Україна стосовно Криму та прилеглих морів зайняла вичікувальну позицію, невідомо на яких підставах плекаючи надію, що півострів та навколишні водні простори повернуться під її контроль самі собою, як і пішли.
Парадоксально, але Україна, попри уроки 2014-го, практично не змінила свою впевненість у тому, що їй не потрібен флот, котрий здатен бути гравцем у Чорному морі. Якщо раніше казали «війни ніколи не буде!», а для патрулювання прибережних вод пропонували обмежитися катерами, то тепер ми чуємо пісню про ті ж самі катери – «москітний флот» — бо, мовляв, з Росією воювати все одно немає сенсу, вона ж-бо буде вічно сильніша!
Легенда про «москітний флот» розбивається об жорстку реальність. Апологетам «москітного» флоту слід, очевидно, врахувати сумну долю ракетних катерів Грузії під час російсько-грузинської війни 2008 року. Навряд чи українські «москіти» зможуть не бути менш безпорадними, аніж «Бердянськ» та «Нікополь», або їх грузинські аналоги.
«Москітна» ідея мала б міцний сенс, якби не специфічні умови Чорного моря, в якому, приміром, на відміну від тієї ж Балтики, взагалі відсутні острови, за які могли б ховатися у засідках «москіти». Азов і Чорне море – ідеальні тири для далекобійних засобів ураження, там нема де дітися.
Відомо, що в ході окупації та анексії Російською Федерацією української Автономної Республіки Крим Україна втратила майже всі бойові кораблі. Нині український флот — один з найслабших у Чорному морі й не здатний протистояти Чорноморському флоту РФ.
Єдиним аргументом України проти російського Чорноморського флоту є ракетний крейсер проекту 1164, заводський № 2011, колишня назва «Україна». Цей, практично готовий, велетенський бойовий корабель міг би покращити катастрофічну для нашої держави ситуацію у воєнно-морській сфері.
Однак він досі простоює біля причальної стінки Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод». Навколо нього точиться гаряча інформаційна – тобто гібридна – війна.
І поки що Російська федерація цю війну досі виграє. Крейсер хочуть продати/роззброїти/списати.
Тези інформаційної війни не вирізняються вибагливістю: «включення ракетного крейсера до складу ВМС ЗСУ суперечить оборонній доктрині України», «ракетний крейсер застарів морально і фізично», «Україна не має власних ракет для крейсера», «ракетний крейсер є океанського типу, для нього в української сторони навіть причалу немає», «ВМС ЗСУ потрібні тільки малі кораблі прибережної зони», «добудова і введення до складу ВМС ЗСУ ракетного крейсера надто коштовна і загальмує програму будівництва корветів», «нащо Україні «аналоговий» корабель, якщо ми вступаємо в «цифрове» НАТО» тощо.
Як фабрикуються подібні ударні інформповідомлення, можна спостерігати на прикладі тези «ракетний крейсер Україні непотрібний, бо його самого мають охороняти п’ятнадцять кораблів супроводу».
Насправді крейсер – бойовий корабель великої водотоннажності з потужним озброєнням, здатний виконувати бойові завдання, незалежно від основного флоту. А вищезгадана пропаганда повідомлення російських ЗМІ, що для забезпечення безпеки та контролю стрільби однотипного з «Україною» російського ракетного крейсера «Варяг» в Охотському морі було задіяно було більше 15 кораблів та суден.
Але «забезпечення безпеки крейсера» і «забезпечення безпеки району стрільб крейсера» — це очевидно різні речі.
Прикметно, що тези про жалюгідний стан ракетного крейсера «Україна» зникають, як тільки на горизонті майорить тендер на будівництво корветів для ВМС Бразилії.
У наших ЗМІ ми чуємо, що у разі укладення контракту, колишній крейсер «Україна», який знаходиться в акваторії суднобудівного заводу у Миколаєві, буде відновлений та демілітаризований, доставлений в Бразилію та модернізований фахівцями від української сторони згідно вимог та нового призначення корабля.
При цьому виявляється, що крейсер зберігався у прісній воді. Схоже, у чиновників від оборони так: якщо продавати, то крейсер – прекрасний товар, а як лишати собі – то купа металолому.
Як відомо ракетний крейсер проекту 1164 – універсальний корабель і не потребує спеціального супроводу. Він призначений для знищення будь-яких за величиною надводних кораблів противника, зокрема й авіаносців, завдавання ударів по корабельних угрупованнях противника будь-якого складу, вирішення завдань протиповітряної оборони флоту, з’єднань і конвоїв у близьких та віддалених районах морів та океанів.
А також крейсер призначений для боротьби з підводними човнами противника та для підтримки десантів й обстрілу узбережжя, зайнятого противником.
Для виконання поставлених завдань на крейсері передбачене озброєння, здатне вражати надводні, підводні, повітряні й берегові цілі. Підприємства вітчизняного військово-промислового комплексу потенційно здатні модернізувати крейсер за умови відповідного держзамовлення.
До слова, Росія успішно здійснює модернізацію та експлуатацію власних ракетних крейсерів цього ж проекту.
Так, у 2017 році після капітального ремонту й модернізації повернувся до лав Північного флоту РФ ракетний крейсер «Маршал Устинов». На Тихоокеанському флоті РФ продовжує бойову службу ракетний крейсер «Варяг». Флагманом Чорноморського флоту є гвардійський ракетний крейсер проекту 1164 «Москва». І «Маршал Устинов», і «Варяг», і «Москву» — збудовано у Миколаєві.
Тобто із чотирьох, закладених крейсерів цього типу, три найстарші («Москві», наприклад – 35 років) – у бойовому складі флотів Російської Федерації. А наймолодший із них — «Україна» (спущений на воду в Миколаєві у 1990 році) – досі не введений до складу ВМС ЗСУ та жодного разу не вийшов у море.
Більше того, у розпал російсько-української війни на Донбасі з’явився Указ Президента України щодо демілітаризації недобудованого ракетного крейсера проекту 1164, заводський номер №2011 і рішення Кабінету Міністрів України, якими Міністерству оборони України спільно з ДК «Укроборонпром» було визначено завдання вжити заходів із демілітаризації крейсера шляхом вилучення з нього озброєння і запасних частин і їх передавання у якості ремонтних комплектів для ВМС ЗС України.
У зв’язку із цим одразу виникло декілька запитань. На яких це кораблях ВМС використають у якості «ремонтних комплектів» 16 пускових установок головного калібру крейсера — протикорабельний ракетний комплекс П-500 «Базальт»? Або на якому із наявних кораблів ВМС ЗСУ можна встановити зняту з «України» 130-мм автоматичну артилерійську установку АК-130?
Схоже, у найвищих ешелонах виконавчої влади нас усіх вважають за дурнів, говорячи про «ремкомплекти».
Але от у Росії прекрасно розуміють, про що йдеться. Росіяни і не приховували, що їх цікавлять маршеві газотурбінні двигуни М70 потужністю 9993 к.с. і форсажні М90 потужністю 19986 к.с., з крейсера «Україна», оскільки власних газотурбінних двигунів ця східна держава так досі не навчилася робити.
Нині це питання особливо актуальне для Росії, адже, за інформацією з відкритих джерел, у 2018 році флагман Чорноморського флоту «Москва» став на ремонт у Севастопольському морському заводі.
Можливо, саме у цьому контексті варто розглядати відому ініціативу Путіна від січня 2018 року з повернення Україні захоплених росіянами у 2014 році наших військових кораблів. Цілком ймовірно, що справжній зміст «послання» Путіна офіційному Києву звучить так: «Ви нам – дефіцитні для нас двигуни з РК «Україна», вартістю в мільйони доларів, а ми вам навзамін – ваші ж кораблі, які нам дісталися безкоштовно».
Не таємниця, що в минулі десятиліття Росія неодноразово намагалася придбати «Україну» цілком чи по частинах. Так, на початку липня 2010 року прес-служба Миколаївської обласної державної адміністрації повідомила, що росіянам дуже сподобався стан колишнього крейсера «Україна».
Згідно попереднім висновкам, крейсер зберігається в належному стані, є технічна можливість його добудови, також можлива модернізація електронно-воєнного обладнання.
До самого останнього моменту Москва намагалася купити крейсер повністю – у 2013 році пропонувала за нього 30 млн доларів.
Звісно, тепер напряму Росії ніхто «Україну» не продасть. Але абсолютно очевидно, що частини двигуна, або агрегати повністю, після продажі крейсера як «демілітаризованого» об’єкту Бразилії можуть опинитися у нашого противника.
Зараз можна чути заяви багатьох політиків і експертів про те, що крейсер «Україна» не потрібен вітчизняним ВМС.
Аргументи доволі сумнівні. Мовляв, крейсер «Україна» є купою металу, він будувався для потреб Росії, оскільки проектувався під зразки навігаційного обладнання та ракетного озброєння, які в Україні не виробляються. Також опоненти запевняють, що утримання корабля буде обтяжливим для державного бюджету.
Зазначу, що готовність крейсера свого часу становила 97%, тому заяви про купу металобрухту не відповідають дійсності. Після проведення модернізаційних робіт корабель можна обладнати сучасною електронікою та ракетним озброєнням.
Погодьтеся, навряд чи б росіяни всі ці роки виявляли інтерес до покупки металобрухту.
Що ж стосується віку, то для такого корабля – це не проблема. Наприклад, той же флагман ВМС ЗСУ фрегат проекту 11351 «Гетьман Сагайдачний» молодший за крейсер лише на рік (закладений 5 жовтня 1990 року і спущений на воду 29 березня 1992 року). Але розмов про списання фрегата на металобрухт не чути.
В такій багатій країні, як США, у складі флоту ходять і старші судна. Приміром, ракетний крейсер «Lake Champlain», співставний з «Україною» був спущений на воду в 1987 році. А списання аналогів такого корабля, спущених на воду в 1990 році (як і «Україна»), планують аж у 2039 – 2040 роках.
Вочевидь, нам необхідна фахова дискусія, з розрахунками і чіткими аргументами, який флот і для яких цілей ми будуємо. З такою пропозицією я, як нардеп, звернувся до міноборони та інших відомств. Шкода, що так дискусію ми заново розпочинаємо лише тепер, після болісної поразки біля Керченської протоки.
Игорь Луценко , народный депутат
