24 лютого ворог планував колонами увійти до Києва та Харкова, вів у бойових порядках за собою Росгвардію з кийками, щоб розганяти демонстрації, перекидав з Балтійського та Північного флоту великі десантні кораблі, щоб висаджувати десанти під Одесу та Миколаїв.
Через півроку росіяни поливають малою зенітною артилерією небо над Саками та Севастополем, очистили північний захід Чорного моря і щоночі втрачають добрий десяток складів, рембаз та нафтобаз в оперативному тилу.
А від ізоляції Харкова по окружній противник дійшов до відбиття атак під Херсоном, де просування біля Сухого Ставка на плацдармі за Інгульцем у ЗСУ вже глибше, ніж у росіян за місяць на Донецькому напрямку.
Головне, що вдалося ЗСУ за ці півроку – позбавити можливості противника атакувати на чотирьох напрямках із п’яти. Хоча досі стратегічна ініціатива за росіянами, але вони не в змозі одночасно діяти у Причорномор’ї, під Києвом, по лінії Суми-Чернігів, поблизу Харкова та на сході.
Це найкращий маркер реальних втрат РФ – вони можуть приховувати їх, ховати, розмазувати між ПВК та ОРДЛО. Але приховати втрату можливості 120+ батальйонно-тактичних груп, вести наступ на величезному фронті неможливо.
Якщо на другому етапі «спеціальної операції» російські генерали ще малювали стрілки оперативних оточень і намагалися вийти на оперативний простір, то зараз тиск зберігається під Соледаром, фасом Донецька, поблизу Мар’їнки – це тактичного рівня дії.
Так, противник змінює тактику: перестав робити забіги танковими колонами; почав частіше застосовувати розвідку боєм, взводними групами з парою машин, щоб наводити артилерію на позиції; імітує відхід, щоб поставити вогневу облямівку та знищити штурмовиків. Але рано чи пізно знос стволів і витрата запасів снарядів унеможливлять і тактику місячного ландшафту за допомогою стволки.
Друге – ППО та ВПС України не були придушені та продовжують бойову роботу. Перехопити 7 із 8 крилатих ракет в одному нальоті стало вже буденністю. У «Миг-29» були інтегровані ракети проти РЛС AGM-88 – вони виявилися ефективними не тільки проти С-300, але і тактичного та об’єктового ППО.
Втім, втрата за такий короткий час щонайменше 6 комплексів С-300 – важкі втрати навіть для країни масштабу РФ. Ці ляпаси змушують противника рідше включати оглядові РЛС, що дозволяє нашій штурмовій та армійській авіації працювати по передньому краю.
Тяжкі втрати у льотному складі у ВПС РФ – на сьогодні відомо про 67 пілотів, які загинули на війні в Україні. Часто це досвідчені фахівці рівня загиблого заступника командира полку із Забайкалля – крім 10 млн. доларів на підготовку таких спеців це роки тренувань, яких немає у Москви.
Якщо врахувати, що частина прізвищ залишилася невідомою, є полонені, поранені, ті, хто вийшов через катапульту, та списані зі служби, легко зрозуміти, чому в ПВК рекрутують 62-річних пенсіонерів.
І не йдеться, що РФ здатна перенести втрати понад 150-ти осіб льотного складу і не посипатися в ефективності.
Крім того, наростають удари коригованими GMLRS з боку ЗСУ – цілком реально, що під 1000 штук уже вилетіло. Обидва мости біля Херсона виведені з ладу, втоплений пором, рахунок складів, що детонують, перевалив добре за сотню, почалося застосування не тільки по тилу, а й по опорниках на лінії. Тому в чергових пакетах допомоги США не нові пускові, а додаткові «олівці» – наростає бойова робота, наростає витрата.
Навпаки, запас крилатих і балістичних ракет у противника опустився до 40% і продовжує падати – радянські засіки тануть, санкції не дають розгорнути виробництво (проблеми і електроніка, і верстатний парк), необхідно зберігати НЗ, спеціальні бойові частини під ядерну зброю.
Як багато разів говорилося, не вийде у росіян жодних хвиль високоточної зброї та сотень виробів у залпі – 8 ракет випущених по нам на День Незалежності або сьогоднішня пара «Оніксів» по Одесі, один з яких був перехоплений, а другий вразив стратегічний пустир, тому найкраща ілюстрація.
Мости через Дніпро стоять, вузлові залізничні станції працюють, по тому ж мосту у Черкасах було випущено 4 ракети, а по мосту у Затоці під 20 штук – виявилося, що стратегічні бомбардування трохи відрізняються від надування щік на ток-шоу. Жодного з оперативних завдань ракетами ворог так і не вирішив – західна зброя надходила, постачання велося, ні кампанія щодо баз з паливом, ні по тягових підстанціях, ні спроби ізоляції ТВД не мали успіху.
Фото: cкрин Youtube / Минобороны России Пуск ракети ‘Оникс’ з берегового ракетного комплексу ‘Бастион’ армії РФ
.
Тому останнім часом супротивник переніс зусилля на тактичний тил – ПКП, КСП, місця дислокації, парки. Але знову ж таки – жодним повітряним глибоким наступом, у стилі війни в Іраку, коли за добу американці випускали 40 ATACMS, півтори сотні корегованих бомб і тисячі тонн чавуном, в Україні не пахне. Коли стануть на бойове чергування перші батареї NASAMS та Iris-T, інтегруються у ВПС перші західні ракети повітря-повітря, такий розвиток подій стане ще більш нереалізовуваним для РФ.
Загалом – противник все ще має перевагу в танках, авіації та артилерії, з тих же відео з боїв у Херсона видно, що частини ЗСУ не так, щоб прямо нафаршировані важким піхотним, кулеметами, гранатометами, бронемашинами. Звичайно, наприклад, перевага в авіації (попри втрати), у ЗС РФ нікуди не дінеться до кінця війни.
Але плани Москви щодо швидкого виведення України з війни, щодо завдання вирішальної поразки ЗСУ, плани посадити країну за стіл переговорів під дулом пістолета пішли прахом. Попри те, що окуповано 20% території – велику частину Першої світової німці простояли не так далеко від Парижа, нога окупанта взагалі не ступала на територію Німеччини, що не завадило їм програти все вщент. Росія сподівається на енергетичну кризу в ЄС, на те, що Захід втомиться відвантажувати нам по півмільйона снарядів. Ми – на посилення постачання та розширення місій з навчання. Війна на виснаження продовжується. Стратегічно час працює на нас. Але необхідно реалізувати всі ці тенденції на землі.
