Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 11.05.2026​

1. росія змушена знижувати очікування щодо економічного зростання.

— Уряд рф переглянув прогноз зростання ВВП на 2026 рік із 1,3% до лише 0,4%. Це відбувається після того, як економіка вже в першому кварталі перейшла до спаду — вперше за останні три роки. Ключові фактори погіршення залишаються незмінними: санкційний тиск, розриви в ланцюгах постачання, дефіцит робочої сили та перекіс економіки у бік військових витрат.

— За оцінками, близько третини всіх бюджетних витрат спрямовується на війну, що витісняє інвестиції в цивільні сектори. Додатково, жорсткі умови кредитування стримують будь-яке відновлення, а дисбаланс між попитом і пропозицією в умовах «воєнної економіки» лише посилює стагнацію.

— Навіть сприятлива зовнішня кон’юнктура не рятує ситуацію. Хоча конфлікт на Близькому Сході підтримує ціни на нафту, уряд уже закладає обережний сценарій із нижчими доходами: прогноз ціни російської нафти залишено на рівні $59 за барель, а очікування сильнішого рубля дтакож зменшують експортні надходження.

— У підсумку формується стійка картина: російська економіка входить у фазу тривалої стагнації з мінімальним зростанням, де навіть короткострокові зовнішні фактори не здатні компенсувати внутрішні дисбаланси та витрати на війну.

2. Обсяг неплатежів у російській економіці стрімко зростає і вже наближається до 8,5 трлн рублів.

— Йдеться про прострочену дебіторську заборгованість — ситуацію, коли підприємства відвантажують продукцію або надають послуги, але не отримують оплату вчасно. Найгірша ситуація спостерігається в обробній промисловості, зокрема у виробництві нафтопродуктів — одному з ключових секторів економіки росії.

— Значні обсяги неплатежів також накопичилися у сфері професійних, наукових і технічних послуг (майже 630 млрд рублів), енергетиці (близько 515 млрд) та будівництві (приблизно 485 млрд).

— Зростання неплатежів є системним сигналом погіршення фінансового стану бізнесу. Компанії втрачають ліквідність, що ускладнює виплату зарплат, обслуговування боргів і фінансування нових проєктів. У результаті починає розриватися ланцюг розрахунків між підприємствами. Це формує ризик ефекту доміно: проблеми окремих компаній швидко поширюються на суміжні галузі.

— На цьому фоні російська економіка дедалі ближче підходить до затяжної рецесії, де зниження ділової активності підсилюється внутрішніми фінансовими дисбалансами.

3. У росії починає формуватися дефіцит бензину через удари по нафтопереробній інфраструктурі та зниження обсягів виробництва.

— За даними біржових торгів, 8 травня продажі пального скоротилися на 5,9% — до 32,64 тис. тонн. Найбільше просіли поставки АІ-92 (–8,9%), тоді як попит на АІ-95 продовжує зростати. При цьому обсяг незадоволеного платоспроможного попиту вже перевищує пропозицію: 23,46 тис. тонн для АІ-92 і 26,34 тис. тонн для АІ-95. Це означає, що ринок фактично входить у фазу структурного дефіциту.

— Це відбувається на фоні зупинки та пошкодження НПЗ. У квітні та на початку травня після атак БПЛА тимчасово вибули з роботи щонайменше шість заводів, що призвело до падіння переробки нафти до мінімуму з 2009 року — близько 4,69 млн барелів на добу.

— Ситуацію погіршують тривалі ремонти: відновлення НПЗ може займати понад місяць, а строки відвантаження пального вже збільшилися на 2–4 тижні. Це позбавляє ринок можливості формувати запаси перед літнім піком споживання.

— У результаті росія входить у сезон підвищеного попиту з дефіцитною пропозицією. Це створює ризики стрибка цін на внутрішньому ринку, перебоїв із постачанням і додаткового тиску на економіку, яка й без того стикається з наслідками атак на критичну інфраструктуру та скороченням виробництва.

4. У квітні 2026 року збільшилась залежність росії від «тіньового флоту» для експорту нафти.

— За сирою нафтою ситуація виглядає критично: 69% морських поставок забезпечили підсанкційні танкери. Ще 23% перевезли судна з юрисдикцій G7+, тоді як лише 8% припали на інші сегменти. Фактично більшість експорту здійснюється через ризиковані й непрозорі канали. У сегменті нафтопродуктів картина дещо інша, але також показова: тут домінують перевізники з країн G7+ (67%), тоді як підсанкційний флот уже контролює 26% перевезень.

— Це означає поступове витіснення легальних операторів і зростання ролі схем обходу санкцій. У квітні виявлено щонайменше 47 суден під фальшивими прапорами, і третина з них простоює понад пів року без роботи.

— Це свідчить про надлишок токсичного флоту, який складно інтегрувати в стабільні логістичні ланцюги. Водночас частина суден обслуговує одразу кілька підсанкційних напрямків: щонайменше вісім танкерів чергують перевезення російської та іранської нафти. Така перехресна інфраструктура підвищує ризики для покупців і ускладнює контроль за походженням сировини.

— Попри зменшення кількості затримань (з чотирьох у березні до одного у квітні), інциденти на кшталт випадку з танкером Flora 1 у Балтійському морі демонструють екологічні та юридичні ризики. У підсумку російський нафтовий експорт дедалі більше залежить від нестабільних, непрозорих і потенційно аварійних схем, що підвищує довгострокові витрати та вразливість галузі.

5. Знижки на російську нафту знову почали зростати.

— Дисконт на нафту Urals із західних портів рф збільшився до $23,9 за барель відносно еталонної Brent — вперше з моменту загострення конфлікту на Близькому Сході.

— Це означає, що навіть на фоні високих світових цін російська нафта продається зі значним заниженням. Формально зростання цін на нафту мало б підтримати доходи москви. Однак розширення знижок нівелює цей ефект: чим більший дисконт, тим менше податкових надходжень отримує бюджет.

— Для економіки, де нафтогазові доходи залишаються критично важливими, це створює додатковий тиск. Ситуація відображає структурну проблему: росія змушена компенсувати санкційні ризики та логістичні обмеження знижками, щоб утримувати покупців. Навіть тимчасове зростання попиту, викликане кризою на Близькому Сході, не змогло змінити цю тенденцію.

— Додатково ускладнює ситуацію невизначеність навколо американських винятків на купівлю російської нафти, термін дії яких завершується найближчим часом. Це означає, що попит може знову просісти, а знижки — ще більше розширитися. російський нафтовий сектор опиняється у пастці: навіть за сприятливої зовнішньої кон’юнктури він не здатен повноцінно конвертувати високі ціни у стабільні бюджетні доходи.

6. Індія відмовилася від закупівлі російського ЗПГ, що перебуває під санкціями США, навіть попри дефіцит енергоносіїв.

— Рішення Нью-Делі залишило у невизначеному стані танкер Kunpeng із російським газом, який раніше прямував до індійського терміналу. Зокрема, йдеться про вантаж із підсанкційного проєкту «Портова», який не вдалося розвантажити, після чого судно змінило маршрут і наразі перебуває поблизу Сінгапуру без визначеного пункту призначення.

— Індія чітко дала зрозуміти, що не готова ризикувати порушенням санкцій, навіть з огляду на власні енергетичні потреби. На відміну від нафти, поставки ЗПГ складніше приховати через супутниковий моніторинг, що робить такі операції значно більш ризикованими для імпортерів.

— Це рішення підкреслює обмеженість можливостей росії переорієнтувати експорт ЗПГ на альтернативні ринки.

— Хоча москва намагається просувати довгострокові контракти з Індією, більшість доступних обсягів уже законтрактована або спрямовується до Європи, а ключовим покупцем залишається Китай.

7. Німецькі спецслужби фіксують зростаюче використання росією організованої злочинності для диверсій і цілеспрямованих убивств у Європі.

— Про це повідомляє Der Spiegel із посиланням на відповідь федерального МВС Німеччини на запит партії «Зелених». У документі зазначається, що кремль фактично контролює так звану російсько-євразійську організовану злочинність і може залучати її до операцій за кордоном.

— Такі структури змушені співпрацювати з російськими силовими органами в обмін на толерантне ставлення до їх діяльності всередині країни.

— За оцінкою німецької влади, використання кримінальних угруповань дає москві можливість заперечувати свою причетність до атак. Водночас правоохоронці зафіксували значну кількість підозрілих інцидентів, які можуть бути диверсіями, однак довести пряму участь росії часто складно саме через використання посередників.

— Окремо відзначається нова тенденція, яка зорієнтована на залучення так званих «агентів низького рівня». Йдеться про людей без спеціальної підготовки, яких вербують через інтернет для виконання окремих завдань.

— Це здешевлює операції та ще більше ускладнює їх відстеження. Німецька сторона розглядає такі зв’язки між державними структурами росії та кримінальними мережами як серйозну загрозу безпеці.

— Це свідчить про еволюцію методів впливу кремля — від класичних спецоперацій до більш гнучких і менш формалізованих схем із використанням кримінального середовища.

8. Індія та росія активізували переговори щодо доступу до критично важливих мінералів.

— Сторони обговорюють попередню угоду, яка може охоплювати розвідку, переробку та технологічну співпрацю у сфері літію та рідкісноземельних елементів. Документ можуть підписати протягом найближчих двох місяців.

— Індія переслідує прагматичну мету для ого, щоб зменшити залежність від Китаю, який домінує у глобальних ланцюгах постачання критичних мінералів.

— Водночас для росії такі переговори — це спроба знайти нові точки входу на зовнішні ринки та залучити партнерів до проєктів, які ускладнені санкціями та обмеженим доступом до технологій. Однак позиції сторін нерівні.

— Індія вже має угоди з низкою країн, включаючи Австралію, Японію та Аргентину, і лише диверсифікує ризики. Натомість росія дедалі більше залежить від обмеженого кола партнерів і змушена пропонувати співпрацю в умовах високих політичних і санкційних ризиків. Додатковим фактором невизначеності є географія потенційних проєктів.

— Зокрема, йдеться про можливе повернення Індії до літієвого проєкту «Росатома» в Малі, який раніше був заморожений через проблеми безпеки.

— Це підкреслює, що значна частина ресурсної стратегії росії прив’язана до нестабільних регіонів.

— У підсумку навіть якщо угода буде підписана, вона навряд чи стане проривом: для Індії це лише один із напрямків диверсифікації, тоді як для росії — вимушена спроба втриматися у глобальних ланцюгах постачання.