Зруйноване зерносховище, хліб на землі під відкритим небом.
Думали, дикі часи, коли орди дикунів-вершників зі смолоскипами вбивали мирне населення, викрадали дітей і спалювали посіви, завершилися 5 століть тому?
Ні.
Ці дикуни існують поруч.
Серед західних істориків і політологів є спроба пояснити сучасну московсько-українську війну, як колоніальну суперечку імперії з колишньою колонією.
Помилка наївних європейців, що повірили пропаганді печерних племен.
Насправді, наша війна — це продовження рівно 800-річної війни з Золотою Ордою. В 1223 році в битві на річці Калка, на тій самій території, та сама Київська держава протистояла натиску коаліції тих самих східних племен. Цих дикунів-голодранців з різношерстних племен зібрав під своєю владою хан, який запропонував їм ідею поміняти ісконне животіння в юртах і кибитках і зробити «кидок до останнього моря», щоб пограбувати осілих цивілізованих сусідів. І вони рушили на Захід, де палили посіви і крали дітей.
А в наступні 800 років відбувається безупинна реконкіста українців проти цих племен.
Хіба була колоніальною війною Реконкіста іспанців проти маврів?
Володимиро-суздальська ж колонія Київської держави 8 століть тому під час того історичного зламу прийняла рішення добровільно перейти у «цивілізаційний проект» дикунів.
Князі цієї окраїни в боротьбі з монголами участі не брали. Олександр Невський взагалі добровільно поріднився з Сартаком, вбив власного брата, який виступав за боротьбу з ординським пануванням, і став найвірнішим вассалом Орди.
Можна було б списати на невдалий вибір еліт, але ні: еліти в усіх країнах спираються на суспільство і те, що їм їхнє суспільство дозволяє. А керує цим процесом рівень розвитку системи морально-етичних координат.
Рівень розвитку залісських племен чітко поданий київськими першовідкривачами: наприклад опис подавлення ростовського повстання 1071 року київським конкістадором у джунглі Залісся Яном Вишатичем. Керівники місцевих повстанців два шамани (волхви) «обманювали населення, стверджуючи, що жінки нарочитих в голодний рік приховують в собі жито, мед, рибу тощо; вони розрізали шкіру на спинах жінок і робили вигляд, що виймають звідти то жито, то рибу і т. ін.».
Тобто в голодний рік місцеві увірували в якусь єресь про жито в спинах жінок і пішли за цими біснуватими жерцями.
І ці два релігійні лідера з кількістю послідовників всього у 300 сектантів тримали у жаху навколишні племена. А навколишні племена не могли знайти в собі моральних і ідеологічних сил розгромити своїх дикунів-жерців, їхню єресь, аж доки на місце не прибув киянин Ян Вишатич із дружиною у кількості 12 осіб і християнським священником (під час сутички з аборигенами священник загинув).
Ян Вишатич тоді вступив з жерцями у ідеологічну дискусію і в «Повісті врем’яних літ», де міститься розповідь про
повстання в Ростовській землі у 1071 р., приводиться його бесіда з білозерськими волхвами. З неї ж можна зрозуміти ідеологічні уявлення аборигенів про утворення світу, людини, богів, в яких вони вірять, і в цілому морально-етичний компас цих племен:
— “Богъ мывься въмовници и въспотивься, отерся вехтем и верже съ небесе на землю. И роспреся сотона съ Богомъ, кому въ немъ створити человека, и сотвори дьяволъ человека, а Бог душю во нь вложи”.
Тобто диявол в їх уявленнях створив людину. На запитання ж до них, якому Богу вони вірують, волхви відповіли, що вірять «в антихриста, який сидить у безодні». Саме це і дало моральне право жерцям розпочати систему кривавих гулянь і кровопускань, призначивши винними у всьому знатних жінок.
Вони ще намагалися вразити конкістадора всілякими фокусами, які добре працювали на місцевих, «магічно» виймали жито і просо нізвідки (із мішечка під лахами), але на європейця це враження не справило.
Тому не дивно, що всього через 150 років після цих подій, з приходом монголів і поразкою киян, нащадки цих тубільців швидко зробили вибір на користь більш жорстокої і деспотичної системи прибульців.
Далі в 13-14 столітті численні нащадки Чингісхана, претенденти на посаду хана, перегризлися і єдина держава розпалася на окремі уділи. В процесі розпаду до 16 ст. зі складу єдиної Орди виділилися Велика Орда, Астраханське ханство, Кримське ханство, Ногайська орда, Казанське ханство, Московське князівство-ханство, Сибірське ханство, Казахське ханство, Узбецьке ханство.
Впродовж 14-16 століть Москва зуміла вивищитися над Казанським ханством, вирізавши його населення у 1552. І Астраханським ханством, яке з переляку від такої жорстокості, визнало владу московитів.
Але Кримське ханство, яке спиралося на населення значно вище за рівнем розвитку (тавро-скіфо-сармати, греки, татари переважно), яке мало довжелезну історію і одну з найранніших християнських традицій в Європі (те ж Боспорське царство — одна з найранніших християнських держав), не дозволяло диким племенам Залісся перемогти у боротьбі за спадок Джучидів.
Та з 17-го століття завдяки супер вдалому військовому союзу з Україною державність племен Залісся зуміла здолати головного конкурента: Кримське ханство. І в наступні століття племена Залісся, як найбільш відсталі, найбільш дикі навіть порівняно з вихідцями з Азії, — все ж таки у монголів був потужний вплив Китаю, — зуміли в кінцевому рахунку захопити владу над всіма племенами колишнього улусу Джучі.
І тоді вони нарешті без гальм змогли навбиватися одне одного всласть. Під час «опричнини» Грозного, коли на різний сатанинський смак людей обливали вогняною сумішшю, підсмажували на сковорідці, заливали в горло смолу. В часи Петра Першого, коли ці «православні» прямо під вікнами Новодівичого монастиря повісили 195 стрільців і «сам Петр собственноручно отрубил головы этим пятерым стрельцам». А вже скільки змогли навбивати ненависних священників з їхніми мєрзкімі ідєямі про чєловєколюбіє в часи революції в 1917 році під час Леніна… Ну і в часи Сталіна.
Маньяки Грозний, Петро, Ленін і Сталін — найбільші їхні герої і моральні авторитети.
Були б відомі імена тих волхвів-сектантів, що розрізали спини жінкам в пошуках жита, були б героями і ті.
І саме завдяки своєму історичному досвіду племена Залісся за останні сотні років упевнилися, що завдяки підступам, плазуванню, віроломству і жорстокості, вони прийшли до успіху з захопленням 1/6 суші.
От ті їхні дикі морально-етичні норми «законсервувалися» завдяки цим «успіхам».
Саме це ми зараз і чуємо від путіна: «Західні цінності — зло», «традиційні» російські цінності — добро. І рєзіновая попа. І обов’язково законодавчо закріпити свої «традиційні цінності» з дозволом чоловікам бити своїх жінок.
Ну і звісно захоплення московитів цією заліхватской брехнею їхніх волхвів і всілякими фокусами, які вони пробують розіграти перед цивілізованою публікою.
Тому, підсумовуючи, абсолютно не дивує це знищення посівів і викрадення наших дітей наче 500 років тому з боку цих макак.
За своєю суттю це — ще дикі племена.
Ну а ми за останні 800 років обрали боротися з ворогами, якими б нездоланними вони не здавалися. І хоча цей вибір приніс українцям багато трагедій, але як народ ми стали — далеко не найгірші, за визнанням захоплених сучасників на Заході.
Отож, як бачимо, впродовж історії важливо не лише зберегтися, а й ще те, якими ми станемо.
Киянин Ян Вишата тисячоліття тому вискуб бороди дикунам і з 12 товаришами розігнав 300 сектантів з кістками в носі. Після цього солідарність дикунів розпалася. Вся їх країна лягла під нового хазяїна.
Бо первісна мораль не здатна на складні форми солідарності.
Так буде і цього разу. Розіб’ємо кремлівських жерців, вся «росія» зникне.
——
«Розмінований Чонгар»
Давайте коротко розставимо все по полицях. Розмінований чи нерозмінований Чонгар — це некоректно сформульоване питання, і за цю некоректність хапаються пропагандисти, намагаючись вкотре надурити людей і відмазати Зеленського.
1. З Кримом, незважаючи на анексію, весь час відбувалося сполучення по дорогах, які вочевидь не були і не мали бути заміновані. Орда і входила маршем цими трасами, і їм було не важливо, чи стояли міни між дорог, чи ні.
2. Замінованими мали бути мости. Під їхні опори мала бути закладена вибухівка, щоб знищити ці мости. І мостів там безліч — як мінімум дев’ять на всій ширині перешійка в різних місцях, а далі ще багато на всій глибині лівобережжя до самого Дніпра, і нарешті Антонівський міст — два, автомобільний і залізничний.
Всі вони мали бути підірвані, але не підірвали жодного. Чому? Не було наказу, це очевидно. Чому не було наказу? — тому що влада не збиралася зупиняти окупантів. Для цього Зеленський призначив в 2020 році агента ФСБ Кулініча в СБУ контролювати Херсонський напрямок — щоб жоден міст не був підірваний.
3. Але і це не головне. Навіть знищені мости самі по собі нікого б не зупинили. Зупиняють ворога війська, які займають оборону на підготовлених заздалегідь укріплених позиціях, і використовуючи природні перешкоди і знищені мости, зупиняють ворога.
За перші роки війни з 2014 під керівництвом Порошенка через декілька хвиль мобілізації пройшли сотні тисяч громадян, щоб отримати бойовий досвід, і був сформований резерв першої черги — ПІВМІЛЬЙОНА ЛЮДЕЙ — які при загрозі вторгнення мають отримати наказ терміново встати в стрій, отримати зброю і відбивати ворога.
Наказ на мобілізацію резервістів мав віддати президент, в нього на це було часу з жовтня по лютий — але наказа так і не поступило.
А тепер, щоб ніхто не сказав, що це якісь «теоретичні вигадки», дивимось на конкретний історичний приклад.
В 2018 році Президент Порошенко віддає наказ бойовим катерам ВМС перейти з Одеси до Маріуполя. Ці катери були атаковані російськими окупантами в Керченській протоці — це був акт агресії. І зіткнувшись з актом агресії Верховний Головнокомандувач Порошенко вводить воєнний стан, віддає наказ на мобілізацію резервістів, війська терміново доукомплектовуються, їхня чисельність різко збільшується, підрозділи займають оборону — держава готова дати відсіч ворогу.
В 2018 все це було зроблено швидко і злагоджено і Путін побачив, що атакувати якось не хочеться. Треба було для початку замінити керівництво України на правильних буратін, які під час вторгнення гарантовано ніяких наказів НЕ віддадуть і дозволять російському вермахту йти сотні кілометрів парадним маршем пустими широкими трасами і непошкодженими мостами — і на півдні, і на сході, і на півночі.
PS. І коли я кажу, що Президентом мав ОБОВ’ЯЗКОВО залишатися Порошенко, це не тому, що я вважаю його «найвеличнішим», а тому що я бачив своїми очами всі п’ять років, як він жорстко дає відсіч ворогу. Я розумів, що той, хто стримав навалу в 2014 без армії, без грошей і без допомоги, той після 2018 вже гарантовано не дасть ворогу жодного шансу! І що кампанія по знесенню Пороха — це початок підготовки України до знищення, перший ключовий крок, після якого катастрофа стала неминучою.
Замість непробиваємого Пороха обрали того, хто відкрито обіцяв домовитись з Путіним «десь посередині». Ну ось, як обіцяв, так і зробив…Украіна перетворилися на величезний цвинтар….
Іван Сімочкін
