Боже, а попереду ще інтерв’ю Арєстовіча у Собчак.
Добре, що в того колишнього позаштатного радника вже принаймні менше прихильників в Україні, ніж у Пугачової (сподіваюся).
А взагалі, це нагадує мені вайб 2019-2020 років, коли одразу після приходу до влади реваншистів і антимайданівців в Україну масово поперли росіяни та зрадники: відновлення програми Шустера, концерти Успєнской і Басти, Моргенштерн у Гордона, Лобода у Єфросініної, Ані Лорак і Повалій на 1+1…
І от зараз те саме: поперла нечисть з усіх щілин. Ті, хто сидів тихо або ронив сльозу на камеру про війну, тепер вилазять гонорово, з русскім язиком і контентом, з численними інтерв’ю і розмовами про «нє всьо так однозначно» та ще й зі звинуваченнями у розколі й хейті на адресу українців, які послідовно тримають стрій.
Ох, попереду ще такий пи*здець на нас чекає, що нинішні срачі про Пугачову здаватимуться легкою прогулянкою.
======
Не хотіла про це писати, але коротко таки напишу.
Я послухала більш ніж тригодинне інтерв’ю Пугачової лише з однією метою: почути там те, за що так багато українців її люблять, поважають та й досі публічно, даруйте, надрочують на неї.
А саме: що Росія — агресор, росіяни свідомо вбивають українців і мають понести за це повну відповідальність, а також що вона (Пугачова) усвідомлює свою роль і дотичність до становлення фашистського режиму на Росії.
Натомість я почула: ностальгічні спогади про совок, «Горбачов і Єльцин — класні мужики», «Росія — вєлікая дєржава», «українці — браття», «Владімір Владіміровіч, прєкращайтє ета вьо — надоєло».
Ну і ще багато рожевих шмарклів — позитивних спогадів про кобзонів, розембаумів, міхалкових та іншої нечисті.
А, і ще не можу не відзначити один із луків Алли — у кольорах триколора (так, я переконана, що це свідомо).
Інтерв’ю не вразило й нічим не здивувало.
А от кількість позитивних реакцій від українців на це (що абсолютно точно дорівнює невиліковній меншовартості) досі вражає (хоча в моїй бульбашці їх мінімум).
