Не зовсім давно, на фронті, один молодий комбат (випуск військової академії 15 року), доповідав комбригу в месенжері, що виявлений в сірій зоні, ближче до наших позицій, спостерігач, або корегувальник. Розвідник одним словом. І він закінчив речення так — «його треба вбnти».
Через кілька годин, комбат приїхав на КП, сиділи розмовляли та обговорювали стан речей. І комбриг, якось жартома, каже — «Ну не можна ж так прямо казати, та писати. Може якось завуальовано. Знешкодити, або нейтралізувати». На що в молодого хлопця оці миттєво стають як два сталеві леза. Ні, каже. Його треба вбnти. Саме вбnти. Це не я до нього додому прийшов. Не я приїхав в його країну, щоб вбnвати його та його друзів. Він прийшов сюди нас вбnвати. Мене, моїх друзів, моїх підлеглих. Декого вони вже вбnли. Тому мені нема чого соромитись. Я військова людина. Це моя професія вбnвати тих, хто прийшов на мою землю.
Я це до чого. Нехай політики граються словами та образами. А нам просто треба вбnвати всіх хто полізе на нашу землю. Просто щоб вони це знали. Як тільки ти перейшов кордон з метою окупації або вбивства — тебе треба вбnти. І не важливо хто ти, що ти, про що думаєш, хто в тебе вдома. Важливо те, хто поруч зі мною і хто в мене вдома. Важливо по чиє життя прийшов ворожий солдат. І його треба вбnти. Вбnти, поки він не зробив те, заради чого прийшов. Поки він не вбnв нікого з синів та дочок України.
Це так,лірика. А нам своє робити. Максимально готуватися до любого розвитку подій. Допомагати збройникам бути готовими кожної хвилини робити те, що вони вміють.
Дякуємо всім хто допомагає збройникам робити 200.
4731 2196 1942 3175
5168 7451 1010 5332
