2021 рік став для світового газового ринку поворотним у багатьох сенсах. Основними подіями, що заслуговують на увагу з погляду формування його основних тенденцій, я назвав би такі:
- відновлення глобальної економіки на тлі ослаблення ковідної кризи, що викликало зростання попиту на природний газ;
- усвідомлена відмова від «брудного» вугілля та перехід на більш «чистий» метан у цілому ряді країн, насамперед у Китаї, який продемонстрував рекордно високе зростання обсягів імпорту блакитного палива та вийшов на перше місце у світі за обсягами імпорту скрапленого газу (LNG);
- завершення будівництва «Північного потоку-2» дало додатковий стимул для Москви посилити свій тиск на ЄС і Німеччину зокрема з метою закінчити всі формальності та повністю запустити цей газопровід в обхід українського маршруту.
Перелічені вище фактори є основними причинами стрімкого зростання цін на природний газ у Європі, що опинилася між молотом і ковадлом: молот — збільшення глобального попиту, ковадло — тактика мінімізації обсягів трубного газу, що експортується в ЄС (або так званої сушки ринку), яку почав застосовувати «Газпром» улітку цього року і суттєво посилив до його кінця. Комбінація цих факторів призвела до рекордно високих рівнів цін на європейських газових хабах, де ціна впевнено тримається в районі 1000 дол. за тисячу кубометрів, і перспективи її повернення до рівня, який відповідав би нафтовому або вугільному еквіваленту навіть з урахуванням усіх поправок на екологічність, виглядає малореальною.
Хвиля зростання цін на газ у Європі не могла не докотитися й до України з урахуванням її повної інтеграції до європейського газового ринку. За даними Української енергетичної біржі на дату написання цієї статті, «наведена вартість природного газу на європейських хабах (Day-Ahead) до кордону України» наблизилася до 90 тис. грн за тисячу кубометрів. Ціни внутрішнього ринку для незахищених (промислових) споживачів перетинали позначку в 50 грн за кубометр, чим поставили на межу виживання відразу кілька галузей економіки.
Заздалегідь зазначу, що спеціально не описуватиму очевидних помилок у підготовці до поточного осінньо-зимового сезону та причин їхнього виникнення (про це вже й так достатньо сказано та написано). Але для прогнозування ситуації 2022-го важливо розуміти, з якими ключовими показниками ми входимо у новий рік:
- запаси газу в українських поземних сховищах газу будуть нижчими за 14 млрд кубометрів;
- обсяг внутрішнього споживання майже дорівнює рівню минулого року в періоди сильних холодів (нижче -15°С на більшій частині території) і може досягати 180 млн кубометрів на добу;
- внутрішній видобуток перебуватиме на незмінному рівні (55 млн кубометрів на добу);
- НАК «Нафтогаз України» перебуває у стані глибокого фінансового дефіциту та може залучати кошти для його покриття лише у держави.
Не хочу втомлювати читача арифметичними розрахунками прогнозного дефіциту потужності українських ПСГ щодо відбору газу, який там зберігається, перейду відразу до висновку: Україна не зможе обійтися без значних обсягів імпорту газу в першому кварталі 2022 року для покриття пікових навантажень, спричинених низькою температурою.
Оцінки необхідного обсягу імпорту коливаються від 2 до 3 млрд кубометрів за зазначений період, але вже зараз очевидним є таке: головним фактором, який визначить ситуацію на українському ринку газу у 2022 році, стане розмір збитків, яких ми як держава зазнаємо у першому кварталі.
І тут мені видаються можливими два варіанти розвитку подій:
- Оптимістичний: «Нафтогаз» зможе забезпечити достатній імпорт газу для покриття добових дефіцитів. У цьому сценарії вже мало що залежить від самого «Нафтогазу», адже кошти в такому обсязі компанії, яка залишилася без грошових коштів і вже неспроможна сплатити навіть поточні податки, може надати лише держава. Ціну такого імпорту передбачити складно (я очікую, що ціна і надалі коливатиметься у широкому діапазоні під впливом двох факторів — погоди та рішень у Кремлі; постачання LNG на європейський ринок формуватимуть верхню межу функції — при її досягненні газ перенаправлятиметься з Азії до Європи та гаситиме цінові піки, але повернути ціну на докризовий рівень не зможе), але купувати «Нафтогазу» доведеться за будь-якою ціною, навіть якщо вона знову повернеться на рівень понад 2000 дол. за тисячу кубометрів. Таким чином, державі доведеться знайти від 2 до 6 млрд дол. у тій чи іншій формі на підтримку найбільшої державної компанії.
- Песимістичний: «Нафтогаз» не зможе забезпечити достатній імпорт газу для покриття добових дефіцитів. Цей сценарій може відбутися не лише через відсутність грошей (читай — відмову держави надати фінансову підтримку найбільшій державній компанії), а й у разі нестачі імпортних потужностей із Євросоюзу. Простіше кажучи, навіть якщо виділити «Нафтогазу» все необхідне фінансування, зростання внутрішнього споживання газу, ідентичне лютому 2020 року, неможливо буде компенсувати існуючими потужностями з імпорту газу з ЄС. У цьому сценарії на нас чекає неминучий відбір російського газу з транзитного потоку, оскільки відключення українських споживачів нині виглядає нереалістичним.
Збитки першого кварталу за оптимістичного сценарію розвитку подій будуть лише фінансовими, і їх оцінити нескладно — ціна купівлі газу мінус ціна його продажу (а продаватиме його НАК приблизно за 220 дол.), або від 1,5 до 5,3 млрд дол. від’ємного результату.
За другого сценарію все буде набагато гірше. Реакцію росіян на несанкціонований відбір (або, простими словами, крадіжку) газу передбачити нескладно: зупинення транзиту територією України та негайне розірвання діючого транзитного контракту, підписаного у грудні 2019 року. Розмір фінансових збитків у такій ситуації підраховувати немає сенсу, оскільки вони будуть набагато більшими, ніж втрати на різниці в ціні купівлі та продажу газу плюс втрачені доходи від транзиту російського газу до кінця 2024 року. З великою ймовірністю це призведе до запуску «Північного потоку-2» та відмови «Газпрому» від використання українського маршруту за повної мовчазної згоди західних партнерів.
Я дуже сподіваюся, що погода буде до нас прихильною, і ми обмежимося оптимістичним сценарієм. Як говорить відоме прислів’я, «якщо проблему можна вирішити за гроші, то це не проблема, це витрати».
P.S. Любителі конспірології напевно запитають: а де варіант повернення до імпорту газу з Росії, про який так люблять говорити з грудня 2019 року? Тут ситуацію прогнозувати легко — цієї зими його не буде. До росіян можна ставитися як завгодно, але на слабкість розуму в газових питаннях вони не страждають. Якщо Україна опиниться у газовому цугцвангу, рятувати нас Росія точно не стане. Навіть якщо комусь десь колись це й пообіцяли. Нас добиватимуть (див. вище песимістичний сценарій).
zn.ua
