «згодиться»: в Ізюмі, Балаклеї та Куп’янську захоплені склади БК – це дещо спростить українцям логістику найближчими днями.
Насамперед, мене досі непокоїть реакція путіна. Це – серйозний удар по його авторитету, а він ще ніколи не зазнавав поразки такого штибу. Він досить ірраціональний, щоб вдатися до ще дужчих бздур, ніж усе, що вже накоїв в останні пів року.
З іншого боку, він може піти шляхом Саддама Хусейна після падіння Ель-Фао у 1986 році – і дати врешті генералам робити ту роботу, за яку їм платять… (гадаю, для нього та генералів це було б ліпшим рішенням) [вельми дотепно, з огляду на долю того диктатора – ред.].
Словом: ще зарано дихати вільно: слід першу дізнатися, де і коли росіяни планують імовірну контатаку. Як водиться, мені не до снаги передбачати майбутнє, але логіка наводить на думку, що удар йтиме з півночі – адже росіяни досі контролюють залізницю, що веде з Бєлґорода до Великого Бурлука [things change – справи змінюються, містере Купер – перекл.]; водночас, вони не мають значних вузлів постачання на північ та північний схід від теперішньої зони бойових дій.
Але поки цього не сталося, покладаймо надію на те, що ЗСУ постійно ведуть розвідку до введення передових підрозділів, тож знатимуть про просування росіян та вчасно розпізнають зосередження сил.
Переклад: Антон Шигімага
Редакція: Ростислав Семків
