Звільнення та призначення минулого тижня огололили і так вже натягнутий суспільний нерв.
Нам болить, відчуття безвиході, відсутність чітких пояснень від влади, дорослої розмови з народом та спільного розуміння, куди та як рухається держава в цій пекельній війні.
Що робити?
1. Повноту відповідальності, як за цивільні інституції, так і за військові, відтепер несе дві людини в країні — президент Володимир Зеленський та де-факто віце-президент Андрій Єрмак. Якщо раніше був поділ на військове та політичне керівництво держави, на минулому тижні цей поділ стерся. Як і стерся давно розподіл в країні на законодавчу та виконавчу влади. Парламент, уряд — не виконують свою функцію та є повністю залежними від людей на Банковій.
Всі майбутні перемоги та провали у війні з рф тепер будуть заслугами або факапами Зеленського-Єрмака. Обгрунтовано критикуючи Банкову, ми маємо щиро бажати їм побільше перемог.
Фіксуємо собі це в пам’яті. Згадаємо, коли настане час політичної відповідальності. Час дорослішати та не голосувати інфантильно на виборах.
2. Кожен має знайти спосіб, як допомагати війську та армії. Хто не може воювати, — донатити на армію, підтримувати оборонні реформи, адвокатувати зброю та допомогу на Заході, допомагати пораненим ветеранам та родинам вбитих, затягувати військовим старлінки — є безліч варіантів, як діяти. Не можна бути бездіяльними. В діяльності чітко видно, що працює, а що ні в системі військо-політичного керівництва держави. Діяльність для війська допоможе ставити правильні питання владі та змушувати Зеленського-Єрмака відповідати на них. Плюс діяльність лікує від тривожних думок.
3. Для всіх, хто в тилу, є обов’язком тримати здоровими свою психіку та тіло. Ми біжимо марафон на роки, є сотні тисяч людей, котрі втратили все, і буде ще більше. Хтось мусить допомогати їм. Не можна покладатися в цьому на державу. Треба бути готовими до довгої війни та серйозних соціальних потрясінь, з яких ми зобов’язані вигребти. Для цього треба холодна голова та фізична стійкість, аби греби вдовгу.
4. Для всіх, хто за кордоном, є дуже предметне завдання — долучатися до акцій прямої дії з вимогою від місцевої влади продовжувати допомогу Україні зброєю і не тільки. До другої річниці повномасштабного вторгнення чимало громад українців в різних куточках світу влаштовують акції #MakeRussiaPay з вимогою конфіскувати $300 ярдів російського бабла на Заході. Це гроші, котрі з часом нам можуть замінити відсутність голосів в Конгресі за фінансову допомогу. 300 ярдів баксів — хороший запас фінансового жиру для довгої війни з рф. За анонсами акцій у вашому місті слідкуєте на сторінках ICUV — International Centre for Ukrainian Victory. Якщо ви хочете організуватися на таку акцію і вам треба допомога, зверніться до Vlada Nafta.
