Поїздив машиною Півднем і Сходом, до Донбасу, щоправда, цього разу не доїхав. Край висмоктаний московитськими упирями. Після комуняк прийшли комуняки із схованими партбілетами, їхні діти і бандити, а української влади там ще не було.
Це ж треба вміти — при непоганих офіційних зарплатах виглядати значно гірше, ніж формально бідніші області.
У мене кілька пояснень. По-перше, регіонами керували і в більшості керують люди, які їх не люблять, і чиї діти живуть не тут. Україна і її міста і села для них — це лише дійна корова. Уявіть, з невеличкого району сьогодні лише (!) зерна збирається щороку 50 мільйонів доларів. А містечка і села цих районів, схоже, зроду, не те що щороку, не бачили інвестицій хоча б на мільйон. Якщо розуміти, який колосальний удар зазнало населення Півдня і Сходу під час Голодомору, це багато чого пояснить. Можливо, навіть усе.
По-друге, здається, генплан багатьох індустріальних міст в радянські часи писався тими, хто вживу цих міст не бачив. Накреслили на мапі, і все. Міста абсолютно не вписані в природний ландшафт. Так, ніби їх хтось ляпнув аби як біля заводів. Щоправда, підозрюю, що до совка тут було дещо краще.
Я тут усвідомив, що є колосальна різниця між «містом майданів» і «містом вулиць». Майдани у містах, як кінцеві пункт вулиць, підкреслюють значення людини, її права, право, зрештою, керувати собою. А планування міст однієї вулиці підкреслює, що людина ніхто, просто прохожій, з нього вичавили енергію і викинули. Тому 300-тисячна Полтава більше схожа на місто, ніж індустріальні мільйонники.
По-третє, життя в містах і селах я побачив лише там, де є малий бізнес. Де цього нема, нема нічого. Великий бізнес — це добре, але він дає його працівникам просто засоби для існування, а самоповагу дає лише можливість бути господарем самому собі.
Нарешті, по-четверте, і це мене дуже вразило, бо підтвердило мої ідеї. У явно кращий бік виділяються села і містечка Півночі Дніпропетровщини і Полтавщини, де збереглися старовинні козацькі церкви. Уявляю, як непросто тим місцевим керівникам, які справді люблять свій край.
P.S. Мінекономіки погіршило прогноз урожаю зерна через засуху
Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства скоригувало прогнозоване виробництво зернових для всіх категорій господарств урожаю 2020 року у бік зменшення — із 72,1 млн тонн до близько 70 млн тонн.
Про це інформує пресслужба міністерства.
«Погодні умови останніх тижнів спричинили або втрату потенційного врожаю кукурудзи, або суттєве його зниження. Якщо осінні погодні умови будуть сприятливими, урожай кукурудзи передбачається на рівні 35 млн тонн, а загальний урожай зерна — на рівні 70 млн тонн», — прокоментував заступник міністра Тарас Висоцький.
Найбільших за площею втрат потенційного урожаю кукурудзи зазнали Черкаська (133,8 тис. га), Одеська (33,5 тис. га) та Кіровоградська (21,3 тис. га) області. Разом із тим суттєве зниження врожайності спостерігається в Черкаській (234 тис. га), Кіровоградській (146,7 тис. га) та Полтавській (120,5 тис. га) областях. Загалом по всій території України орієнтовні втрати кукурудзи можуть скласти близько 2 млн тонн.
Так, прогноз урожаю кукурудзи із 37 млн тонн знижено до 35 млн тонн, отже, оновлений прогноз урожаю-2020 становить 70 млн тонн.
P.P.S. Почему советские колхозники резали свиней ночью
Знаете, почему советские колхозники резали свиней ночью, в сенях, предварительно надев на голову мешок с золой — чтоб кабанчик задыхался и не кричал? Не знаете?
Потому, что мужик, который собственными руками вырастил кабана, обязан был отдать его шкуру государству. На офицерские сапоги, портупеи и другое нужное стране военное имущество.
А сало хотелось чтоб со шкуркой было. Какое же сало без шкурки? Вот и резали свиней тайком. А председателю колхоза и председателю сельсовета взятку давали. Этим же салом со шкуркой и лучшим куском мяса.
Знаете, почему крестьяне ив СССР рубили фруктовые деревья? Потому, что коммунисты ввели драконовские налоги на них. Нет денег? Не беда. Брали «натурой» — шерстью, мясом, овощами и теми же фруктами. Вот мужики и взялись за топоры. Рубили и плакали — те груши и вишни еще их деды сажали.
А еще моя мама вспоминала, как их обязывали вывозить на колхозные поля… собственные экскременты. На удобрения. Сам должен был свой туалет типа «сортир» вычистить и сам на поле, куда бригадир укажет, вывезти. Или вынести. Никого не волновало как это гуано в поле окажется. Но отдай — не греши.
А вы в курсе, что родное государство облагало всех крестян, которые имели коров, натуральным налогом — 220 литров молока в год дай. Горбатишся на коровку ты, а молочко государство подгребает. Если кто не в курсе, как оно дается — молочко — попробуйте денек косой помахать. Я махал — знаю. А сено скирдовать не пробовали? Тоже скажу — не ложкой за столом работать.
И да, если у вас был десяток кур — любимое государство рабочих и крестьян заботливо обязывало сдать 180-250 яиц в год. Ибо государство своими яйцами пролетариат обеспечить не могло.
И да — на каждую свинью, которую вырастил советский мужик, тоже существовал налог.
Это все в придачу к тяжелейшей, от темна до темна работе в колхозе. Практически бесплатной ибо что такое зарплата 40-50-60 рублей? И ту лишь с 1966 года начали платить. А до этого целых 36 лет ишачили колхозники задарма. За «трудодни». Отработал «трудодень» — получи 2 кило зерна, и ни в чем себе не отказывай. Денег хочешь? Продай эти 2 кило родному государству. По цене в 2 раза меньше, чем государство у колхоза покупает.
Как люди не бежали из этого «рая»? Бежали, еще как. Несмотря на то, что родное советское государтство, в котором «так вольно дышит человек», сделало мужиков крепостными, фактически запретив выезд из колхоза, отобрав паспорта.
Моему отцу повезло. Родной кохоз направил его учиться на тракториста в Старобешево. После этого он попал в армию, а из армии уехал «поднимать целину» по «комсомольскому набору». В Калмыкию. А это уже — паспорт. А паспорт давал право «на лево». Так наша семья оказалась не в колхозе, а в государственном предприятии — совхозе.
А это уже совсем другое дело. Платили хоть и мало, но все же платили, а не те мизерные 40-50 рублей «колхозных». И пенсионный стаж шел государственный, а не колхозный. Знаете, что такое «колхозная пенсия»? Это 12-18 рублей в месяц. Бывало, что и 5 рублей и даже три.
Но об этом как-нибудь в другой раз.
ЗЫ. Народ, который забыл или не знает своего прошлого, не имеет будущего, — сказал Платон.
От себя добавлю: такой народ обречен ходить по кругу, причем — по граблям.
