Ми у друзях з Юлією Кузьменко на ФБ, я читаю всі її пости. А мій чоловік знайомий з її родиною, буває у них у гостях, проводить концерти на підтримку політв’язнів, ходить на суди.
І я можу сказати з точки зору інтроверта, людини, яка обмежує свої соціальні контакти добровільно, що становище Юлії на даний момент – це щоденні тортури.
Жити так, як вона живе зараз, і не з’їхати з глузду, можна лише за умови потужної і безумовної підтримки сім’ї. І все одно це величезне ментальне та психічне випробування.
Неможливість вийти за поріг власного подвір’я. Неможливість підійти до ріки, яка ось тут, прямо біля будинку, манить до себе, але залишається недоступною через обмеження міліцейського повідка.
Постійна блямба електронного браслета на щиколотці. Огидна неоковирна конструкція, яка з тобою вдень і вночі, з якою ти спиш, приймаєш душ, їси. На яку мусиш натягувати капронні колготки, якщо хочеш вдягти сукню на Новий рік.
Повна матеріальна залежність від людей, які повинні тобі купити і принести все до дрібниць. Ти не можеш сама обрати собі, скажімо, помаду. Чи погортати книги у книгарні. Чи зустрітися з подругами за чашкою кави. Чи просто прогулятися, довільно обираючи маршрут, подивитися на ялинку чи ковзанку.
Заборона на професію. Професію, яка здобувалася десятиліттями наполегливої праці. У якій ти досягла вершини, маєш незаперечний авторитет, бездоганну репутацію. Роботу, на якій ти рятувала життя. Не фігурально, а буквально, вселяючи його, пришиваючи тонкими нитками, підсікаючи як рибу, прив’язуючи до тоненьких виснажених тілець.
Чи уявляє собі Зеленський, що таке робота дитячого кардіохірурга? Що це за праця, яких знань, витримки, самопожертви вона потребує?
Чи думає він про невинних людей, які вже рік живуть у пеклі виключно через його хвилинну примху? Через бажання покрасуватися на публіці, провести ефектну прес-конференцію, запиляти черговий «відосік»? Чи розуміє він, на що прирік живих людей, а не акторів, і чи усвідомлює, що це злочин, який не лишиться непокараним.
Я вірю, що справа Шеремета поховає Зеленського. І що ці троє заручників та їхні сім’ї стоятимуть у перших рядах, на найкращих віп-місцях, і уважно дивитимуться, як повз них тягтимуть Зеленського. На вихід.
Вот читаю — и не чувствую уже ничего. КГБ постсовка убивает инакомыслящих? Кто бы мог подумать. Какое именно это КГБ — лукашенковское ли, путинское, кадыровское, туркемнбаши, какое угодно еще — вот лично для меня это стало уже абсолютно неважно. Все это говно должно быть уничтожено и разрушено. Полностью. Напалмом. До тла. С пожизненной люстрацией. Всем. До самой последней уборщицы. То, что, это все это лишь части одного общего организма — спросите вон у товарища Коротких, который и в КГБ Беларуси, и вась-вась с КГБ России.
С одной стороны, по журналистским меркам, конечно, сенсация. Сейчас вообще время пошло такое, что большинство сенсаций — настолько самоочевидны, что не догадывался только ребенок.
С другой стороны, как доказательная база — абсолютный ноль. Какие-то неизвестные переговоры за четыре года до убийства к делу не пришьешь.
Рифа отпустят? Вряд ли. Сомневаюсь.
Но мне вот что интересно. А что сейчас МВД говорит по поводу его мотива? Ну, как ни крути, а после такого громкого всплытия пленок основной мотив преступления как бы меняется все же. С мотивом КГБ РБ все понятно.
А мотивом музыканта, хирурга и волонтера?
