Тут засуджений у Грузії злочинець і наркозалежний гастролер, який в Україні прикидається реформатором, розкритикував Мінські домовленості. Чувак б’є себе у груди, що він-то на відміну від слабака-Порошенко вже такої зради під час подій 2008 року не підписував.
Отут правда. Не підписував. Бо товаріщ Сааков навіть не отримав права вести переговори. «План Мєдвєдєва-Саркозі» прийняли, власне, Мєдвєдєв і Саркозі. Саакашвілі сидів у Тбілісі, куди йому потім спустили документ.
Так що тут навіть і немає сенсу згадувати, що за цим документом, на який Саакашвілі погодився, Росія не понесла жодної відповідальності, не отримала санкцій і жодного економічного тиску, а третій пункт взагалі офіційно закріпив право військ РФ вільно перебувати на окупованій території Грузії.
Ось такий радник зараз у Зеленського, якому останній незаконно, попри ніким не скасовані висновки комісії по громадянству при Президенті України, попри не закриті кримінальні справи в ГПУ, повернув український паспорт.
Бо Зеленому потрібний голос у підтримку. Зелень молов дічь про «просто перестати стріляти», а вийшов пшик. Війна продовжується. Тому дві нікчеми хвалять одне одного.
На відміну від нездар, Порошенко — професійний дипломат. Він втягнув РФ у перемовини і витиснув підпис Путіна. А далі Захід ввів санкції і офіційно прив’язав їх до виконання Мінська Росією. Це не тупі многоходовочки дебілів. Порошенко досягнув конкретного результату. Результат: 6 років економіка РФ у рецесії. Навіть ядерний удар не наніс би РФ таких економічних втрат, як наніс Порошенко санкціями.
Разом з санкціями РФ отримала не менш важливий репутаційний удар. До 2014-15 років РФія мала імідж величі і непереможності. А після символічного акту остракізму у вигляді санкцій, РФ перейшла у розряд чумних злочинців. І пішли удари від інших. Від Ердогана, від принца Салмана…
Але саме на Україні РФ обламала зуби, що всі і побачили. Тому вражений президент Франції і писав у власній книзі, як якийсь Порошенко вів перемовини в Мінську.
Зараз час безсовісних горлопанів, нездар, наркоманів і пройдисвітів. Вони виступають перед плєбсом з бронєвічка, розмахують руками і впарюють казки. Але нічого з їхніх казок не працює. Реформ нема, війна продовжується, їх хазяїва-олігархи крадуть так, що ми вже летимо в економічну прірву.
Так що лише питання часу, коли всю цю мразь народ почне викидати. Що їм і бажаю.
Сьогодні, в день пам’яті святих апостолів Петра і Павла хочу в першу чергу звернути вашу увагу, парафіяни, на їх небайдужість, на їх пасіонарність та прагнення більшого. Звідки це в апостолах? А це закладено Богом у кожну людину, ще з часів нашого створення. Бо Господь творив творчу та небайдужу людину.
Ось як це було. Під кінець шостого дня творіння, Господь подивився на створених Ним істот, і вирішив створити людину. Найбільш людиноподібними були мавпи, тож Господь звернувся до них:
— Злізайте з дерев, мавпи, будемо з вас люди робити, та вчити на двох ногах рівно стояти!
— Да какая разница! – заверещали мавпи, і залишилися на деревах у 95 кварталі.
Тоді Господь зіткнув плечима, взяв в долоні ПОРОХ, і з ПОРОХУ зробив людину, вдихнув в неї життя, та поставив над усім створінням. Про це розповідається в книзі Буття, 2 глава 7 стих.
От з того часу людина, котра створена з ПОРОХУ созідає, а мавпи лише скачуть з голими задами і заздрять, та весь час шукають нагоди вхопити щось в людей з ПОРОХУ, вкрасти, та пробухать.
Отакий креаціонізм, малята.
Але люди з ПОРОХУ не впадають у відчай, вони продовжують свою активну творчу діяльність, створюють прекрасне (до речі, краса — це головний критерій божественності), будуть країни, оброблюють поля, допомагають один одному, і навіть мавп підгодовують із жалості. Шкода їм мавпочок. Так вони і називаються: ПОРОХОботи.
Користуючись нагодою, щиро вітаю всіх Петрів та Павлів з їх Днем Ангела, особливо нашого гетьмана Петра Олексійовича. Бажаю всім нам натхненних нових перемог, розбудови прекрасної України, та світового панування українців.
І нехай Господь, за молитвами святих першоверховних апостолів, благословить всіх нас, людей з ПОРОХу, порохобратів і порохосестер.
