Росіяни втратили будь-яку ініціативу на всій лінії фронту, крім Бахмута. На Херсонщині й Харківщині ЗСУ женуть їх настільки швидко, що ворог не встигає закріпитись і вибудувати лінію оборони
Наприкінці вересня та в перші дні жовтня наші артилерійські та ракетні війська суттєво пройшлися по ворожих штабах, пунктах командування, складах та базах. Після цього 1 жовтня українська армія продовжила контрнаступ на південь одразу в кількох напрямках уздовж Дніпра та Інгульця. За кілька днів спочатку вдалося прорвати оборону в районі Золотої Балки. Після цього ворог ще намагався стримати наші війська в районі Новоолександрівки, однак уже 3 жовтня ЗСУ були в Дудчанах, які тривалий час були опорним пунктом для загарбників. 4 жовтня наші воїни продовжили рух уздовж Дніпра з метою вийти до Берислава та Козацького, що по інший бік річки, навпроти Нової Каховки.
Одночасно інша група Сил Оборони штурмувала російські війська в районі Чкалового, Чарівного і Степного. Саме цей удар створив реальну загрозу для усіх загарбників, які окопалися північніше між Інгульцем та Дніпром. Зрозумівши, що черговий котел ось-ось закриє кришку, росіяни наввипередки побігли, залишивши добре підготовлені позиції в Давидовому Броді, Великій та Малій Олександрівках. За ними посипався фронт по всьому Інгульцю аж до Снігурівки. Ті частини російських військ, які все ще залишаються на Миколаївщині з правого берега Інгульця та на південь від Снігурівки, таки можуть не встигнути відступити до Херсона, до якого звідти аж 40 км. Адже ЗСУ пішли на прорив ще в одному місці – в напрямку на Музиківку, під якою розбили 108-й гвардійський десантно-штурмовий полк і підійшли до Херсона на відстань до 10 км.
З іншого боку, якщо успішний наступ на Берислав продовжиться, то вже сам Херсон опиниться у великому котлі, з якого російські фашисти втікатимуть хто як може розбитим Антонівським мостом.
Тим часом Харківщину вже звільнено на 95%
Росіяни тримаються лише за кілька сіл в крайньому північно-східному кутку регіону. Після звільнення Лимана й Борової ЗСУ продовжили рух на схід і розпочали звільнення Луганщини. 4 жовтня наші воїни перерізали дорогу Кремінна – Сватове та продовжили наступ на Кремінну із півдня і на Лисичанськ з боку нафтопереробного заводу у Верхньокам’янці. Крім того, їм вдалося розвернути свій удар і на південь, повністю відкинувши ворога зі Спірного.
Загарбники, які захопили Кремінну, можуть невдовзі опинитися в ситуації, в якій наша армія була у квітні. Місто зовсім скоро буде оточене з трьох сторін і практично відрізане від логістичних шляхів.
На схід від Борової ЗСУ пройшли вже половину дистанції в напрямку Сватового, яке незабаром може опинитися в оперативному оточенні із півдня, заходу та півночі. Саме з півночі на перерізання траси зі Сватового до Росії рухається куп’янське угрупування ЗСУ, яке поки що зустрічає найбільший опір з боку ворога. Зокрема, наприкінці вересня – на початку жовтня росіяни спробували контратакувати села довкола Куп’янська: Петропавлівку, Курилівку і Ківшарівку. Втім українці знищили більшу частину підкріплення та погнали ворога на схід до лінії Першотравневого і Кислівки. Московити все ще намагаються зупинити контрнаступ у районі Арапівки й Нової Тарасівки, але виглядає на те, що їм це не вдасться.
Одночасним контрнаступом на кількох ділянках ЗСУ створили такий тиск, що унеможливили перекидання підмоги загарбникам у критичні точки. На фронті в росіян гостро бракує досвідчених військ, а свіжомобілізовані не здатні зупинити переможну ходу наших воїнів. Після падіння Сватового у росіян на півночі Луганщини залишиться тільки одне залізничне сполучення із РФ, яке пролягатиме через Старобільськ. У разі перерізання цієї пуповини ЗСУ зможуть значно легше просунутися вздовж Сіверського Донця аж до східного кордону.
Карти створено на основі інформації, отриманої від Генерального штабу Збройних Сил України, а також інших відкритих та перевірених джерел. Водночас карти не є максимально точними та лише умовно відображають тенденції в зоні бойових дій.
espreso.tv
