Створення Сил територіальної оборони відбувається під гаслом «хто ще там не був, давайте всіх нагребемо». Замість перевірених та мотивованих добровольців «під гребінку» гребуть усіх.
Свою думку про те, як правильно будувати територіальну оборону та які її головні завдання, в ефірі Апостроф Live на Апостроф TV висловив перший заступник Командувача Сил спеціальних операцій ЗС України у 2016-2019 роках, генерал-майор Сергій Кривонос.
— Чому не розробили положення для реалізації закону, щоб усе запрацювало з 1 січня, як і планувалося?
— Там не лише положення. Потрібно розробити понад 20 підзаконних документів на рівні постанов Кабінету Міністрів та інших. Чому не зроблено? 30 грудня пан Данілов у РНБО проводив нараду по цьому питанню. Йому обіцяли, що все буде подано своєчасно. Та своєчасно воно не було подано.
У чому була перша помилка? У тому, що ухвалили закон, не врахувавши зауважень Головного науково-експертного управління Верховної Ради. А наступного дня президент ставить завдання щодо доопрацювання закону, бо це просто ходячий анекдот, а не закон. Потім вони двічі вносили зміни. І найголовніше – завдання по доопрацюванню документів були поставлені тому, хто буде виконавцями.
Скажіть, будь ласка, яка нормальна людина для себе розробить документ, де вона буде відповідальною. Вона зробить такий документ, щоби залишитися безвідповідальною, щоби потім її не могли покарати за невиконання. І це призвело до того, що 26 чи 27 документів досі не готові, які мусили бути хоча б на 1 січня. Хоча це повинно було бути раніше, щоби люди могли отримати на місцях, вивчити, опрацювати певні документи. А зараз процес заради процесу.
Так само як і створення сил територіальної оборони, яке зараз відбувається під гаслом «хто ще там не був, давайте всіх нагребемо». Якщо відповідно нашого законопроєкту, нашої програми, ми передбачали, що це мають бути тільки перевірені та мотивовані добровольці, то зараз – «під гребінку» гребуть усіх.
— Яким чином гребуть усіх? І хто потім до кого підзвітний, якщо документів поки немає?
— Є документи, які стосуються Збройних сил, і вони ними користуються.
А от проблема сил територіальної оборони полягає в тому, що розглядається суто військовий компонент. І нарешті головнокомандувач уже зрозумів і сказав, що проблема захисту держави – це не лише проблема Збройних Сил. Ми вкладали в концепцію розвитку і створення територіальної оборони країни не лише військовий компонент, тому що воює вузька чисельність, а на цих людей працює достатньо широка чисельність людей. Це і своєчасний випік хліба, виготовлення тушонки та згущеного молока в тилу. Це також посилення, і це люди, які також беруть участь у цій війні – це тил.
Й от завдання територіальної оборони країни – це нормальне функціонування системи країни, незалежно від ситуації, яка може утворитися. Вони не бояться дій ворога, вони не бояться дій ДРГ, вони не дозволять дестабілізувати ситуацію в тилових районах. І, безпосередньо фронт своєчасно отримає все, що він мусить отримати: боєприпаси, продукти, спорядження, техніку. Це комплексний підхід, а не просто війська, які десь будуть потім захищати.
Ми ж розуміємо, що вони зараз скопіювали підходи 2014 року, коли батальйони територіальної оборони були кинуті на фронт, і багато людей загинуло не тому, що вони погано воювали – вони були погано навчені. Завдання територіальної оборони не воювати. Створення нормальної територіальної оборони дозволить унеможливити бажання ворога діяти в нашому тилу.
— Кого саме залучають як інструкторів і чи достатня їх кількість?
— Правильно так: спочатку готують тренерів, а потім тренери готують ті команди. І саме головне, щоби ці тренери працювали за єдиним стандартами. Усі мусять говорити єдиною мовою – тоді й нормальна взаємодія між підрозділами організовується. Ось це найголовніше.
І цих тренерів треба готувати. Але їх не готують. Я бачу, що Офіс президента не зацікавлений у всенародному рухові створення підрозділів тероборони й територіальної оборони країни.
— Хто має розробити ці підзаконні документи й положення, й у який термін це може бути реалізовано?
— На жаль, у більшості все скинуто на Кабінет Міністрів, який став цапом-відбувайлом. Певні документи не мусять і не мають права бути в розробці на рівні Кабміну, тому що вони підпадають під державну таємницю. Наприклад, питання руху опору, яке є в законі – якщо всі будуть знати, як організовується рух опору, то немає сенсу його організовувати.
Верховна рада скинула все зі Збройних Сил, бо військові розробляли це, на Кабмін, який зараз є заручником ситуації.
Насправді треба переглянути ці питання на рівні Верховної ради, перерозподілити, і значно розширити коло відповідальних та конкретизувати його, тоді буде порядок. А в Кабміну є люди, щоби цим займатися? Уряд усе почне скидати на низ, а ті будуть робити так, як вигідно їм, а не як треба для держави.
Світлана Гудкова, Євгеній Шульгат
