Почему россияне, которые называют украинцев братским народом, исходят злобой от лозунга «Слава Украине»? Ну согласитесь, это же странно.
Вот я считаю хорватов братским народом, и без проблем могу хоть десять раз сказать «Слава Хорватии». Мне не жалко. И если кто-то другой скажет то же самое — я только порадуюсь за хорватов.
Я также не имею ничего против, если кто-то скажет «Живе Беларусь» или «Вива ля Франс». Почему же в России начинается массовый психоз от упоминания слова «Украина»? Вы «мы же братья»?))) Или нет?
На самом деле ответ очевиден — никто в России давно не верит в это лицемерное клише. Соцопросы показывают, что в России Украину считают врагом. И реакция на прославление Украины — лучше всего показывает истинное отношение россиян к нам. Это реакция не брата, а заклятого врага.
P.S.
Вітальні гасла типові для багатьох країн і народів. Що стосується конкретно гасла «Слава Україні», то сама назва походить ще з 20-их років ХХ ст. Історики стверджують, що спершу таке привітання використовували отамани Холодного яру в антибільшовицькій боротьбі. Згодом вислів став офіційним в організації українських націоналістів і в УПА в роки Другої світової війни. А в кінці 80-их років гасло активно використовувалося під час націонал-демократичного руху, який здобув незалежність аж у 91-му.
Пізніше «Слава Україні» стало офіційним привітанням під час Помаранчевої революції, а далі на Майдані. Тепер це привітання використовують не лише офіційні особи в Україні, а й офіційні особи з інших держав, які приїжджають в Україну. Так з українцями віталися навіть польські політики, прем’єр-міністр Канади Трюдо, сенатор Маккейн. Чимало політиків вважали за честь привітатися з українцями таким привітом.
Очевидно, що за своїм походженням це гасло пов’язане з українським націоналізмом. Але український націоналізм ХХ ст, коли власне зародилося гасло, був національно-визвольним рухом, бо самі українці були поневоленим народом. Тому це гасло пов’язане з боротьбою за українську незалежність і в цьому нічого поганого немає.
Його популярність нині пов’язана з тим, що українці продовжують боротьбу за свою свободу, за свою незалежність і за територіальну цілісність. Навпаки весь світ і політики мали б підтримувати Україну і її територіальну цілісність, бо водночас це і підтримка усталених міжнародних норм.
Тому реакція ФІФА на ситуацію із хорватськими футболістами — цілком упереджений підхід і скандал навколо гасла «Слава Україні» — показав, що тези, які звучали з боку ФІФА, що спорт поза політикою, на жаль, абсолютно не відповідають дійсності. ФІФА проявило себе як організація, яка цілком відображає російські інтереси. Цей скандал був спровокований і підхоплений Росією, що загалом ставить під сумнів незалежність ФІФА, як міжнародної організації.
Вислів «Слава Україні» росіяни сприймають як такий, що спрямований проти них. Вони підсвідомо сприймають Україну як ворога на міжнародній арені і як державу, з якою вони ведуть війну. Росіяни можуть цього не визнавати, але вони це відчувають. Саме тому ситуація навколо привітання хорватських футболістів до українців і призвела до такої реакції.
З одного боку росіяни кажуть, що футбол поза політикою, а з іншого боку вислів, який не є політичним, а є абсолютно логічним, коли його виголошують люди, які грали за київське «Динамо» і так само не сприймають його для себе як політику — це показує справжнє сприйняття реальності в Росії. Я не бачу в цьому нічого особливого.
Так само мене не здивувала і реакція ФІФА. Якщо ця організація погодилася з самим фактом проведення чемпіонату світу з футболу в Росії і за весь цей час не робила зусиль для того, щоб його там не проводити, то чому тут дивуватися?
