Поточні втрати рф внаслідок санкцій, станом на 24.04.2025

1. російська економіка підходить до межі — навіть Фонд національного добробуту, який кремль подавав як фінансову «подушку безпеки», починає танути на очах.

— Через падіння цін на нафту уряд рф змушений готуватись до скорочення витрат: ціна Urals вже опустилась нижче $60 за барель, а новий прогноз — $56 у 2025 році — ставить під сумнів усю нинішню бюджетну архітектуру.

— Навіть збереження статус-кво означає стрімке витрачання резервів: наразі в ліквідній частині ФНД залишилось лише 3,27 трлн рублів.

— Якщо ціна на нафту утримається біля $50, резервів вистачить трохи більше ніж на два роки. При $40 — максимум на рік.

— Фонд, який мав гарантувати економічну безпеку росії на роки вперед, дедалі більше витрачається не на розвиток, а на латання дірок: підтримку держкомпаній, провальні інфраструктурні проєкти, втрати від санкцій.

— На тлі скорочення енергетичних доходів і зростання витрат на війну, навіть залишкові ресурси кремля починають виглядати як тимчасова ілюзія стійкості.

2. Експорт енергетичного вугілля з росії стрімко втрачає рентабельність, навіть на традиційно прибутковому далекосхідному напрямку.

— Вже в першому кварталі 2025 року поставки до Китаю через порти Далекого Сходу стали збитковими.

— Причини — падіння світових котирувань на вугілля на 10% (у рублевому еквіваленті — на 30%) і зміцнення рубля.

— За оцінками, навіть у разі запровадження субсидій на перевезення й податкових пільг (наприклад, пониження НДПІ), без девальвації рубля до 100 за долар експорт залишиться збитковим.

— Прогнозується, що в разі збереження таких умов, видобуток вугілля в росії у найближчі роки може скоротитися вдвічі. Це ще один маркер деградації російського сировинного експорту, який вже не витримує тиску санкцій, слабкого попиту та несприятливої цінової кон’юнктури.

3. російський газовий гігант «Газпром» публічно визнав катастрофічне погіршення фінансового стану — державна монополія звернулась до уряду з проханням знизити податкове навантаження після рекордного збитку у понад трильйон рублів за рік.

— Компанія фактично вимагає перегляду податку на видобуток корисних копалин, який залишається одним із головних джерел наповнення російського бюджету.

— Таке прохання — пряме свідчення того, що ставка кремля на «газовий шантаж» Європи остаточно провалилась.

— Втративши доступ до найбільшого і найдохіднішого ринку, «Газпром» опинився в економічній ізоляції та глибокому спаді. Постачання до ЄС скоротилися до рівнів 1970-х років, і компанія вже не в змозі генерувати прибуток навіть для базового функціонування.

— Навіть неформальні дотації та преференції з боку держави більше не рятують – тепер у хід іде пряме лобіювання зменшення податків за рахунок бюджету, який і без того страждає від дефіциту.

— Збитки понад трильйон рублів лише підтверджують: колись «енергетична імперія» кремля тепер перетворюється на тягар для самої російської економіки.

4. Сектор сільськогосподарського машинобудування в росії стрімко деградує: у 2024 році виробництво сільгосптехніки впало на 12,5%, а продажі на внутрішньому ринку — майже на 18%.

— Найбільший обвал — у сегменті машин для внесення добрив (мінус 61%) та зерно- і кормоприбиральної техніки (мінус 30,7% і 24,8% відповідно).

— Галузь, яку в Кремлі вважали основою продовольчої незалежності та прикладом імпортозаміщення, не витримує ізоляції, скорочення попиту та загальної стагнації економіки.

— Показовим став колапс ключового гравця — «Ростсільмашу». Підприємство, що довгі роки було найбільшим виробником сільгосптехніки в рф, змушене масово скорочувати персонал: із заводу звільнили близько 2 тисяч працівників. З осені 2024 року підприємство працює лише три дні на тиждень, а в 2025-му — формально на п’ятиденці, але фактично в режимі виживання. У компанії не приховують, що втратили стабільність виробництва, а подальші скорочення загрожують повною втратою кваліфікованих кадрів.

— російська модель імпортозаміщення, замість обіцяної технологічної автономії, демонструє все глибші ознаки технічного та структурного занепаду.

5. росія намагається згладити наслідки авіаційних санкцій, розширюючи практику «мокрого» лізингу, подібно до того, як це тривалий час робив Іран.

— У квітні 2025 року Держдума ухвалила закон, який дозволяє російським авіакомпаніям орендувати літаки разом з екіпажами не лише у російських операторів для внутрішніх рейсів (як це було дозволено з вересня 2024-го), а й у закордонних компаній — для міжнародних перевезень.

— Це означає часткове послаблення регуляторних обмежень і намагання хоч якось підтримати авіаційну галузь в умовах технологічної ізоляції.

— За новими правилами, «мокрий» лізинг повинен відповідати як російському законодавству, так і міжнародним зобов’язанням, а літаки допускаються до експлуатації лише за наявності відповідного дозволу. Вже є приклади таких угод: наприкінці 2024 року «Аерофлот» орендував три широкофюзеляжні Airbus A330 з екіпажами у компанії iFly для виконання внутрішніх рейсів.

— Попри це, «мокрий» лізинг — лише тимчасове та вимушене рішення. Він не здатен компенсувати ані технічну деградацію флоту, ані брак комплектуючих, ані проблеми з обслуговуванням іноземних літаків, що застрягли в росії після розриву лізингових контрактів.

— Фактично москва намагається утримати авіагалузь на плаву, імпровізуючи за іранським сценарієм, однак без системної стратегії виходу з глухого кута.

6. Glencore остаточно вийшов з російського нафтового сектору.

— Один із найбільших світових сировинних трейдерів Glencore завершив продаж своєї 23,46% частки в «Русснефті», яку утримував понад 20 років. Власником частки стала компанія OCN International DMCC з ОАЕ (12,25%) та дочірнє підприємство «Русснефті» — «Белые ночи» (12,75%).

— Glencore оголосив про намір вийти з активів ще після вторгнення росії в Україну, однак реалізація угоди затягнулася через санкційні обмеження.

— Восени 2024 року Путін дозволив іноземним компаніям проводити такі угоди, що відкрило шлях до фіналізації.

— Це ще один приклад структурної деградації російської економіки, в якій міжнародні гравці послідовно згортають присутність. Передача частки в руки компанії з ОАЕ і власного «дочірнього» підприємства свідчить про поступове «закручування» активів всередині рф, позбавленої доступу до західного капіталу й технологій. За зовнішнім «стабільним» фасадом спостерігається вимивання іноземних партнерів і посилення залежності від умовних «нейтральних» юрисдикцій (як ОАЕ), роль яких у російській енергетиці зростає з очевидними ризиками вторинних санкцій.

7. Китайські та турецькі нафтопереробники відновили закупівлю російської нафти.

— Попри гучні заяви про санкційний тиск, російська нафта продовжує знаходити шлях до зовнішніх ринків — цього разу за рахунок демпінгу.

— Найбільші нафтопереробні компанії Китаю та Туреччини відновили закупівлі російської сировини, зваживши не на політичні ризики, а на цінову вигоду: вартість Urals опустилася нижче $60, що формально дозволяє уникнути санкційного тиску.

— Sinopec, флагман китайської нафтохімії, і Tupras — головний гравець на ринку Туреччини — знову стали клієнтами росії після паузи, викликаної побоюваннями вторинних санкцій. При цьому ані Пекін, ані Анкара не демонструють реальної готовності обмежувати імпорт, якщо це загрожує здорожчанням енергоносіїв.

— Рішення відновити поставки ухвалено саме тоді, коли нафта Brent обвалилася нижче $60, а російська Urals — до $50.

— Це ще раз підтверджує: попит на російську нафту тримається виключно на зниженій ціні. Після кожної хвилі санкцій росія змушена продавати енергоресурси дедалі дешевше, аби зберегти експорт і валютну виручку.

— Така модель — не стратегія, а поступове економічне виснаження, яке лише маскується короткостроковими контрактами.

8. Попри міжнародні санкції, росія намагається демонструвати відновлення обсягів нафтового експорту — однак ці показники радше свідчать про вразливість, а не силу.

— За даними Bloomberg, упродовж чотирьох тижнів до 20 квітня експорт російської нафти дещо зріс, досягнувши 3,21 млн барелів на добу, що лише частково компенсувало попереднє падіння.

— Зростання забезпечили відвантаження з портів Козьміно та Приморськ, однак ця динаміка не відображає сталого тренду, а радше ситуативне відновлення після логістичних збоїв та ринкових обмежень.

— Водночас ситуацію супроводжують повідомлення про те, що США нібито готові піти на поступки росії у питанні України — заяви, які виглядають як інформаційні вкиди, вигідні Кремлю.

— Збільшення доходів рф від експорту нафти на 130 млн доларів упродовж тижня — це лише часткове відновлення втрат. У довгостроковій перспективі російська економіка залишається вразливою до нових енергетичних обмежень.

— Євросоюз готує заборону на нові контракти з росією, а ключові гравці авіа- та металургійної галузі вже шукають альтернативу російській сировині.

— Попри локальні «успіхи», росія продовжує втрачати стратегічні позиції на глобальному ринку енергоресурсів. І ця ерозія, хоч і повільна, є незворотною.

9. Швейцарія приєдналася до санкцій ЄС, запроваджених проти низки російських медіаресурсів за їхню роль у поширенні пропаганди та дезінформації, пов’язаної з війною в Україні.

— З 23 квітня 2025 року до швейцарського санкційного списку включено вісім російських ЗМІ: NewsFront; Lenta; Fondsk; EADaily / Eurasia Daily; RuBaltic; SouthFront; Strategic Culture Foundation; Красная звезда / Телеканал «Звезда».

— Ці організації відомі як інструменти інформаційного впливу кремля. Вони системно просувають наративи, що виправдовують російську агресію проти України, зокрема через маніпуляції фактами, фабрикацію новин і дискредитацію західної допомоги Києву.

— Рішення Швейцарії — символічно важливе, зважаючи на її традиційний нейтралітет. Воно підтверджує, що навіть нейтральні країни визнають масштаб та небезпеку інформаційної війни, яку веде росія.

— Це також сигнал про дедалі ширше міжнародне визнання того, що російська пропаганда є частиною гібридної агресії проти України та Заходу.