В Украину прибыл самолет с телами 11 украинцев, погибших в авиакатастрофе самолета авиакомпании «Международные авиалинии Украины» под Тегераном.
Ил-76 Воздушных Сил ВСУ с телами погибших пассажиров и членов экипажа рейса PS752 приземлился в «Борисполе» в 11:00 в воскресенье, 19 января.
Тела в самолете сопровождали специалисты, которые проводили идентификацию, судебно-медицинские эксперты, дипломаты и посол Украины в Иране,.
В аэропорту собрались несколько тысяч человек, среди которых родственники погибших, сотрудники авиакомпании «МАУ». Самолет встретили президент Владимир Зеленский, премьер-министр Алексей Гончарук, глава Верховной Рады Дмитрий Разумков, министры Кабмина.
Церемония памяти жертв катастрофы пройдет в терминале В аэропорта с 13 до 19 часов. Попрощаться могут все желающие. Ранее сообщалось, что с 12 до 13 часов будет ограничено движение на дороге по направлению к аэропорту «Борисполь».
Напомним, 16 января в Тегеране завершилась идентификация тел всех 11 погибших в авиакатастрофе украинцев. Среди них — девять членов экипажа и двое пассажиров.
Самолет регулярного рейса Тегеран — Киев авиакомпании «Международные авиалинии Украины» разбился в Иране утром 8 января. Погибли 176 человек из 7 стран. Через три дня после катастрофы Иран признал, что сбил самолет по ошибке.
P.S.
Дивлюся трансляцію зустрічі тіл українців, що загинули у катастрофі Боїнга МАУ в Ірані. Бачу – гарно зрежисоване шоу. Помпезне! З розмахом! В стилі російського телебачення ім. К. Ернста. До болі знайомі прийоми. До огиди посилений пафос.
Відчуття – ніби на похоронах директора заводу, де кожен з «дорогих соратників» розливається у ніжній любові до небіжчика – хоча всі присутні знають коли і яких свиней підкладав померлому кожен з них. А говорили поза очі… Феєрія лицемірства. Звіти по загиблих на фронті давно стали просто рядками в стрічці новин. Похорон комбрига Коростельова – другого комбрига загиблого на фронті за всю війну (перший загинув в Іловайському бойовищі) пройшли скромно і непомітно. А тут…
Я слова б не сказав, якби розумів, що керівництво держави і кабмін (який прибіг на зустріч тіл у повному складі) справді щиро переймаються через трагедію. На жаль, я розумію протилежне. Все оце траурне шоу – намагання виправдатися за повну неспроможність і некомпетентність проявлені в перші дні після трагедії. Чинне керівництво країни – не політики. Вони шоумени. Там де треба швидко і ефективно реагувати на подію – вони впали в прострацію. Натомість шоу робити вони уміють. Коли треба їм.
Факт загибелі на фронті українського комбрига ЗЕкоманді псував враження від тези «розведення сил» і «просто перестати стріляти». Тому там все пройшло скромно – поховали, стрельнули, випили. Чого вам ще?!.. А тут – справа інша. Тут треба виправдовувати політичний провал ЗЕкоманди. Тому на шоу грошей не пожаліли. Бачте, мовляв, які ми хороші – співчуваємо. Прямо як Пуйло в Беслані – аналогія проситься сама.
Знаєте як все це називається? Спекуляція. Спекуляція на почуттях людей. На людській болі. Ті хто роблять таке, мають цілком певну назву – спекулянти. Так-так – бариги. І мародери. Справжні, а не то що ви там…
Що мусив робити Зеленський в цій ситуації? А думаю мусив вийти до родичів загиблих і сказати щось типу: «Вибачите нас за те що ми так обхезалися. За те що в ту хвилину, коли Іран уже визнав провину, МВС і прокуратура України все ще шукали як зробити винними в катастрофі от як раз ваших рідних. Ми…» Що? Дати їм ще 100 днів? Сказав би я…
Дивлюся я на все це – і думку гадаю. У нас тепер завжди буде так? Тепер що б не сталося – ми завжди будемо бачити спершу розгубленість і порпання штибу «аби когось не скривдити», а потім – помпезні шоу? Телекартинку замість реальності? Я хочу запитати у прибічників ЗЕ – не упоротих, а тих що уміють думати і аналізувати (сам знаю таких) – я хочу запитати, невже ви не бачите цього параду лицемірства? Невже вам не огидно від ТАКОГО піару на крові? Невже вас не нудить від совка і ернстовщини якими смердить це траурне шоу? Невже не розумієте наслідків?
Думай-Те.
Серед моїх родичів авіаторів не бракує, я дуже гарно знаю що відчувають сім’ї «на землі», відправляючи рідних у політ. Я уявляю той жах і біль які зараз відчувають родичі членів екіпажу і пасажирів. Авіатори, що загинули на посту стають часткою неба над нами – і бачать нас. Пам’ятайте це. Загиблим – вічна пам’ять. Вони житимуть допоки ми пам’ятатимемо їх.
А тим хто на трагедії людей влаштовує собі піар після лютого провалу – вічна ганьба.
Когда люди гибнут в самолёте — это, конечно же, ужасно. Это такая трагедия, которая отзывается в сердце каждого украинца. Эта трагедия близка и понятна, она может случиться с каждым. Bad things happen to good people.
Так что мы их встретим торжественно, с флагами, цветами и оркестром. Провезём по городу в кортеже. Сделаем печальные и траурные лица.
Когда наши воины гибнут на фронте, эта трагедия неудобна и в приличном обществе скорее неуместна. Мы будем хоронить их стыдливо, как бы украдкой. Мы будем обходить их смерти молчанием. Немного стыдиться этих смертей, как срамной болезни, или как будто ребёнок из школы принёс вшей.
Украинцы простят и поддержат, потому что в глубине души знают: с хорошим человеком такое бы не произошло. Хороший человек на Донбасс бы не поехал постреливать.
В конце концов, мы их туда не посылали.
Уявляється шкода, що наші ВОЯКИ не гинуть десь біля Ірану. Так би їхні тіла теж зустрічали з пафосом, кортежами і президент Голобородько робив сумний вигляд. Уви… Вони гинуть десь під Золотим чи Широкіно, а тому тут не хайпанеш. Тому і зустрічають їх на колінах, тільки рідні та ті, кому болить за Україну!
Володя… Яке ж ти гівно мале. Згадай як ти співчував загибелі комбрига сто два вісім. Ледве видавив декілька слів…
Олексій Петров
