Бачення своєї країни не просто найкращою, але й головною силою добра в світі – основа ідентичності громадян США. Про це всі популярні комікси, книги, фільми. Це їх національний міф.
Американці врятували Європу у Першій світовій війні, світ в Другій та Холодній війнах, розправилися з головними злодіями історії Хусейном та Бен Ладеном. Іноді це робили грубо, з помилками, але врешті досягали бажаного геппі енду. Капітан Америка послизнувся, коли, не завершивши місії, утік з Афганістану. Але він продовжував жити в свідомості американців, а після початку повномасштабного вторгнення Росії повернувся, щоб діяти.
Капітан Америка взяв на себе роль не лише захисника українців, але й організатора інших у допомозі Україні. І навіть попри те, що ця допомога могла і мала б бути швидшою і більшою (це важливо для нас), для американців визначальним було повернення їх країни до ролі рятівника слабшого від сильнішого злодія.
Зараз замість цієї історії, яка зрозуміла і мила душі більшості американців, Трамп пропонує цілком іншу, де все ще є добро і зло, але Америка обирає того, хто виглядає сильнішим, навіть попри те, що він – зло.
Трамп не намагається переконати своїх громадян, що насправді Путін добрий, тому американці мають обрати його бік. Досить того, що він сильний (у нього є карти!) і може бути корисним. А слабких можна ігнорувати (вони мають бути чемними і покірними). Можливо, такий чітко артикульований цинізм і є дещо схожим на realpolitik (хоч насправді співпраця з Росією підважує міжнародний вплив США), але він цілком руйнує уявлення американців про самих себе, в тому числі серед прихильників Трампа.
Адже коли він казав про швидке завершення війни, навіть вони від нього очікували не просто її припинення через ламання слабшого, якого взялися захищати, а саме перемогу над злом в стилі капітана Америки. Тим часом, супергерой знімає знайомий костюм і перетворюється в Скруджа МакДака. Його значно гіршу, карикатурну версію, бо у цього жадібного стариганя, крім доларів в очах, були моральні обмеження в бажанні заробити, хай накинені ззовні.
Трамп, який знущається із попередника за Афганістан як вияв слабкості, політикою щодо України демонструє світові та громадянам США не лише брак сили країни, якою керує, але й цілковиту втрату нею ціннісних орієнтирів. Тих, що закладалися у фундамент США батьками-засновниками, яких більшість американців, незалежно від політичних вподобань, вважає визначними президентами.
Без цих орієнтирів Америка не лише не стане “знову великою”, але й втратить внутрішню цілісність і почне тріщати.
Капітан Америка не просто послизнувся, а розігнавшись мчить у прірву.
