До речі, ви в курсі, що в нас тепер дві України й, відповідно, два президенти? Це вже поза всіма межами протокольними й непротокольними. Звичайний завгосп, який за Конституцією та законодавством не лише не є владою, але й не держслужбовець, а керівник патронатної служби, на міжнародних форумах представлений, як навіть не віцепрезидент, а якийсь співпрезидент!
Будь-які представники делегацій за протоколом можуть знаходитися лише й виключно позаду голови делегації. Те, що тут бачимо, було б можливо лише, якби в якійсь країні був узаконений біумвірат із двома офіційними та рівноправними правителями. Співголовуюча на конференції президентка Швейцарії сидить одна від своєї країни, її помічники за спиною. Ззаду за Зєрмаком також укрделегація, зокрема, перший віце-прем’єр Юлія Свириденко. В парламентсько-президентській республіці це одна з найвищих посадових осіб країни і вище за самого президента. А в усіх поїздках вона нарівні із Зарівною виконує обов’язки тривіальної помічниці завгоспа…
Ви багато побачили обурень від наших ЛСД з приводу такої демонстративної трансформації влади вже навіть не в офісно-президентську, а в єрмаківську республіку? Значить, усіх усе влаштовує? Ну-ну. І довго протягне країна з такими перверзіями?
Тарас Чорновіл
Захід через ЗМІ недвозначно дає зрозуміти як відноситься до підміни українських державних інституцій Єрмаком — а у нас таке враження ця тема табуйована, бо не вписується в позітівну картину світу «єдиного».
Там ми рухаємось від перемоги до перемоги, стає тільки лудше і лудше, а хто задає питання про фокуси Татарова з Шурмою та цікавиться куди дівалась суб’єтність парламенту та Уряду — той сразу «російське ІПСО» (тм)
Тільки от ця модель нежиттєздатна, не треба бути великим аналітиком, щоби передбачити подальше охолодження повернутих на процедурах західних функціонерів до наших «5-6 менеджерів», скільки б останнім не співали славнів колективні Іванови-Пєтрови з Мосейчук-Раєвськими.
Рано чи пізно руба стане вибір (а він стане) між Єрмаком та наприклад вступом до НАТО — і думати що оберуть українці треба вже зараз.
Зеленський з Єрмаком мріють хоч якось домовитись із Путіним аби врятувати власні шкури. Там уже мова йде про власний хепі-енд, а не про високі матерії.
Навіть у вікенд саміту в Швейцарії спєци Банкової не полишали спроб накинути на ЗСУ, Сирського, Залужного та інших. Бо армія стовп — який за стамбульським сценарієм заважав РФ взяти Україну під контроль. І мав би піти під ніж.
Згадала недавню статтю WP, де йшлось, що посли G7 не можуть зустрітись з Зеленським, бо він сильно зайнятий. Тому часто на ці зустрічі ходить його друг в зеленій піжамі. Так от — краще би президент зустрічався з тими, хто реально має гроші, зброю і важелі впливу, а не оце все.
Публікація драфту Стамбульських угод була привітом від Москви тим, хто рішав про окупаційний кагбе мир тут. Типу, ну що там? Ми все памʼятаєм, братішка.