У рамках Великого Будівництва втомився і впав міст

Кожного разу, коли розповідають про мега проекти і готовність виділити 10 млрд грн на один міст, щоб потім з помпою, стрічками і оркестрами його відкрити — треба пам’ятати, що в Україні більше 16 000 мостів, понад половина яких потребує невідкладного капітального ремонту.

Тому краще менше піаритися, брехати і красти, а більше працювати.

За ті гроші, які Укравтодор викинув на медійну компанію за останні два роки — можна було легко відбудувати декілька додаткових мостів.

А за ті гроші, які «зникли» у 2020 — можна було додатково відремонтувати ще мінімум 5000 км і декілька сотень таких мостів.

Але вирішили народити одного доларового мільярдера і декілька гривневих натомість.

Замість вакцин для усіх людей, через асфальт витягнути гроші для декількох людей.

Дякую Igor Zinkevych за фото і інформацію

Прем’єр-міністр першого уряду Зеленського — Олексій Гончарук — небезпідставно звинувачував керівництво Укрзалізниці і політиків навколо в корупції, намагався підібрати новий сильний менеджмент і навіть розповідав, що передадуть компанію під «зовнішнє управління» Дойчебану.

Але Гончарука «пішли», розмови про боротьбу з корупцією раптово стихли і за рік там змінилося 5 керівників.

Останнього повноцінного керівника без пояснень звільнили в березні, конкурс на нового невідомо коли буде, компанією як може керує новий-старий в.о.

Наглядова Рада вирішила, що вони в цій ситуації буддисти.

У 2020 збиток Укрзалізниці зафіксований у рекордному розмірі — 11,9 млрд грн. Суттєво погіршилися міжнародні кредитні рейтинги компанії. Продовжується падіння вантажоперевезень — основного джерела доходів УЗ, причому обсяг перевезень впав на відсотки, а дохідність від них — чомусь у рази. Повністю зруйновано управлінську вертикаль: парадоксально, але навіть з наявною зношеною тягою і вагонним парком можливо збільшити вантажні перевезення, але нікому вже це робити. А тим, хто знає, не дають. Бо дефіцит — прекрасна мотивація корупції, це відомо ще з «плюсів ссср».

Про стан полотна і мережі не згадував лише лінивий: половина зношена до аварійної, про євроколію і швидкості 250-350 км/год мріяти потрібно, але говорити нічого.

З пасажирським сегментом теж складно. Якщо з обіцяних ста нових вагонів виготовлять бодай 10 — вже буде успіх. А як нічого не зроблять — то буде як у 2020 — нічого.

Тендери не проведені, до літніх перевезень не готові. Красиві фото не замінять відсутності вагонів. Тільки й надія на черговий локдаун, на жаль…

Гучна робота ТСК завершилася очікуваним пшиком: констатація факту катастрофи і рекомендація всіх звільнити. Керівництво УЗ взагалі зробило вигляд, що ТСК не з питань УЗ, а автобусних перевезень і тупо не прийшли її засідання.

Далі сіамські близнюки Єрмак і Шефір будуть вирішувати, хто чим займається.

Мовчанка правоохоронних органів переростає з дивної у трагічну…

Ну, і як без міжнародного аспекту?

Не буду наголошувати, що УЗ — це #3 залізниця в Європі і могла би легко стати лідером центрально-європейських залізничних перевезень.

Не буду навіть згадувати регулярні конвенції, заборону вантажних перевезень у західному напрямку, до ЄС. Ми ж євроінтегруємося на словах, а не на ділі.

Просто нагадаю, що УЗ в 2020 гордо відмовилася від контракту з GE. Ті 30 локомотивів, які ми встигли закупити в 2018, нині перевозять третину всіх вантажів на тепловозній тязі. Якби ми не зупинилися в 2019, то зараз їх би вже було понад 100, з локалізацією на Крюківському заводі у 40%. І, можливо, виробляли би навіть на експорт.

І Крюківський завод не сидів би зараз без роботи і УЗ не була в колапсі. Та й Блінкену можна було подарувати красиву мініатюрну копію тепловоза «Тризуб» під час візиту…

Але кого то цікавить…

Як і розмови про закупівлю з виробництвом в Україні нових електровозів, пасажирських потягів, електричок. Як балакали в 2019 — так і продовжуємо розповідати казки в 2021…

Завдання ж — вкрасти, а не розвивати.

Всі йдуть вперед, а ми періодами, коли щастить, героїчно ремонтуємо поламане минуле.