Тепер, коли Джонсон поїхав, давайте обговоримо реальну мету його приїзду.
Я дуже сумніваюсь, що прем‘єр-міністр Великої Британії, яку вважають одною з куруючих країну у допомозі та підтримці України в час війни, приїжджав би щоб обговорювати пакет фінансової чи воєнної допомоги. Це можна зробити або відеовз‘язком, або через своїх представників.
Питання скоріше зовсім в іншому, хоча й перше також дуже важливе для нас.
Отже.
На Донбасі та сході час очікує велика ескалація. Хтось називає 12 квітня, хтось 14. Але, реально вона вже почалась. Далі окупанти лише підтягуватимусь залишки своїх сил, щоб виконати «волю путіна» про 9 травня і хоч якусь «пабєду». Україні зараз потрібна підтримка, в тому числі важкою летальною зброєю. Велика Британія вже заявляла що готова постачати. Тобто, де факто це підтримка перед черговим великим боєм за Україну.
І мабуть найважливіше. Це так звані «перемовини» між Україною та окупантом. Міністр закордонних справ ВБ Елізабет Трасс ще кілька днів назад заявила, що Україні не варто підписувати такі «домовленості» до реальної перемоги. Проте, є кілька держав, які нас дуже хотіли б підштовхнути до не вигідних умов, аби пошвидше завершилась війна. Це ФРН, Туреччина та Китай. Ще в цьому списку може бути Ізраїль та Франція. Та й самій московії дуже хотілося б підписати якийсь «мір» та умовах нейтралітету для України щоб набрати сил та наново підготуватись. Україні це не вигідно. Це ймовірно найважливіша мета Джонсона: сказати, підказати, підштовхнути до правильних дій. Сподіваюсь це почули на Банковій.
На сам кінець — візит був великою демонстрацією для окупанта та всього світу. Навіть під час загрози для себе, такі лідери як Джонсон готові приїжджати до України. Бо Україна — ВАЖЛИВА для світу, для НАТО, для Європи, щоб там хто не казав.Тому, тримаємось.
Важкі часи не минули. Розслаблятись рано.
Країна досі у небезпеці, але вірю що ми переможемо. А кожен з нас має робити своє завдання по вимітанню «русского міра» з нашого життя та країни.
Андрій Смолій
Джонсон приїхав і надавав лящів Володимиру Олександровичу
1) Вова, ти взяв роль Бетмена, так грай її справно. Ібо нєфіг боротися зі злом і спробувати з ним домовлятися.
2) Гарантій Британія і США на уявний в голові Подоляка безпековий союз не дасть. Є ж НАТО, є Конституція України. І пох на мрії кремля.
Тримати стрій.
3) Я думаю, було вказано і на вже всім зрозумілі намагання Офісу президента з єрмаками/подоляками/татаровими підім’яти під себе армію. Джонсон мав дати зрозуміти хлопчикам: у війну можна по тєліку гратися.
А не насправді воювати. На глобусі стрілки малювати легко. Але краще хай війною займаються професіонали. А ви виступайте собі. У Арестовича ж виходить.
4) Я сподіваюся, що Володимиру Олександровичу вказали і на тривожні симптоми закриття каналів, які його не облизують.
5) Ну і просто Борис Джонсон драйв герой. Йому теж треба понюхати повітря війни. І набратися ненависті до путлєра.
Це важливо.
Коротше, намітилося протистояння офісних і військових. Джонсон порадив Вовочці слухатися військових і союзників.
І буде перемога.
І може другий президентський строк. Але це не точно.
Це точно не точно.
Дуже гідна позиція й слова справжнього воїна. Але, здавалося б, а в чому проблема? Вся ж країна підтримує армію й головнокомандувача генерала Залужного. Ніхто не згоден на жодну, навіть приховану, капітуляцію. Всі? Та не зовсім. Про два візити агента єрмака в Генштаб уже згадував ТК Печерський пагорб, потім опосередковано це підтвердилося. Залужний не пристав на непристойні пропозиції щодо підігрування рашистській тезі про «акт доброї волі й добровільне відведення» їхніх терористів від Києва. ЗСУ посікли ворожі підрозділи дуже жорстко, а заяви кремлядів виглядали зовсім жалюгідно.
Далі пішли чутки про те, що в опі шукають нагоди усунути Залужного. Реакція була доволі серйозна й єрмаку довелося виправдовуватися. Але зараз усе розкрутилося заново. Виліз арєстовічь із ревнивою заявою з приниженням Залужного та приписуванням Зеленському талантів полководця:
«Потрібно називати речі своїми іменами. Надто багато зображують цнотливих, «ах, Залужний, ах, ЗСУ», вдаючи, що не існує Верховного головнокомандувача, без прямого розпорядження якого ні Залужний, ні ЗСУ не можуть провести ні однієї операції…Зеленський керує ЗСУ і всіма Силами оборони. Вибачайте, так вийшло».
Я б це списав на звичайне в зеленій опі дуполизство. А що? Для цих сук війна вже закінчилася. Тільки армія заважає «сісти десь посередині, заглянути в очі» й домовитися про мир без перемоги. Але тут іще полізли зрадницькі ягідки. Про візит рашистського лобіста й промоутера капітулянтських переговорів арахамії до Чернігова вже написано багато. Він там на зустрічі з командирами бригад відкрито закликав до поступок москві й миру на умовах, які вони узгоджують на переговорах із своїми рашистськими «партнерами». Поводився нагло, з викликом, демонстрував, що думка військових про перемогу нікого в опі не цікавить. Схоже, що це могло бути явне провокування Залужного на жорстку відповідь з метою його відсторонення.
Москва програє в бою й витягнула останні козирі — свою п’яту колону. Це не нікчемні медведчуки, які лише хвалилися впливом на владу. У цих у руках і є влада. І це справжня зрада.
А кому досі «не на часі», спитайте себе, чому Зеленський за відверто зрадницькі дії досі не звільнив та не арештував єрмака, арахамію, подоляка та купу інших зрадників, а, натомість, сам видав указ про делегування із уже своїм зрадницьким формулюванням про переговори з рфією «щодо гарантій безпеки» (нею нам безпеки!). Подумайте трошки. Ще від виборчої кампанії Зеленський не говорив про перемогу, тільки про мир. Коли на московії захлинулася мобілізація, а наші починають тіснити ворога на півдні, прибирають Марченка. Коли ЗСУ успішно ведуть бої на сході, взялися за Залужного. Уся ця компанія, як з ланцюга зірвалася у своїй миротворчості на рашистських умовах… Поки їм поперек дороги генерал Залужний.
