Журналіст Радіо Свобода Рікард Йозвяк заявив, що Європейський Союз досі не запровадив нові санкції проти Білорусі на прохання Києва. У Міністерстві закордонних справ України заперечили цю інформацію.
Про це Йозвяк повідомив у своєму Twitter.
one of the reasons why #Belarus hasn’t been sanctioned together with #Russia in the EU’s last sanctions packages is that #Ukraine has requested that Minsk is to be kept out. https://t.co/MWMvHspALA
«Одна з причин, чому Білорусь не потрапила під санкції разом з Росією в останніх пакетах санкцій ЄС, полягає в тому, що Україна вимагала, щоб Мінськ не був їм підданий», — написав він.
У відповідь речник МЗС Олег Ніколенко заперечив цю інформацію.
«Повідомлення деяких ЗМІ про нібито прохання України не включати Білорусь в останні пакети санкцій ЄС не відповідає дійсності», — зазначив посадовець.
Він нагадав, що за підтримку агресії Російської Федерації проти України на Білорусь нині накладено низку персональних та секторальних санкцій.
Зокрема, обмеження запроваджені проти режиму Лукашенка, військового командування, пропагандистів, 25 державних органів та компаній білоруського ВПК, в тому числі Міністерства оборони та Комітету державної безпеки, а також 8 білоруських компаній. Окрім того, в санкційних переліках опинились Центральний банк Білорусі та 4 інші білоруські банки. На додачу заборона запроваджена щодо постачання в Білорусь товарів подвійного призначення, послуг, депозитів, євро, добрив, а також діяльності вантажних операторів.
«Натомість нам відомо про обговорення між державами-членами Європейського Союзу питання подальшої синхронізації санкцій, накладених на РФ. Водночас, за нашою інформацією, консенсусу всередині Євросоюзу наразі немає», — зауважив Ніколенко.
Речник МЗС підкреслив, що Україна та партнери нині активно працюють задля максимально змістовного наповнення десятого санкційного пакета ЄС, ухвалення якого вже давно назріло.
P.S. Скандал, який виник після заяви кореспондента радіо «Свобода», що на Білорусь не накладають санкції на прохання України, став неприємним сюрпризом для нашої, прости, Господи, влади. Вони чомусь сподівалися, що інформація не випливе. Гасити пожежу бензином кинули, як завжди, коли Кулеба не хоче палитися, речника МЗС Ніколенка. Той доволі непереконливо повіднєкувався, сказав, що «ви фсьо врьотє», адже це в самому ЄС нема єдності щодо Білорусі…
Як можна бути такими тупими? Єдності зазвичай нема щодо певних пунктів проти рф, бо там і боязнь її ядерної зброї, й великі бізнес-інтереси, і ринок збуту значний, і енергоресурси, а ще брудні лобістські гроші, які раніше рікою текли до західних політиків, а нині через це багато хто на гачку. Нічого подібного у випадку Білорусі не існує ВЗАГАЛІ. Та ще й, на відміну від московії, де пуйла всі визнають легітимним правителем, жодна європейська країна не визнає лукашенку президентом та легітимність його влади. Тому ця відмазка, яку доручили озвучувати Ніколенку лише підтверджує підозри.
І ясно, чому Кулеба відмовився озвучувати цей ідіотський текст від Єрмака. Бо ж йому і так уже капелюх на прощання шиють, готують лояльнішого. А той позавчора свою лояльність і підтвердив у скандальному рішенні про виключення Порошенка з делегації до ПАРЄ. Бо йдеться про унікального лизоблюда й у значні мірі неадеквата — голову міжнародного комітету Ради Олександра Мережка. Цей точно ніколи не скаже «ні» й навіть не засумнівається…
Рікард Йозвяк (журналіст, який сьогодні написав про те що ЄС не накладає санкції на Білоруську СССР через прохання України) — це саме той журналіст, які останні 9 років (може й більше, але до того я за ним не слідкував) повідомляв українцям хороші і погані новини щодо асоціації з ЄС, безвізу, санкцій і ітд.
Ото «ойбля знову не прийняли безвіз», «ура, безвіз!!!» та вся марудна робота «четвертий пакет санкцій проти росії продовжили ще на півроку» — це все СПОЧАТКУ з’являлося в ЙОГО твітер-аккаунті, потім в усіх ІНОЗЕМНИХ та українських ЗМІ з посиланням на ЙОГО аккаунт, а ВЖЕ ПОТІМ в офіційних джерелах ЄС.
Тому це не просто респектабельне джерело інформації, це АБСОЛЮТНО достовірне джерело інформації про події в інститутах ЄС з рівнем достовірності 100%.
Тому коли якийсь чиновницький щур, який не може піднятись з повзаючого стану без команди зверху, перекреслює твіт Рікарда і пише «Фейк» — це, звісно, трешняк.
Але не про це мова.
Мова про те, що більшість людей, які мають стосунок до політики, журналістики і «суспільного лідерства» це все прекрасно знають (до звичайних юзерів претензій не маю) і прекрасно усвідомлюють, що написане Рікардом про прохання не вводити санкції для Білоруського співагресора відповідає дійсності.
І що? — і нічого.
Ніякої реакції.
Так, ніби це нормально, так має бути, що люди, які винуваті в катуваннях, розстрілах, гвалтуваннях тисяч жителів Київщини, Чернігівщини, Житомирщини уникають відповідальності за ініціативою тих, хто сльозливо пи*здить про перемогу в новорічну ніч.
Цьому є хоч якесь пояснення? Хоч якесь виправдання?
Ладно, аналогічну хйню про Абрамовича (путінського гаманця) виправдовували його участю в «переговорному процесі в статусі організатора», а це чим? Чим пояснити прохання не карати винуватців у смертях, які зараз проводять чергові «навчання», що невідомо як закінчаться?
От і задаю запитання, в повітря, в пустоту: скільки ще життів дітей, розстріляних в спину чоловіків зі зв’язаними руками, згвалтованих дочок, жінок, сестер вони СПІЛЬНО (ті хто вчиняє злочини і ті хто дозволяє їм вчиняти і відмазує злочинців) мають забрати, щоб люди почали розставляти життєві пріоритети так як вони мають стояти в здорової людини з інстинктом самозбереження?
Чому ця влада спирається постійно на шоу та імітацію? Бо цим можна легко прикрити справжні наміри.
Боротьба з олігархами — імітація. Жоден олігарх не постраждав, а Коломойський та інші в перспективі максимум стануть негромадянинами і будуть далі обкрадати безкарно як нерезиденти. Головне, щоб влада трималася їхніми людьми.
Боротьба з колаборантами — імітація. Основні колаборанти — ОПЗЖ, члени заборонених партій прожовжують працювати в парламенті, інших радах, в держапараті. Не здійснено притягнення їх до відповідальності, не заведені справи, не вручені підозри. Натомість позбавлено громадянства, що унеможливлює притягнення їх до відповідальності за держзраду, їхні активи не заблоковані. ОПЗЖ і далі голосують разом зі Слугами Народу в парламенті і вирішують долю країни, яку вони давно зрадили і продали путіну.
Боротьба з московською церквою — імітація. Відведений термін Зеленським для з’ясування обставин урядом щодо діяльності цієї церкви вже почав грати на руку московським попам, починаються юридичні тяжби, які можуть тривати роками. Замість голосування за заборону рпц мп в парламенті — імітація з’ясування її роботи на москву.
Єдина реальна боротьба влади, що не припинялася — з проєвропейською опозицією, інакшою думкою та її носіїв-пасіонаріїв, що прагнуть демократичних змін країні, а не скочування до авторитаризму.
