Британська газета The Spectator намагається проаналізувати поточну ситуацію в Україні в статті під назвою «Українці втратили віру у Зеленського«.
Колись він був головним героєм власного серіалу. Потім — обличчям війни, що закликало світ до солідарності. А сьогодні? Сьогодні Зеленський нагадує людину, яка стоїть перед розбитим дзеркалом і не впізнає власне відображення.
Довіра тріщить, як фронтова броня.
Згідно з останніми опитуваннями, тільки 22% українців готові ще раз проголосувати за чинного президента. Лише 16% хочуть бачити його гасло про перемогу на нових плакатах. А 60% — взагалі проти його другого терміну. Попереду — генерал Залужний: 42% підтримки. Армія втомилася, а народ – ще більше.
Це не просто черговий політичний рейтинг. Це медичний показник країни, яка пережила передозування надією. У 2022‑му ми всі дивилися віртуальні звернення президента з кінотеатральною драматургією і вірили в обіцянки в них. Здавалося, що світ обов’язково нам допоможе, а перемога — за кілька місяців.
Але час минав.
Світ давав «стільки, щоб не програли», але не стільки, щоб виграли. Фронт зупинився в окопах. Обстріли стали рутиною. А ЗСУ почали рахувати не тільки снаряди, а й борги по зарплатах.
І головне — знову прокинулася стара біда, яка ніколи не спить. Корупція.
Вона не приходить ззовні — вона сидить поруч з нами. Між наказом воєнкому і його новою автівкою. Між забороненою критикою і записаним на родичів готелем.
Україна стала країною, де під гаслом війни можна не просто будувати укриття, а й кар’єру.
Коли опозиція мовчить, коли журналістів садять за «непогоджені цитати», коли канали закривають «в ім’я стабільності» — народ починає розуміти: війна триває не тільки на Донбасі. Вона вже в центрі Києва. Вона в головах.
Суспільство втомилося не від війни.
Воно втомилося від того, що війна стала зручним фоном для старої пісні про збагачення і монополію на правду.
Колишні патріоти сьогодні кажуть: «Потрібен мир».
Але це не капітуляція — це спроба зупинити війну з власною бюрократією.
Це запит на баланс: або перемога — до кінця, чесно і без хабарів, або мир — але теж чесно, без імітації.
І тут з’являється питання, яке Зеленський сам собі не ставить, бо боїться відповіді:
чи готовий він перезавантажити владу, викинути зайвих, припинити збагачення свого оточення, чи далі гратиме в «війна все спише»?
Генерал Залужний — не політик. Але саме це йому зараховується в плюс. Він не заплямований корупційними історіями, він — символ дисципліни. Чи зможе він не прогнутися під тих, хто давно планує залишитися на потоках навіть після зміни влади? Це окрема інтрига.
Найгірше, коли ненависть до корупції починають трактувати як зраду.
Коли запит на справедливість оголошують підривом обороноздатності.
Але це не втеча з фронту — це крик народу: «Позбавтесь тих, хто гальмує нашу віру — і тоді ми далі стоятимемо до кінця».
Бо зараз країна стоїть не перед вибором між війною і миром.
Вона стоїть між війною за зміни і війною за продовження старої пісні.
А новий лідер?
Його ім’я поки що в тіні…

Стаття британського видання *The Spectator* під назвою «Ukrainians have lost faith in Zelensky» (Опубліковано 17 липня 2025 року) описує критичну ситуацію в Україні, де, на думку автора, країна стикається з військовою, політичною та соціальною кризою, що загрожує її руйнуванням зсередини.
Основні тези статті:
1. **Втрата довіри до Зеленського**:
— Значна частина українців втратила віру в президента Володимира Зеленського. Зокрема, 70% вважають, що керівництво країни використовує війну для особистого збагачення, що підриває бойовий дух.
— Колишній високопосадовець з адміністрації Зеленського стверджує, що президент «затягує війну, щоб утриматися при владі».
— Цитата з колишнього міністра: «Україна має двох ворогів, двох Володимирів: Зеленського та Путіна. Путін знищує Україну ззовні, а Зеленський — зсередини, пригнічуючи волю до опору та мораль».
2. **Військова криза**:
— Українські збройні сили виснажені, бракує бійців. З 2022 року зареєстровано 230 804 кримінальні справи за дезертирство, що перевищує чисельність діючих армій Великої Британії, Франції та Німеччини разом узятих.
— Солдати служать без ротації вже 3,5 роки, а закон про звільнення після 36 місяців служби був відхилений через страх, що замінити їх ніким.
— Американська військова підтримка звужується, зосереджуючись переважно на протиповітряній обороні.
3. **Авторитаризм і корупція**:
— Зеленський використовує воєнний стан для придушення критиків і контролю ЗМІ. Відбуваються арешти колишніх лоялістів режиму, переслідування опозиції та закриття медіа, що підриває віру українців у війну та лідерство Зеленського.
— Країну охоплюють корупційні скандали. Два віцепрем’єр-міністри, міністр національної єдності Олексій Чернишов та міністр реконструкції Олександр Кубраков розслідуються за звинуваченнями в розкраданні та державній зраді.
— Колишній голова Нацбанку України Кирило Шевченко, який перебуває у вигнанні в Австрії, заявив: «Корупція вбиває і веде до програшу у війні».
4. **Соціальна та економічна криза**:
— Опитування показують, що 47% українців вважають, що країна стане «спустошеною з розореною економікою».
— Агресивна мобілізація викликає обурення, а заборона виїзду чоловіків віком 18–60 років із країни без спеціального дозволу посилює соціальну напругу.
5. **Зовнішня підтримка та внутрішні проблеми**:
— Незважаючи на нещодавню підтримку від Дональда Трампа (нові батареї Patriot і погрози санкціями Путіну), зовнішні союзники не можуть вирішити хронічну нестачу робочої сили чи кризу легітимності Зеленського.
— Навіть такі палкі прихильники Зеленського, як Марія Берлінська, керівниця Центру підтримки аеророзвідки, висловлюють розпач щодо ситуації.
6. **Потенційна зміна лідерства**:
— Американський журналіст Сеймур Херш припускає, що Валерій Залужний, ексголовнокомандувач ЗСУ та нинішній посол України у Великій Британії, розглядається як імовірний наступник Зеленського.
Стаття підкреслює парадокс: Україна продовжує чинити опір Росії, незважаючи на величезні втрати, але внутрішні проблеми, зокрема корупція, авторитаризм і втрата довіри до Зеленського, загрожують її стійкості. Автор цитує настрої в суспільстві та серед еліт, які вказують на зростаючу втому від війни та бажання миру, навіть за високу ціну.
