Здається все пояснив в інтерв’ю виданню «Швидко та точно». Але продовжують питати про події на фронті і особливо в Курській області. Тому розтлумачу окремо.
Для початку. Обстановка наразі така. Якщо фронт от просто стабілізується, для Москви це буде ніяк не успіх. Це буде величезна проблема. Бо захід ЗСУ в Курську область справді сильно вдарив по залишках громадської думки в Росії. У них воєнкори та ведучі у Соловйова вже накидаються на керівництво Росармії. Про що це говорить? Про сильне незадоволення політичного керівництва РФ діями військових. Що у свою чергу свідчить – захід ЗСУ в Курську область сильно збурив російську громадськість, якій роками розповідали про «другу армію світу», і яка не розуміє – що відбувається? Очевидно, Москва мусить вибивати ЗСУ з Курської області – але вибити не може бо бракує сил.
Виходячи з цього я даю два варіанти подальших подій. Перший – командування ЗСУ стукаючи по цьому болісному курському нерву таки добивається того, що Москва зупиняє наступ на Покровському напрямку і перекидає значні сили на Курський напрямок, їх фронт на Донбасі і біля Запоріжжя слабне. Далі ЗСУ цілковито можуть піти в контрнаступ, прорвати фронт і повторити успіх Харківщини 22-го. Не питайте мене як – не скажу. Повторю лише те що пишуть Z-блогери, резерви у нас все ще є.
До речі, спеціально для гіпотетичного «товариша майора», який читає – я знаю. Якщо свого розуму додуматися до такого бракує – використовуйте ідею. Дарую. Питання в тому, як витягти російські війська з Донбасу. ЗСУ наразі під Курськом активно маневрують – це чудово.
Варіант другий. Москва переграє нас, забиває на Курську область, досягає успіхів на Донбасі і примушує нас там витратити свої резерви – а потім займається Курською областю. В такому разі у нас все дуже-дуже погано.
Оцінити який з варіантів спрацює я не можу. І більшість журналістів не можуть. Аби таке оцінювати треба мати стільки інформації, скільки мають Сирський з Брагілевичем. Я стільки не маю. Але й того що я бачу мені вистачає аби припустити можливість військового успіху для ЗСУ. І чорт забирай, як би я не ставився до чинної влади, але успіху армії моєї країни я бажаю щиро і відверто.
Проте. Якщо проект наступу в Курську область спрацює, відволіче ворожі сили і дасть результат – це буде грандіозний успіх з усіма витікаючими. Тоді влада стане красунчиками, а всі хто нині критикує наступ на Курськ перетворяться на балаболів і зраднюків. А от якщо не спрацює – наступ у Курську область зразу стане авантюрою і практично зрадою, яка зжерла резерви й ресурси та зумовила втрату чималих територій. Реальність така – збільшенням обмінного фонду втрату значних територій Донбасу виправдати не вийде. А владі і без цього пригадають дуже багато – не сумнівайтеся.
Це теж для «товариша майора», аби розуміли міру ризику і можливі наслідки. Краще я скажу це зараз.
От така моя оцінка, в кольорах і барвах. Або – або. Ситуація зараз у нас як на терезах, щось переважить – а щось ні.
Гіркін віщував що у жовтні ЗСУ здійснять наступ на Чонгар? Ну, не факт що на Чонгар, але шанси існують. Чи будуть вони реалізовані – скоро побачимо.
Що робити нам? Те що й робимо. Працювати. Кожному на своєму місці. На перемогу.
Про два проблемні напрямки
Щодня стрічка новин повідомляє про перебіг подій під Покровськом, де, безумовно, найважча оперативна обстановка. Але крім нього, є ще принаймні дві проблемні ділянки фронту.
Куп’янський напрямок
Противник уже давненько вийшов на берег Осколу на ділянці Дворічна — Масютівка і таким чином сформував північний фас, щоб потенційно охопити Куп’янськ. Розвивати наступ йому сильно заважає район оборони ОСУВ «Хортиця» біля Синьківки. Останній місяць ворог зосередився на прориві до Осколу на південь від Куп’янська, через Піщане (їх там два, мова про південне).
У селі Піщане бойові дії веде 2-га гвардійська мотострілецька Таманська ордена Жовтневої революції Червонопрапорна ордена Суворова дивізія ім. М.І. Калініна, ікона армії Росії. Справжня ілюстрація деградації військових традицій. До ріки їм лишилося 5 км. Якщо таки вдасться вийти до Осколу, а це можливо на фронті завширшки до 5 км, то в районі Дворічна — Колісниківка — Орлянка він притисне до бар’єрного рубежу частину сил ОСУВ «Хортиця». Від початку вересня противник має відносно невеличкий прогрес, але наміри його читаються чітко.
Російські війська за останні кілька діб просунулися в полях на захід і південь від Піщаного, атакували на південний захід від Синьківки й мають на меті створити плацдарм за 3 км на північ від Куп’янська, щоб розгорнути наступ на Петропавлівку, завдали 15 авіаударів по українських позиціях у Колісниківці, продовжили наступ біля Глушківки, Стельмахівки, Лозової, Андріївки, Твердохлібового і Дружелюбівки.
«Ураган» армії РФ, 10 вересня 2024 р.
Тобто слона оборони «Хортиця» УВ противника «Запад» намагається їсти частинами: найближчим завданням має стати прорив на Петропавлівку та вихід до східних околиць Куп’янська в Заоскіллі. Іншим завданням може бути вихід на Оскіл на ділянці Колісниківка — Загризове й у такий спосіб блокування частини сил «Хортиці». Агресор завдає ударів по переправах (стаціонарні мости зруйновані), Сили оборони ризикують утратити Куп’янськ-Вузловий, що ускладнить логістику й маневрування паралельно до річки Оскіл. Розвинути наступ на південь від Загризового противник до зими навряд чи зможе, адже форсувати Оскільське водосховище — вкрай непроста задача.
Курахівський і Времівський напрямки
На Покровському напрямку противник кілька тижнів тому усвідомив, що битися головою об рубіж Гродівка — Лисівка обходиться дорого, і змінив керунок головного удару. Зараз його мета — Гірник. Там вимальовується перспектива оточити підрозділи ОСУВ «Таврія» в районі Галицинівка — Красногорівка — Курахівка. Між клешнями — 7 км. Менша кишеня утворюється на південь, у районі Гостре — Красногорівка — Георгіївка — Максимільянівка. Успіх у цих районах допоможе ворогу розв’язати глобальну задачу — витіснити Сили оборони з плацдарму в районі Вугледара.
Але для повної окупації південної частини Донецької області треба захопити район Покровськ — Велика Новосілка — Вугледар — Українськ, для чого противник не має ресурсів, насамперед резервів. Однак пожвавлення ворога на Времівському напрямку свідчить, що він намагається якщо не виконати велике завдання, то принаймні ліквідувати Вугледарський виступ Сил оборони.
З Курахівського боку жорсткі бої тривають поблизу Георгіївки. Ворог захопив Красногорівку, Водяне, де закріплюється, обладнує позиції поблизу шахт № 1 і № 3, просунувся в Гострому та в полях безпосередньо на північний і південний схід від населеного пункту, намагається атакувати вздовж шосе Т0524 між Парасковіївкою та Костянтинівкою, просунувся далі біля Вугледара.
З Времівського боку противник продовжував наступ у районі Золотої Ниви, Катеринівки, Павлівки, до Богоявленки. Завдає потужних авіаударів й атакує великою кількістю FPV.
Війська ОСУВ «Таврія» атакували на північний захід від Побєди. Є інформація, що 79 бригада поставила черговий рекорд, розгромивши колону противника та знищивши при цьому 46 бойових броньованих машин (інформація потребує уточнення, але у зведеннях ГШ про втрати противника ця цифра вже була).
Ворог дотримується свого замислу — захопити Донецьку область. Покровськ залишається напрямком головного удару, але противник завдає ще двох ударів, аби ліквідувати Вугледарський виступ і витіснити Сили оборони за річку Оскіл. Бої дуже напружені, і від їхнього результату залежатимуть підсумки літньої наступальної кампанії ворога й умови, з котрих Сили оборони почнуть свій наступ у 2025-му.
САУ «Гвоздика 2С1» Збройних сил України в роботі.
