Зокрема, як стверджується, внаслідок атаки спалахнув логістичний комплекс Wildberries. Вночі компанія Wildberries повідомила про евакуацію свого логістичного центру в Краснодарі.
У передмісті Краснодара внаслідок української атаки спалахнула масштабна пожежа. Очевидці публікують кадри з місця події, на яких видно кілька осередків займання. За словами очевидця, він чув від 20 до 30 вибухів. При цьому сирену повітряної тривоги, як стверджує він, увімкнули вже після вибухів.
Внаслідок атаки Сил оборони палають логістичні центри Wildberries на Кубані та у Невинномиську, Ставропольський край РФ . У містах масштабне задимлення.
В Армавірі, що на Кубані, безпілотники атакували нафтобазу. Відомо про пожежу площею 800 кв.м.
У Ялті атаки зазнала підстанція«Массандра» 110/10 кВ. Частина міста знеструмлена.
Також вибухи чули на т.о. Донеччині.
Wildberries, Краснодар
Wildberries, Невинномиськ
СБС України знову уклепали по двох складах Вайдлберріз у Росії. І стрічка сповнена ниття і виття пересічних російських підприємців, які тепер розорені, яким капут і взагалі «за что нам такоє?!»
За що?
Я слів не маю. Цим покидькам ще й не бракує совісті таке питати?! П’ять років тому я був успішним підприємцем-ФОПом, я писав і видавав книжки, я регулярно виступав на телебаченні як блогер. Я мав плани, бажання.
Нині я вже п’ятий рік в ЗСУ, я старший сержант і інструктор, мій колишній ФОП не те що лежить в руїні, його просто нема. Мені все доведеться починати з нуля. З повного.
Мій батько під Запоріжжям двадцять років будував свою дачу. Висаджував дерева. Розводив виноград… Нині лінія боєзіткнення проходить у 700 м від того, що лишилося від батькової дачі. А що лишилося, я випадково дізнався зі зйомки безпілотником. Якщо коротко — руїни.
А люди, які втратили домівки? А мешканці Бахмуту, Курахово, Вугледару, по яких прокотилася війна? Які лишилися ущент голі-босі і злиденні? А Київ по якому гатять балістикою?
І все це зробила їхня смердюча країна… Влада яку обрали вони, в тому числі своєю пасивністю і бездіяльністю.
Їхня країна несла горе — в Чечню, в Грузію, в Україну. Але вони того не помічали, їм було байдуже. І от тепер коли війна прийшла до них, вони ревуть і стогнуть. Вони вопрошають «А нас за що?!»
Та за то. Бо під час війни рабів-кріпаків не жаліють. Що? Вони не кріпаки? Вони громадяни? Тобто вони несуть відповідальність за свою країну? Я — несу і саме тому виходив на майдани. Тому я в армії.
Багато хто бачив холеного бородатого із Росії, який на камеру витирав соплі через розбиті склади
Wildberries?
Там навіть пролунала така фраза: «Счастье в чем? В тишине, спокойствии и остановке вот этого всего».
Ох, яке прозріння після того як погоріли товари на мільйони рублів. Ох, як же доходить, що це все ваше «СВО з денацифікації» безтолкове, коли палають власні дупи.
Це ж так було смішно і весело, коли самі росіяни виносили склади НП, відділення Розеток, спалювали логістичні хаби навколо Києва, знищували кількома ракетами «Епіцентри».
В такі моменти було весело і прикольно.
Бо «очень сильно люблю Путина, наша армия асвабаждает, как же весело, когда горят дома в Киеве и гибнуть люди парадными».
Коли прилітає уже до тебе — раптово хочеться спокою и «остановки вот этого всего».
Чому ж цих бородатих і всяких самок бомбить від палаючих складів Wildberries?
Найперше — маркетплейси принесли хоч якусь цивілізацію в віддалені точки Росії, оті самі, де на деревʼяних сараях супутникові тарілки і руїни десь такі як в Дружківці, хоча там і нема активних бойових дій.
Друге, перекупи і продажі китайського барахла на Wildberries допомогли багатьом мешканцям Росії встати з колін і трохи вибитись в люди.
Росіяни дуже люблять заробляти на війні, яку вони влаштовують сусідам. Але дуже не люблять, коли війна на їх території позбавляє бабла їх самих.
А сила в чем? Тобто щастя в чому?
Воно справді в тиші і гармонії, і коли від тебе відʼє*бався сусід-маніяк.
