“Опис Московії” невідомим англійцем , який перебував на службі при царському дворі взимку 1557-1558 років:
“У царя надзвичайно багато золота і срібла в його казні, але більшість його підданих не розрізняють бляшанки від крони, золота від міді, вони так пригноблені, що той, хто має 2-4 гроша, вже багач…
Немає народу на світі, думаю, який би жив так жалюгідно, як живуть тут бідняки. Величезна кількість людей заможних і тих, що мають можливість допомагати нужденним, такі нещадні, що не переймаються, скільки народу помирає на вулицях від голоду.
Шлюбні обряди тут зовсім не урочисті, а надзвичайно огидні, полягають вони приблизно у наступному: коли залюблюються обидві сторони, наречений посилає нареченій скриньку або ящик, в якому лежіть батіг, голки, нитки, шовк та інші речі, якими вона повинна буде працювати, коли стане його дружиною. Іноді ще посилають родзинки, винні ягоди тощо.
Цими подарунками їй дають зрозуміти: батогом – якщо образить чоловіка, то буде бита ним. Голками, нитками, полотном – вона повинна старанно займатися шиттям і працювати щонайкраще. Родзинками й плодами він обіцяє, якщо вона гарно поводитиметься, їй не бракуватиме хороших речей. Наречена посилає нареченому сорочку, хустки тощо, зроблені власноруч.
У них є звичне правило: якщо не бити дружину раз на тиждень батогом, вона не буде доброю дружиною, тому вони стежать за цим акуратно. Та й дружини, якщо чоловіки їх не б’ють, кажуть, що вони не люблять їх.
Під час перебування в Московії я чув про чоловіків і жінок, які пропивали дітей і все своє добро у царських шинках. Коли хто-небудь, заклавши себе в шинку, не в змозі заплатити, то власник шинку виводить його на велику дорогу і б’є по ногах. Перехожі, дізнавшись причину і пожалівши його, подають гроші, і так він викуповується”.
————
Жак Маржерет, французький офіцер у Московщині в 1600-1606 і 1608-1611 рр:
“Хоча в Московії їжі вдосталь і вона дешева, проте всі живуть малим запасом, бо вони не могли б нести витрат на утримування, бо не мають ніякої промисловості і є вельми ледачими. Вони не схильні до роботи, але приохотилися для пияцтва до крайньої межі.
Коли вони веселяться, то п’ють переважно горілку і медовий напій. Цьому ганебному пияцтву безмежно віддаються всі, як чоловіки, так і жінки, дівчата і діти, а священнослужителі – навіть більше, ніж інші.
Вони ненавидять навчання, особливо – латину. У них немає ані жодної школи, ані університету.
З будь-яких причин чоловік розлучається з дружиною, відправляючи її проти волі в монастир, яких там безліч, і одружується знову до трьох разів.
Вони не терплять у себе жодного єврея відтоді, як Іван Васильович, прозваний Грозним, наказав зібрати їх усіх, скільки було в країні, та, зв’язавши їм руки і ноги, привести на міст. Він велів їм зректися своєї віри і змусив сказати, що вони хочуть охреститися… і в той же момент наказав всіх їх скинути у воду.
Всі шляхи з країни закриті так, що неможливо залишити її без дозволу імператора.
У Московії не припиняють брати хабарі, адже знайшлася нова витівка. Вони підносять що-небудь іконі в домі того, у чиєму рішенні зацікавлені, та підвішують цю річ до неї.
Це найбільш недовірлива і підозріла нація у світі. Московити грубі та неосвічені, нечемні, брехливі, без віри, без закону, без совісті, заплямовані незліченними іншими вадами і скотськими пристрастями”.
Це був уривок з книги відомого українського історика Олександра Палія “Збагнути Росію. Свідчення очевидців”.
P.S.
