Чутки про те, що Банкова побачила рейтинги, і це стало мотивом для звільнення Валерія Залужного, отримали нові підтвердження
Нова соціологія КМІС показує тривожні цифри для Зеленського і його влади. Він втратив ореол лідера, а нові перспективи йому уже не світять.
На початку лютого у списку довіри українців з-поміж 13 запропонованих діячів з великим відривом лідирував колишній головнокомандувач Валерій Залужний — йому довіряють 94%, не довіряють лише 5%.
На другому місці головний розвідник — Кирило Буданов (66%). А президент Володимир Зеленський лише третій (64%).
До Банкової це дослідження потрапило раніше, аніж до широкого загалу, тому стає так зрозумілим, чому у Верховного головнокомандувача засвербіло зняти Залужного прямо тут і зараз.
Однак це не розв’яже електоральну проблему Зе-влади. Чому?
Найперше, у багатьох українців пара Зеленський та Залужний асоціювались з батьками. Їхній тривалий конфлікт, накиди Безуглої в соцмережах та раптове звільнення без пояснення багато хто ототожнив з брудним розлученням. Тому суспільство у стані війни ще й переживає болісну втрату сильної фігури. Такого собі Батька в хаті.
Новий Головнокомандувач ЗСУ Олександр Сирський не тягне на фігуру такого масштабу, якою був його попередник. А ще банально більшість українців не знають, хто це взагалі.
КМІС пише, що 35% українців не знали його у лютому, у грудні таких було 48%. У перерахунку до тих, хто його знає, у лютому йому довіряють 62%, не довіряють – 33%. У грудні співвідношення було 63% проти 29%, тобто порівняно з груднем ставлення до нього практично не змінилося навіть попри підвищення. Це не дуже добрий знак для популяризації ідеї про вихід на кордони 1991 року і компанію майбутньої мобілізації.
Особистий рейтинг Володимира Зеленського за півтора місяця — з грудня до лютого впав на 13%. І це відчутна цифра, як на особу, що представляє країну в час надтяжких випробувань. Причин того, чому цифри підтримки різко полетіли вниз, багато. Тут і конфлікт із Залужним, і заяви до німецького уряду з проханням віддати соцдопомогу біженцям в бюджет України, мовляв, ми самі поділимо, кому і скільки платить. Вдарив по рейтингу і пасаж у новорічному вітанні, де президент розділив українців на «громадян» та «біженців».
Але вінцем усього стало утвердження думки, що пан Зеленський забронзовів на посаді й не чує притомних здорових голосів збоку. Бо 5-6 потужних менеджерів Банкової явно не дотягують до рівня фігур державного масштабу, яких потребує країна у війні.
У новій соціології КМІС є дуже важливий пункт, на який звертають увагу антикризові менеджери та політтехнологи — це відчуття людей, в якому напрямку рухаються справи в країні.
Зараз в Україні падає частка тих, хто вважає, що справи розвиваються в правильному напрямку, і порівняно з груднем 2023 року вперше більше тих, хто вважає напрямок справ неправильним. У грудні 2023 року 54% вважали напрямок справ правильним, а зараз показник знизився до 44%. Натомість з 32% у грудні 2023 року до 46% у лютому 2024 року стало більше тих, хто вважає напрямок справ неправильним.
У соціології є поняття критичної цифри. Якщо показник задоволених станом справ знижується до 30% — це означає, що влада дуже погано контролює стан справ у держави. І це її вирок від народу.
Тому політична доля Зе-влади досить сумна. Але було б добре, щоб, відходячи від влади, шостий президент не потягнув із собою всю країну. Бо як ми самі розуміємо, в Росії не упустять можливості посилити голос про нелегітимного президента, який набрид народу.
Колишній улюбленець мільйонів Володимир Зеленський ризикує стати найбільш ненависним персонажем української політики. І проблема тут аж ніяк не в Залужному та Буданові.
Проблема в тому, що людина, яка прийшла на ілюзії прямого спілкування з народом — на п’ятому році повноважень не хоче чути голосу народу. І закриває коментарі під вечірніми зверненнями.
Кожна притомна людина помітила, як чинна влада займається газлайтингом суспільства. Коли одного дня розказують, що всі дурні й не так щось зрозуміли. А потім виявляється — все було так, як громадяни й підозрювали. Але розказати про це президент вирішує не українцям, а громадянам Італії чи Німеччини.
Зеленський не чує, що суспільство дуже б хотіло інших кадрових рішень, аніж у розпал боїв за Авдіївку звільняти верхівку ЗСУ.
У пана президента є шанси наростити рейтинги. Варто попрощатися з Олегом Татаровим та Андрієм Єрмаком. Соціологія КМІС свідчить, що у того ж керівника Офісу президента — надвисокі цифри недовіри, а отже, пан Зеленський мав би замислитись над гирями на ногах, які топлять його вже зараз.
Однак — влада визначила свої пріоритети й щедро пожинає плоди народної нелюбові. Далі буде. Але хотілось би нагадати, що жоден рейтинг не важливий, якщо ми втратимо незалежність. У концтаборах Лабитнангі та Магадану не питають, яке місце у тебе було в президентському рейтингу.
