Вищий антикорупційний суд заочно взяв під варту колишнього міністра охорони здоров’я Максима Степанова.
Про це повідомили в Національному антикорупційному бюро.
НАБУ і САП підозрюють Степанова у заволодінні понад 450 млн грн в часи, коли він очолював державне підприємство «Поліграфічний комбінат «Україна».
Раніше ВАКС відправив під цілодобовий домашній арешт керівника департаменту «Поліграфкомбінату», відповідального за міжнародні угоди, Сергія Ферлія. Він єдиний фігурант, який перебуває в Україні.
Як раніше повідомляв Цензор.НЕТ, на поліграфкомбінаті «Україна» викрили масштабну міжнародну схему заволодіння коштами держпідприємства у 2013-2016 роках при виробництві паспортів громадян України, ID-карт, посвідчень водія.
На організації схеми викрили сімох осіб, в тому числі ексміністра охорони здоров’я Максима Степанова, який очолював ДП «Поліграфічний комбінат «Україна» з 2011 по 2016 роки.
P.S.Максим Степанов: У нашій країні нічого не відбувається без відома Офісу президента – пана Єрмака, пана Зеленського
Місяць тому на УП вийшов матеріал про те, як на державний поліграфкомібінат «Україна» повернувся скандальний монополіст із 2000-х – ЄДАПС. Щоправда, тепер під назвою «Industrial Innovation Group». Лобістами повернення ЄДАПС співрозмовники УП назвали главу фракції «Слуга народу» Давида Арахамію та прем’єра Дениса Шмигаля. А одним із головних викривачів у матеріалі виступив колишній очільник МОЗ та поліграфкомбінату «Україна» Максим Степанов.
Про те, як одіозна компанія, пов’язана з росіянами, поверталась на український ринок, чому про це точно в курсі президент і що власне самому Степанову інкримінує НАБУ в контексті його роботи на комбінаті, читайте в інтерв’ю для Цензор.НЕТ
— 20 липня, якщо не помиляюсь, НАБУ оголосило вам підозру і 18 серпня викликало на допит. Що ви можете сказати на свій захист?
— НАБУ оголосило мені підозру 21 липня. Я отримав її на електронну пошту від детектива. В той час я перебував у відрядженні за кордоном. Також на електронну пошту детектив мені надсилає повістки про виклик на допит. Те, що викладено в обгрунтуванні підозри — повна нісенітниця і я вважаю дану справу повністю замовною і далі поясню чому.
Також у зв’язку з гостротою питання щодо виїзду чоловіків за кордон, хочу одразу прояснити деякі моменти. Коли почалася повномасштабна війна, 24 лютого 2022 року, я перебував за кордоном, але вже 26-го лютого, в той момент, коли всі виїжджали з країни, я на якихось перекладних — потягами, машинами — їхав у зворотньому напрямку до Києва і був тут усі критичні місяці. Потім декілька разів виїжджав за кордон у відрядження і одразу ж повертався.
— Ви чекали такого розвитку подій?
— Ця справа почалася ще у жовтні 2019 року. І була відкрита за заявою колишнього генерального директора ЄДАПСа Павловського. Він, до речі, хизувався у Фейсбуці, що подав відповідні заяви. Справи відкрили і Служба безпеки України, і НАБУ. Я навіть у себе у Facebook тоді писав про це.
Цікавий момент, що перед моїм призначенням на посаду міністра у мене відбулась розмова з паном Арахамією і він мені розповідав, що особисто спілкувався з НАБУ і фактично лобіював відкриття цієї справи.
— Наскільки я розумію, Арахамія — один із лобістів повернення ЄДАПС?
— Так. Наприкінці серпня 2019 року пан Арахамія почав затягувати ЄДАПС під іншою назвою («Industrial Innovation Group») в Україну. Вони провели в Парковому великий сейшн, на якому розповідали про те, яка це крута компанія, що обов’язково державі Україна потрібні документи, які виготовлятиме IIG (ЄДАПС). Арахамія там особисто виступав і не жалкував компліментів на користь ЄДАПСу. Цей захід викликав хвилю обурення, в тому числі, і в пресі. Проте можна констатувати, що в 2019 році вони не наважилися нагло повернути ЄДАПС.
Ще один цікавий момент, що під час брифінгу НАБУ щодо оголошення мені підозри, співробітник бюро, розповідаючи про цю справу, не соромлячись казав, що ще в 2022 році, перед війною, за ініціативи Національного антикорупційного бюро був змінений дизайн паспорту. Дизайн паспорту був змінений на користь ЄДАПСа, звісно. До речі, вони прийняли ці зміни 23 лютого 22 року. Тобто за день до повномасштабної війни в уряду Шмигаля не було інших справ, як приймати зміни до технічних описів документів.
— Наша влада, як відомо, не вірила у війну. Тому вона займалася паспортами…
— Вони, щоправда, губляться у версіях. Спочатку вони говорять, що не вірили, потім, що знали про війну, але не хотіли лякати людей, щоби не створювати паніки. Вже версій було багато. Думаю, ми ще не одну версію почуємо. Але повернімося до справи.
— Я уточню, що НАБУ інкримінує вам, що ви купили естонську компанію, яку використовували, щоб постачати обладнання і таким чином заробляти гроші через завищення ціни у 4 рази.
— Я не маю жодного стосунку і ніколи не мав до цієї естонської компанії. Більш того, естонська компанія, яка фігурує в матеріалах справи, була ексклюзивним дистриб’ютором виробників матеріалу. І під час моєї каденції, коли я був директором поліграфкомбінату Україна, я неодноразово – підкреслюю, неодноразово звертався до відповідних виробників з проханням купувати напряму. Отримував відмову.
Всі ці листи є в розпорядженні слідства.
Коли у січні 17 року, я вже пішов з посади, то наступний директор, пан Оніщенко (з яким я, до речі, не просто не знайомий, ми навіть ніколи не зустрічалися) він так само працював з цією ж компанією. Він так само звертався до виробників і так само отримував відповідь про те, що ця естонська компанія є ексклюзивним дистриб’ютором з продажу цих матеріалів на території України. І ніхто нічого не змінював. Але співробітників НАБУ цей період вже не цікавив. Їх цікавив період, коли я перебував на посаді. Більш того. Під час мого перебування і вже після того, як я пішов, поліграфкомбінат «Україна» неодноразово перевірявся Державною аудиторською службою, Рахунковою палатою, Державною податковою інспекцією. Нас перевіряв аудитор великої четвірки (Ernst & Young) і ніхто ніколи не знаходив навіть теоретичних натяків на якісь порушення.
Я можу сказати, що прибуток Поліграфкомбінату «Україна» за 2011 рік ( а я прийшов на посаду наприкінці грудня 2011) становив 3,5 млн грн. Коли я пішов з Поліграфкомбінату «Україна», це було в січні 2017 року, прибуток за 2016, тобто останній рік моєї роботи на комбінаті, склав 362 млн грн. Тобто збільшено прибуток державного підприємства – підкреслюю – в 100 разів. Податки в бюджет з 22 млн зросли до понад 500 млн грн. Це я не говорю про повну модернізацію підприємства, про запуск біометричного паспорта на вимогу Європейського союзу для отримання Україною безвізу, запуску ID-карти і всього решти. Але, як виявилося, це все не має жодного значення для наших працівників НАБУ.
— Після оголошення підозри в НАБУ ви не були?
— Я повідомив, що не можу прибути, бо у мене відрядження. Потім вони мене викликали на допит на 18 серпня.
— Ви повернетесь?
— Станом на сьогодні я повертатися не планую. Поясню, чому. Оскільки справа проти мене має виключно замовний характер, а також з огляду на рівень судової системи в Україні, де як правило рішення ухвалюється по дзвінку, задовго до судового засідання. Тому я переконаний, що після мого приїзду в Україну мені буде обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з альтернативою застави не менш, ніж 450 млн грн. Такі кошти, звичайно, я не зможу внести. І по суті справи це буде безальтернативне тримання під вартою. Права на захист, щоб довести свою невинуватість і розбити всю абсурдність обвинувачення, які вони понаписували, в мене просто не буде.
— Тобто в Україну ви не будете повертатися?
— Принаймні зараз я за кордоном. Я повідомив всі органи слідства, де я перебуваю, повідомив свою адресу. Навіть переписку веду з детективом. Відправляю йому відповідні клопотання, він дає мені відповіді. Це окрім того, що робить мій адвокат. Я готовий відповідати на будь-які питання, але мені здається, що особливо мої відповіді їх не цікавлять.
— Вас допитували до цього?
— Так, мене допитували. Це було ще в лютому. Мене викликали на допит. Я прийшов на допит, звичайно, відповів на ті запитання, які були у детектива…
— Знаєте, в НАБУ у нас все ще зберігається певний авторитет, що це все-таки незалежний орган і є довіра до його слідства. І така ваша відсутність може бути сприйнята як по суті підтвердження вашої винуватості. Не думаєте, що ви самі підтверджуєте, що у НАБУ є підстави тоді оголошувати вам підозру?
— Думаю, в НАБУ були інші підстави для оголошення мені підозри, не пов’язані з моєю відсутністю чи присутністю в країні. Їх цікавить моя присутність виключно в одному місці в Україні, а саме — в Лук’янівському СІЗО. Спочатку НАБУ заводить справу за заявою ЄДАПСу, далі виходить на брифінг і не соромлячись говорить: ми, Національне антикорупційне бюро, пролобіювали зміни технічного опису паспорту на початку 2022 року. А яке відношення ви, НАБУ, маєте до таких пропозицій уряду? Далі цікавіше — спочатку в серпні 2021 року уряд призначає людину ЄДАПСа на посаду директора Поліграфкомбінату, потім вони починають змінювати технічні описи документів на користь ЄДАПСу — біометричний паспорт, техпаспорт, ID-карта, посвідчення водія і тд. Я ще раз нагадаю, що 23 лютого 2022 року, за день до війни, прем’єр-міністр проводить засідання уряду, на якому розглядає питання щодо зміни паспорту, бо дуже потрібно було це зробити. І останнє — це повернення голограми на акцизну марку, яка в 2014 році була скасована за моєї ініціативи, бо вона там не потрібна взагалі. Звичайно, зараз після введення голограми на акцизну марку піднявся скандал в пресі, зокрема про це писало «Дзеркало тижня». І за три тижні вони повідомляють мені про цю підозру, щоб відповідним чином відвернути увагу від скандалів. До речі, цифри говорять самі за себе. Якщо ти відкриваєш офіційні джерела щодо постачання матеріалів на Поліграфкомбінат «Україна», то бачиш, що головний постачальник, починаючи з вересня 21 року, – Поллі-сервіс (ЄДАПС).
На сьогодні Поліграфкомбінат «Україна» уклали контракти зі структурою ЄДАПСа «Поллі-сервісом» на понад 9 млрд грн. До речі, до вересня 2021 року «Поллі-сервіс» нічого не постачав на Поліграфкомбінат «Україна». Тому я переконаний, що за сьогоднішньою присутністю ЄДАПСу на Поліграфкомбінаті «Україна» стоїть вище керівництво держави, і саме звідти повністю замовний характер справи. Без рішень уряду таке збагачення ЄДАПСу було б просто неможливим.
— У тому матеріалі, який вийшов на УП, ви давали коментарі і розповіли, що на вас чинився тиск з боку представників цього ЄДАПСу, навіть вам погрожували. Можете розповісти докладніше, як це відбувалося? Чи намагалися вони повернути свої позиції, коли ви очолювали комбінат?
— Коли я прийшов на посаду директора Поліграфкомбінату, держава здала його в оренду ЄДАПСу, якщо так можна сказати. Комбінат просто працював на ЄДАПС. І всі стосунки були виключно з ЄДАПСом, навіть рахунки були відкриті в одному з банків, які належали до консорціуму ЄДАПС.
В день мого призначення до мене зателефонував пан Сидоренко, який є основним власником цього консорціуму з пропозицією: «Ми готові з тобою домовлятися. Ми нічого не змінюємо, працюємо, як працювали. Будеш отримувати відповідні гроші, головне не лізь нікуди. Хай залишається все, як є» Іншими словами: ЄДАПС — буде процвітати, Поліграфкомбінат — буде вмирати. Якби я тоді погодився, то такого б підприємства, як Поліграфкомбінат «Україна» вже не існувало б.
Я сказав, що мене це не влаштовує на 100%, і я збираюся відбудувати комбінат в інший спосіб. Першим кроком боротьби з ЄДАПСом була закупівля відповідного обладнання, щоб комбінат мав технічну можливість взагалі виготовляти ці документи, в тому числі на пластику, тому що в той час на комбінаті не було жодного обладнання. Навіть паспортна лінія була початку 90-х років випуску, на якій технічно неможливо було виготовляти біометричний паспорт. І я почав закуповувати необхідне обладнання. На мене спочатку почався тиск у вигляді численних запитів і бруду в пресі. А потім Сидоренко під час однієї з розмов мені відкритим текстом сказав: «У тебя ж лоб не резиновый, от него пули не отскакивают». Це була емоційна розмова.
Але мені вдалося провести повну модернізацію комбінату, побудувати нові цехи, забрати все від ЄДАПСу, щоб державне підприємство постачало паспорти, посвідчення водія та інші важливі для держави документи. Наприклад, на той час у нашого Міністерства внутрішніх справ не було свого обладнання, на якому вони робили б посвідчення водія або свідоцтва про реєстрацію. Все це належало ЄДАПСу, який нібито все це давав у користування.
— Давайте для читачів зараз пояснимо, про які обсяги йдеться, і який ринок таким чином закривав ЄДАПС, крім водійських посвідчень, паспортів, нотаріальних бланків…
— Вони на той час виготовляли посвідчення водія, свідоцтва про реєстрацію, паспорти. Основна частина виготовлення акцизної марки була їхня. У собівартості виготовлення акцизної марки 83% становила голограма. Вони виготовляли нотаріальні бланки і було також ще безліч якихось документів – дипломи, на які ліпили цю голограму, довідка-рахунок, яка була при продажу автомобіля. Напам’ять вже не пам’ятаю всю кількість паперових документів, на які обов’язково була введена голограма.
І на той час, при тому курсі, який був, мова йшла про декілька мільярдів гривень на рік продажу. На таку суму продавав ЄДАПС своїх послуг, продуктів, які вони виготовляли. У мене була достатньо складною боротьба. Це м’яко кажучи. Звичайно, я вдячний всім журналістам, з якими ми разом тоді боролися з ЄДАПСом. Після Революції Гідності у 14 році ЄДАПС вже нічого для держави не постачав.
— Ця відмова від голограм була досить знаковою подією для всіх тоді…
— Так, ми прибрали голограму усюди, де вона не потрібна. Яскравий приклад — акцизна марка. Жодна людина в Україні, я маю на увазі пересічного громадянина, не в змозі відрізнити нормальна голограма чи підроблена. Я навіть експеримент проводив серед фахівців-податківців, показував їм підроблені голограми і вони їх не відрізняли від справжніх. Тоді ми почали надавати пропозиції про введення електронної акцизної марки на тютюн і алкоголь – бо так робить увесь світ. Це було ще в 2014 році. Що робить наш уряд в 2023? Він просто переносить введення електронної акцизної марки на 1 січня 2026 року. Бо зараз треба їм трішечки коштів підзаробити.
— ЄДАПС став повертати позиції одразу після того, як ви пішли з поліграфкомбінату, чи це сталося за нової влади, як ви розказуєте, коли Арахамія почав проводити якісь сейшни з їхньою участю?
— ЄДАПС намагався повернутися одразу після мого виходу з Поліграфкомбінату «Україна». Була така спроба. Навіть намагалися призначати відповідно людину, яка була співробітником ЄДАПСу. Здійнявся дуже сильний скандал, у тому числі в пресі. Був відкритий лист працівників поліграфкомбінату «Україна». Майже весь тисячний колектив підписався під цим листом. Лист був на прем’єр-міністра України. У той час на Володимира Борисовича Гройсмана. Це рішення тоді не було прийняте, ЄДАПС не повернувся на комбінат.
Після зміни влади у 19-му році, менше, ніж за місяць після парламентських виборів, нова влада заходилася лобіювати інтереси ЄДАПСу. Вочевидь, це була нагальна реформа. Ще присягу Арахамія не встиг прийняти, але помпезне повернення ЄДАПСу в Парковому (фактично партійному офісі СН) вже організував.
В кінці серпня 2019-го вони провели захід і зробили ребрендинг ЄДАПСу. І вони почали його тягнути на Поліграфкомбінат «Україна». Коли я був міністром, почалися рухи проти директора Поліграфкомбінату Оніщенка. Він написав заяву на звільнення. Призначили виконувача обов’язків першого заступника – бо для призначення директора треба конкурс проводити. А потім, це вже було наприкінці квітня, вони раптом вирішили змінити виконувача обов’язків на іншого виконувача обов’язків — людину, яка там працювала радником.
Під час урядової наради у мене відбулась суперечка зі Шмигалем. Спочатку у присутності всіх, а потім я ще особисто з ним розмовляв щодо спроб повернути ЄДАПС. Я казав: «Денисе Анатолійовичу, ви збираєтеся поновити пані Бондаренко і зробити її директоркою, таким чином ви намагаєтеся повернути ЄДАПС на Поліграфкомбінат». На що він мені казав: «Та ні, такого ніколи не буде, це неможливо». Звичайно, що після мого звільнення з міністерства вони все це зробили — влітку 2021 року призначили її директором Поліграфкомбінату «Україна».
— Була ще одна людина, яка завжди воювала з ЄДАПСом. Це Аваков. Він підтримував вас у цій боротьбі чи його ставлення до ЄДАПСу змінилося?
— Так, у Арсена Борисовича була достатньо чітка позиція щодо неприпустимості повернення ЄДАПСу. До речі, Аваков дуже багато зробив в боротьбі з монополією ЄДАПСу і усунення їх від державних закупівель. Але уряд Шмигаля пішов іншим шляхом і сталося те, що сталося.
— Що сталося?
— За дивним збігом обставин уряд змінив захисні елементи в біометричному паспорті, посвідченні водія, ID карті, свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу і решті документів саме на захисні елементи Поллі-сервісу (ЄДАПСу). А ще так сталося, що голограми, які вони поставили на акцизну марку, постачає саме Поллі-сервіс (ЄДАПС). Дивина, правда?! А ще так сталося, що саме Поллі-сервіс (ЄДАПС) поставив принтери у Міністерство внутрішніх справ, бо як виявилося, на думку великих фахівців, що старі принтери чомусь не такі були.
Тому я впевнений, що ця схема безпосередньо корупція прем’єр-міністра Шмигаля. Йдеться про достатньо великі кошти на поліграфкомбінаті «Україна», які вони виводять з цього державного підприємства на одну структуру.
— Може назвати, про які суми може йтися?
— Якщо ми говоримо про офіційні дані, які публікуються, то суми на які уклав відповідні контракти з Поллі-Сервісом (ЄДАПСом) Поліграфкомбінат «Україна», вже понад 9 млрд грн. Щоб ви розуміли, близько 90% усіх закупівель державне підприємство здійснює в однієї компанії.
За якими цінами вони закуповують — інформація прихована, її ніде немає. Вона просто за 7 печатками. Ані голограма невідомо за якими цінами постачається, ані захисні елементи, ані інші речі. Цієї інформації не існує. Вони її бережуть, як зіницю ока. Тому ми можемо оперувати виключно тими цифрами, на які вже відбувається постачання — 9 млрд грн.
А куди потім ідуть прибутки, окрім роздачі кураторам від влади схеми ЄДАПСу в Україні, ми можемо тільки здогадуватися. Нагадаю, що пан Сидоренко хизувався тісними зв’язками з паном Гундяєвим, який відомий як патріарх РПЦ Кирил. Є також різні опосередковані дані, що Сидоренко має тісні зв’язки з ФСБ. А також співвласником в його бізнесі є Медведчук, на цю тему були розслідування пана Бігуса та інших наших журналістів. Хочу наголосити, що повний доступ до даних кожного українця, якому виготовляється паспорт, ID-картка або інші документи, є у працівників Поліграфкомбінату. І йдеться не тільки про дані звичайних цивільних громадян, але і про військових. Тобто, не важко здогадатися, хто ще потенційно може мати доступ до наших з вами даних, якщо Сидоренко тісно пов’язаний зі спецслужбами країни-агресора.
— Ви кілька разів казали не просто Арахамія чи Шмигаль, ви казали «керівництво країни». Ви, я так розумію, підозрюєте, що Офіс президента в курсі того, що відбувається в Кабміні?
— Я не просто підозрюю. Я в цьому впевнений. В нашій країні нічого не відбувається без відома Офісу президента – пана Єрмака, пана Зеленського. Вони точно знають. Я не знаю, які у них там стосунки, я маю на увазі, як вони ту касу ділять, але що вони точно знають про те, що там відбувається, — я в цьому впевнений. Чому я в цьому впевнений? Тому що моніторинг ЗМІ з боку Офісу президента ніхто не скасовував. Кожна ітерація ЄДАПСу щодо паспорта, щодо акцизної марки, — завжди супроводжується скандалом в пресі. І на це звертають увагу в Офісі президента, і якщо вони ставили з цього приводу питання і нічого не змінили, значить, їх все повністю влаштовує. Вони точно знають, що там відбувається. Досконально.
— А ви з Офісом коли-небудь проговорювали цю тему ЄДАПСу?
— У мене не було такої нагоди. Я відверто кажу, тому що у мене не було підстави, щоб про це розмовляти. На той час не було ЄДАПСу. У мене була така єдина суперечка з прем’єром, але безпосередньо з Єрмаком або з президентом я про це не розмовляв.
Але коли мені кажуть, що можливо, президент не знає, я кажу: я дуже добре знаю нашого президента, він точно особисто моніторить пресу, він читає новини, він читає телеграм-канали. Він читає інтернет.
— Тобто він це робить самостійно? Йому не приносять дайджест і не підсувають те, що потрібно, щоб він читав?
— Це точно, вибачте, не х**ло, якому приносять течки. У мене було багато прикладів, коли я був міністром. Президент часто скидав посилання на ту чи іншу новину, яка вийшла. Інколи навіть о 6 ранку. Він дійсно сам все моніторить. І це дуже добре. Мені завжди це подобалося. Я не думаю, що щось сильно змінилося, навіть під час війни. Може, часу у нього менше стало, але я впевнений, що він все одно знає.
Тому ми з вами розумні люди, і ми можемо зробити висновок, що він дав добро на це все, він спокійно до цього ставиться.
— Те, що зараз поліграфкомбінат Україна фактично в управлінні Юлії Свириденко, це може бути якимсь опосередкованим доказом того, що Єрмак розуміє і знає, про що йдеться?
— Тут не треба доказів. Перед вами людина, яка спілкувалася з президентом і Єрмаком в режимі, якщо не щодня, то через день. Я стверджую: вони все це знають. Не просто знають з преси. Якщо навіть уявити, що Шмигаль це почав робити, не ставлячи до відома хоча б Єрмака, не Зеленського ( хоча це точно не про Шмигаля) то одразу після першої публікації в ЗМІ, йому було б поставлене питання. І не просто поставлене питання, а вимагалася б відповідь на нього. Тому, очевидно, що відповідь, яка була дана, всіх повністю влаштовує. Якщо навіть ми собі намалюємо мультик, що вони до того, як поновлювати ЄДАПС, про це не знали.
— А якщо їм розказали, що це погані хлопці Аваков і Степанов на догоду своїм інтересам викинули нормальну фірму, заробляли самі, тому її повернення буде нормальним, таке пояснення взагалі може задовольнити президента?
— Ні.
— Чому?
— Дивіться, коли кажуть, що там поганий був Степанов – добре, я це припускаю. І говорять, ми зараз повернемо отаку компанію. Як мінімум, що ти повинен зробити? Ти повинен сказати: а що це за компанія, яку ви збираєтесь повернути? Надайте мені довідку – навіть якщо припускаємо, що він взагалі про це не знав, що відбувалося до 2014 року. В довідці, яку йому будуть давати, є всі статті щодо ЄДАПСу (їх неможливо не помітити, в інтернеті їх сотні) то після того, коли ти це побачив, як мінімум повинно було виникнути запитання: а нащо ви збираєтесь повертати компанію, яка погрязла в корупційних скандалах, де маса кримінальних справ, власник компанії нев’їзний в Україну, в бізнесі присутній Медведчук і все решта. А потім ти повертаєш ЄДАПС і скандали не те, що не вщухають, а лише посилюються і ти продовжуєш робити вигляд, що все ок. То про що ми говоримо? Може нам варто уже позбутися принципу, за яким живуть в рашці і який нам так відчайдушно намагаються нав’язати — «Царь — хороший. Бояры — плохие»?!
— Тобто наше вище керівництво і в темі, і в долі. А ви не пробували звертатися до правоохоронних органів, щоб вони дослідили цю ситуацію?
— Ні, я не писав заяву. Але це непогана думка. Думаю, що треба це зробити.
— Спитаю ще про один скандал з вашою участю. Кілька днів тому Олександр Соколовський написав, що ваша компанія ТОВ «Ед’югет» поставила на 83 мільйони Харківській військовій адміністрації за цінами вдвічі ніж «Текстиль-контакт» для МО.
— Щодо МОЗ — пан Соколовський намагався поставити нашим лікарям не костюми біологічного захисту, а костюми маляра. Ми ж забезпечили лікарів костюмами, які їх захищали від ковіду. Нагадаю, тоді 20% від всієї смертності становили саме медичні працівники, яких треба було захистити. І сума закупівлі була не 400 і не 200 млн, як він написав, а 34 млн грн.
Щодо постачання Харківській військовій адміністрації — так, минулого року, ми дійсно поставили їм зимову форму. Але ціни, які вказав пан Соколовський знову ж таки не відповідають дійсності. Вартість костюму була — 6900 грн. Прямий податок з вартості кожного костюму, який був сплачений до державного бюджету — 1522 грн.
Причина появи таких публікацій банальна — брудна конкурентна боротьба, але хай це залишається на совісті пана Соколовського.
-Раніше голова антикоркомітету Анастасія Радіна, заявила, що ТОВ «ЕДʼЮГЕТ», уже отримало проплати від Міноборони за контрактом на постачання речового майна та засобів захисту для військових. І це було особисто погоджено з міністром Резніковим.
— Це брехня від пані Радіної, яка заснована на її бурхливій фантазії. По-перше, ми уклали контракт з МО, а не з паном Резніковим. Йому не було жодного діла до наших контрактів. Більше того, пан Резніков про те, що ця компанія частково належить моїй родині, дізнався з інтернету. А востаннє ми з ним бачилися, коли я був міністром.
Тож, наша компанія йшла за стандартною процедурою — написала листа до МО і запропонувала свої послуги. Крім того, ми принципово відмовилися від передплати і отримували оплату виключно за поставлений товар. Минулого року ми підписали контракт на постачання засобів захисту — бронежилетів. Військова частина, яка у нас їх приймала, дуже відповідально ставиться до якості. У нас була дуже жорстка «прийомка» і нам робили просто вирвані роки по кожній позиції. Аналогічна ситуація і з контрактом по літній формі.
Не менш важливо і те, що левова частина нашого виробництва розташована в Україні. Таким чином, ми в час війни забезпечуємо робочими місцями наших людей, в тому числі переселенців з Бахмуту, і сплачуємо податки в бюджет України. Інша частина виробництва за кордоном (тому я і їздив у відрядження).
— Ви працювали з Арсеном Жумаділовим і конфліктували навіть. Як оцінюєте його призначення на Агенцію речового забезпечення?
— Ну в нього все буде точно за процедурами. Може, не буде частини поставок, але процедури він дотримається точно.
