Єрмак це сказав про футбол, але воно підходить і під провал на саміті у Швейцарії. Світові ЗМІ найкраще що змогли зробити для України — це дати звіти про провал куцо і не у топі сторінок. Щоб хоча б не підсилювати ефекту розчарування від чіткої відрази з боку «глобального півдня». Понятно, що домашні переможники спробували заповнити цю пустоту голими твердженнями про успєшний успєх. Але то такоє. Люди часто займаються самонавіюванням, щоб остаточно не поїхати кукухою.
І зрештою маємо такий факт — станом на 1 червня (дата завершення опитування КМІС) більшість українців продовжують підтримувати Зеленського. Нехай і в нейтральній тональності. Але підтримувати. А значить він нормалізував все що стосувалось внутрішньої корупції (тобто Татаров і Єрмак — це тепер норма, до якої спокійно ставлять 56% українців). А також Верховному головнокомандуючому пробачають лінію фронту. Попереднє дослідження минулої осені показало 77% схвалення Зеленського, а після звільнення Залужного, втрати Авдіївки і подальших відкатів впало лише до 56%.
Тобто прийміть це і живіть з цим. До перемоги. Що б ви не називали цим словом.
Юрій Ніколов
Створення Єврокомісією Аудиторської ради для контролю над використанням Україною 50 млрд. допомоги — це справжній вирок для наших найвеличніших «5-6 менеджерів».
Як і прогнозувалось, довіра втрачена трохи більше ніж повністю, і це не через мнітельність «західних куколдів», а внаслідок призначень на потоки різних Тимошенків з Голіками, сексологінь в послиці, мільярдних витрат на «єдиний» та зйомки серіалів про гівно, тотальний дерібан бюджетів, збільшення елітних витрат у «слуг народа» тощо.
Так що можна скільки завгодно звітувати про потужні досягнення та лізти позітівними ларьочними пиками на спільні фотографії зі світовими лідерами — але оцінку надано і тепер нас як школярів перевірятимуть кілька разів на рік, щоби знову не «проєбалі» оборону на асфальт.
________
Принизливо, звичайно, але вже як є, хтось же має адекватно оцінювати реальність, раз українці відмовились це робити.
Захід через ЗМІ недвозначно дає зрозуміти як відноситься до підміни українських державних інституцій Єрмаком — а у нас таке враження ця тема табуйована, бо не вписується в позітівну картину світу «єдиного».
Там ми рухаємось від перемоги до перемоги, стає тільки лудше і лудше, а хто задає питання про фокуси Татарова з Шурмою та цікавиться куди дівалась суб’єтність парламенту та Уряду — той сразу «російське ІПСО» (тм)
Тільки от ця модель нежиттєздатна, не треба бути великим аналітиком, щоби передбачити подальше охолодження повернутих на процедурах західних функціонерів до наших «5-6 менеджерів», скільки б останнім не співали славнів колективні Іванови-Пєтрови з Мосейчук-Раєвськими.
Рано чи пізно руба стане вибір (а він стане) між Єрмаком та наприклад вступом до НАТО — і думати що оберуть українці треба вже зараз.
