Українська мова багата неперекладною лексикою. Наприклад, «покруч». Всі ми знаємо, що це таке, але спробуйте перекласти на ту ж російську. (Гугл транслейт дає варіант «ублюдок», що зовсім не те).
Або «зрадоперемога». Не задумувалися, чому не «перемогозрада»? Комусь зі сторони довго пояснювати, а ми всередині прекрасно розуміємо. Це як президент, тільки Зеленський, що не ясно?
Типова зрадоперемога відбулася на тижні у ПАРЄ, куди, як відомо, тріумфально в’їхала російська делегація. Це сталося у середу, з провальним для України рахунком голосів — 96 за повернення vs. 44 «проти», причому «за» проголосувала член української делегації нардеп Льовочкіна, що взагалі ні в які ворота.
Закономірно такий фейл вважають провалом української дипломатії, але знову ж таки, все пізнається у порівнянні. На мою думку, українській дипломатії можна поспівчувати, бо це дуже тяжко, коли тебе весь час порівнюють із чемпіоном, а ти телятко зі зв’язаними ногами. І ніби стараєшся, і біжиш з усіх сил, але на кожен твій забіг хтось та й скаже – а от при Пороху…
Це при Пороху росіяни вилетіли з ПАРЄ коліном під зад, незважаючи на сплачені членські внески до кінця року. Зараз же основним аргументом для відновлення повноважень російської делегації стало те, що москва «заплатила гроші в бюджет Ради Європи». Гнило і цинічно, але вже як є.
Зате наступного дня, обтрусившись від натиканих зауважень, Асамблея видала потужний свисток. В Україні про таке кажуть «у свинячий голос», але знову ж таки, маємо що маємо.
30 січня ПАРЄ ухвалила резолюцію, у якій визнала росію «стороною Мінських домовленостей». У резолюції наведено цілий перелік гріхів росії, від переслідування Свідків Єгови до переслідування опозиції, і десь там, посередині між Свідками і анексією Південної Осетії, міститься згадка про незаконну окупацію Криму та військову агресію на Сході України.
У документі міститься низка вимог до путіна, серед яких «повною мірою виконувати Мінські домовленості, стороною яких є Російська Федерація».
Фраза про мінські була додана за наполяганням української сторони, і на етапі обговорення викликала скажений поросячий лемент з боку російських делегатів. Та попри протести, документ був затверджений переважною більшістю – 49 проти 17 голосів, що суттєво зіпсувало переможний настрій росіян від повернення за один стіл з людьми.
Ну хоч так. Спостерігаємо далі.
ПС. Слуги народу роблять все можливе, щоб прибрати Льовочкіну з делегації, так? Зеленський же не проігнорує такий ніж у спині своєї зовнішньополітичної діяльності?
