72-річний Ігор Яворський 35 днів провів у підвалі багатоповерхівки у Маріуполі Донецької області. У той час у місті йшли активні бої. Чоловік виїхав із рідного міста лише тоді, коли зрозумів, що перебувати йому там небезпечно через проукраїнську позицію.
Історія одного з багатьох українських переселенців, життя якого змінила війна.
З невеликою валізою, в якій найнеобхідніші речі, Ігор Яворський вийшов зі своєї квартири у Маріуполі 6 квітня 2022 році. Відтоді ця валіза мандрує з ним від одного тимчасового місця проживання до іншого. Чоловік народився на Львівщині. Але батьки переїхали у Луганську область. Його тато працював у шахті у селищі, яке розташовувалось у 4 км від російського кордону. Через майже 65 років Ігор Яворський повернувся на малу батьківщину вже у статусі переселенця.
Після військової служби у прикордонних військах у Мурманську (Росія) чоловік приїхав в Україну і з 1986 року проживав з родиною у Маріуполі. З 1989 року він – пенсіонер. Початок великої війни 24 лютого 2022 року застав його вдома у Маріуполі. Наступного дня російська ракета влучила у сусідній під’їзд його будинку.
Якби десь ближче стояв, то вилетів би з 8-го поверхуІгор Яворський
«Перший під’їзд повністю був зруйнований, він склався. Ми жили у другому під’їзді. Для чого стріляли по житловому будинку? Я якраз був у спальні і чув, як літак летить, викидає ракету і ударною хвилею все повиривало у квартирі. Мене ледь не викинуло. Якби десь ближче стояв, то вилетів би з 8-го поверху. Швидше б полетів, ніж подумав. У нашому будинку було десь 70 людей. У моєму під’їзді – 44 квартири. Багато людей, як тільки війна почалась, у той же ж день повиїжджали», – розповідає Ігор Яворський.
Залишатись у квартирі було небезпечно, каже, через постійні російські обстріли. 27 лютого Ігор Яворський з дружиною спустились у підвал будинку, як і всі, хто ще залишився з сусідів. Переважно це були літні люди.
«Люди всі пішли в підвал, тому що повиривало вікна, двері у квартирах, а вночі морози були до мінус 8. Як на зло, у березні день у день – 8 градусів морозу. Снігу немає, а мороз тисне. У підвалі кожен займав маленький блок, намагався якось облаштуватись. В одному був я, дружина і ще 4 сусідки. Там і жили. Хто що міг, то приніс з квартири: ковдри, подушки. Вже у перші дні війни не було хліба. У мене були запаси круп, які приніс, мав мангал – і на ньому і готували. Ми у підвалі спали, а за стіною гуляв вітер, тому під’їзд був розвалений ракетою.
Зранку їли на воді зварену крупу, це був суп, а ввечері лише гарячий чайІгор Яворський
Російські війська наступали на Маріуполь, йшли і бойовики (угруповання – ред.) «ДНР». А українські війська йшли зі сторони Запоріжжя. Українці по 3 дні були на ротації, їм не могли підвезти ніякої допомоги. Все було погано. Останні дні березня росіяни дуже вже тиснули на українців. З моря загнали десантний корабель, що обстрілював побережжя. Українських військових почали відтісняти до центру міста, до «Азовсталі». Вже у перші дні квітня наш район не обстрілювали. А російська авіація літала в районі «Азовсталі». Я виходив шукати воду. Хліб, вода були проблемою для нас у підвалі. Вода була перекрита, з батарей позціджували, щоб готувати їсти. Ото і виходили чоловіки з підвалу у пошуках води. Ми чули, як все стріляло і вибухало. Зранку їли на воді зварену крупу, це був суп, а ввечері лише гарячий чай. Олія теж закінчувалась. Більше місяця, по суті, ми голодували», – пригадує Ігор Яворський.
35 днів Ігор Яворський провів у підвалі. Він відмовився виїжджати з дружиною з Маріуполя в Росію. Хотів бути в Україні, відремонтувати вікна і двері у квартирі, щоб не гуляв вітер і не затікала вода. І ще ніяк не хотів повірити в те, що його місто окупує Росія. Коли район, в якому мешкав, перестали обстрілювати, переселився з підвалу у своє помешкання.
Один літак пройде, за ним одразу другий, бомбили, бомбилиІгор Яворський
«Лише одне вікно у мене залишилось у квартирі. Я позакривав всі інші матрацами і спав на кухні. З вікна я бачив якраз «Азовсталь», це було десь 7 км від мене. Щоночі з 23-ї години до 4-ї росіяни обстрілювали завод. Кидали бомби. Так там таке сяйво було…Все тремтіло. Один літак пройде, за ним одразу другий, бомбили, бомбили. Я знав, що завод міцний, але чи витримає такі бомби, то мав сумніви. Там страшно було, там були військові і цивільні люди. Навіть згадувати страшно.
Одного дня у нашому дворі з двох машин висипались російські солдати. На двох ЗІЛах приїхало осіб 70. Увірвались у будинок з криком: «Відкривайте квартири, будемо зачистку робити». Я піднявся на 8-й поверх і відкрив хату. Під дулом автомата один мене повів. Все подивився і повісив білу стрічку на двері, що перевірено. Російська армія пішла у центр міста, а через два дні прийшли бойовики (угруповання – ред.) «ДНР». Їхній блокпост був поруч», – каже Ігор Яворський.
«Тіла лежали на вулицях і висіли на деревах»
Але історія з українськими військовослужбовцями змусила чоловіка задуматись про виїзд з Маріуполя. Українські військовослужбовці відбивались від противника, допоки у них не закінчились боєприпаси, і ніхто не міг їм прийти на допомогу, противник практично взяв в оточення, про що говорили представники влади. Воїни намагались врятуватись, перевдягнувшись у цивільний одяг, каже Ігор Яворський. Двоє з них, додає, сховались у підвалі одного будинку, четверо – в сусідньому.
Просто українських бійців здали мешканці з 9-го будинкуІгор Яворський
«Може, хлопці хотіли пройти до Запоріжжя. У нас три будинки були розташовані буквою «п». Росіяни прийшли – і мешканці здали українських воїнів. Люди були у нашому дворі далеко не всі доброзичливі, було багато проросійських, підтримували Путіна. Українців забрала ФСБ Росії, посадили їх у машину. Не знаю, куди відвезли, чи вбили, чи катували. Просто українських бійців здали мешканці з 9-го будинку. Я зрозумів, що треба втікати, поки не прийшла Росгвардія. Тоді вони вже точно б мною зайнялись. Бо сусіди знали, що я маю проукраїнську позицію, що «бендерівець» з західного регіону України. Мене б першого здали», – говорить Ігор Яворський.
Знаю тих, хто в Маріуполі за Росію і Путіна, і відкрито їм казатиму самим здатись українській владіІгор Яворський
6 квітня 2022 року, зібравши необхідні речі у валізу, взявши кота, Ігор Яворський вийшов з квартири. Два кілометри пройшов пішки до російського блокпоста. Там стояли автобуси, які перевозили людей у селище Нікольське, окуповане Росією. Евакуацією українців займались російські сили. З Маріуполя чоловіка випустили без жодних проблем. У Нікольському, каже, його активно агітували їхати в Росію – транспорт чекав на людей, щоб відвезти їх у сусідню країну. Але чоловік не погодився. Дістатись до Запоріжжя було складно. На вільну українську територію нікого не вивозили. Ігор Яворський знайшов автомобіль, який їхав у бік Бердянська. Але проїхати потрібно було шість блокпостів російських сил. З одного машину розвернули – і чоловік знову потрапив у Нікольське. Вже звідти вибирався сільськими дорогами у Бердянськ. Його шлях з Маріуполя до Запоріжжя тривав одинадцять днів.
«Я не очікував, що Путін піде на Україну. Справа в тім, коли я служив у Мурманську, то бачив, який стан їхньої техніки, тієї радянської. На полігон виїжджають – і через кожні 100-200 метрів танки і БТРи ламались. Я хочу повернутись у Маріуполь, і таких багато маріупольців. І ми туди повернемось. Знаю тих, хто в Маріуполі за Росію і Путіна, і відкрито їм казатиму самим здатись українській владі. Бо інакше сам піду і здам зрадників», ‒ говорить чоловік.
Ігор Яворський тимчасово проживає у санаторії у Львівській області, частину якого віддали для переселенців. Невдовзі доведеться змінити це місце, подав заяву для поселення у тимчасовий прихисток у Львові. Він каже: часто з іншими переселенцями дивиться на світлини з Маріуполя і сльози навертаються на очі. На жаль, говорить, не збереглись його власні фотографії, тому що телефон розбив. До початку повномасштабного вторгнення Росії Маріуполь з кожним роком ставав кращим і комфортнішим містом, в якому Ігор Яворський почувався добре і спокійно. Агресор зруйнував його місто, перетворив Маріуполь у місто мертвих, наголошує Ігор Яворський. «Повно трупів на вулицях були розкидані, я бачив, що на деревах висіли тіла людей, розірвані тіла».
За офіційними даними, тисячі людей загинули, тисячі втратили рідних, тисячі покинули свої помешкання і будинки, втекли у різні міста та села, у різні куточки світу, дехто прихопивши лише документи чи маленьку валізу, як Ігор Яворський.
Маріуполь, березень 2022 року. У цей час маріуполець Ігор Яворський жив у підвалі
