Чим Україна готова зустрічати російське вторгнення

Якийсь проміжний підсумок переозброєння зенітно-ракетного компонента Повітряних Сил підбили 4 листопада на тимчасовому майданчику біля Олександрівки (Херсонська область). Тут за участю командувача ЗС України генерал-полковника Сергія Дроздова пройшли масштабні стрільби ракетників ППО.

За повідомленням офіційних ЗМІ, вперше за останні роки було здійснено 23 пуски розрахунками комплексом «Бук-М1» та С-300 (причому двох модифікацій — як «ПС», так і «В1»), причому по реальних мішенях — 11 безпілотникам ВР- 3 «Рейс». Крім того, відпрацьовувалася взаємодія з військовою ППО — розрахунки ЗРК «Оса» виконали ще 20 пусків.

Це була реальна демонстрація досягнень ракетників за останні пару років. А наша оборонна промисловість в тісному контакті з військовими змогла досягти чималого. Був запущений процес модернізації зенітних ракетних систем. У число пріоритетів потрапили ПЗРК «Стріла», гарматно-ракетний комплекс «Тунгуска», ЗРК «Оса», «Бук — М1» та С-125.

Відзначимо, що на весну 2014 року вдалося зберегти більшу частину сучасних систем, які дісталися країні після розвалу СРСР. Мало того, використовуючи можливості підприємств військово-промислового комплексу, вдалося в деякій мірі модернізувати окремі зразки.

З осені 2014 року почалися серйозні роботи як по відновленню кількості комплексів, так і по введенню в дію раніше знятих з озброєння ЗРК. В результаті до літа 2017 року серйозно просунулися в цьому напрямку. Так, за 2015 року було відновлено 38 зенітно-ракетних комплексів, ще 7 — у наступному році. Природно, що цифри за цей рік ще не відомі, але з уривчастих відомостей можна зробити висновок, що масштаб робіт ще більший.

Наймасовіше відновлювалися комплекси С-300, чому сприяє наявність в країні таких підприємств як ДержККБ «Луч», Жулянський машинобудівний завод «Візар» (при СРСР здійснював збірку ракет для ЗРК С-300), науково-виробниче об’єднання «Павлоградський хімічний завод» (виробництво компонентів твердого ракетного палива), а також серйозний довоєнний зачепив.

Адже до 2013 року ДП «Укроборонсервіс» відремонтувала для МО України вісім дивізіонів С-300ПС, причому їх ресурс був подовжений на 5 років або 5 тис. годин. Крім того, підприємства постійно працювали на іноземних замовників у справі ремонту комплексів С-300ПС — зокрема, Білорусі і Казахстану.

Деяким відкриттям для широкої публіки стала демонстрація на День Незалежності відновленого комплексу 9K330 «Тор», який був знятий з озброєння ЗСУ в 2001 році через неможливість підтримувати його в стані боєготовності. Тоді ж з’явилися відомості, що відновленням займається Львівський радіоремонтний завод «ЛОРТА», який, власне кажучи, займається і відновленням ЗРК С-300.

Перед виставкою «Зброя та безпека-2017» з’явилися також цікаві кадри випробувань модернізованого фірмою «Радіонікс» комплексу С-125. «Родзинкою» саме цього варіанту (а є ще принаймні один — від «Аеротехніка-МЛТ») є установка на ракети нових напівактивних або активних головок наведення, що значно підвищує ефективність комплексу. І хоча ці роботи здійснюються в інтересах іноземного замовника — Анголи, однак є відомості, що цілком реально прийняття на озброєння цього варіанту модернізації для ЗСУ. Тим більше, що комплексів С-125 залишилося приблизно на 20 дивізіонів.

І хоча в умовах сучасної війни застосування стаціонарних засобів ППО є в деякій мірі анахронізмом, однак поки обирати нам не доводиться. Вкрай вимушеним заходом виглядає і зацікавленість наших військових (якщо тільки ЗМІ користуються достовірною інформацією) в закупівлі комплексів «Оса», виставлених нещодавно йорданським міністерством оборони. Адже закуплені цією близькосхідною країною ще в 1982 році комплекси, вже явно не відповідають сучасним вимогам і годяться хіба, що як джерела запчастин.

Відомо також, що реалізується і програма докорінної модернізації ЗРК «Бук». Причому тут, крім подовження ресурсу старих ракет, ведуться роботи по впровадженню вітчизняної ракети ЗР-27, яка була створена ДАХК «Артем», КБ «Луч», НВО «Арсенал» на основі авіаційної ракети класу «повітря-повітря» Р-27, яка випускається на київському підприємстві ДАХК «Артем» і нині використовується по всьому світу на винищувачах типу Су-27 і МіГ-29.

Крім того, до складу комплексу замість старої станції виявлення і цілевказівки 9С18 «Купол» застосовується трьохкоординатна РЛС кругового огляду 80К6М від запорізького НВК «Іскра», яка дозволяє виявляти цілі типу Су-27 на відстані до 400 кілометрів.

А є ще розробка ЗРК середньої дальності «Полтава», який за деякими даними планується прийняти на озброєння. Реальних відомостей про нього небагато, проте відомо, що базою його буде чотиривісний КрАЗ-7634НЕ, а ракета — все та ж ЗР-27.

У цілому можна говорити, що розвиток засобів протиповітряної оборони ЗСУ демонструє останні роки серйозний ривок і вже на нинішньому етапі розглядається військовим і політичним керівництвом країни як важливий фактор стійкості всієї оборони в разі широкомасштабної війни.