Amicus Plato, sed magis amica veritas!
Платон мені друг, але істина дорожча – латинська фраза, яку часто приписують Аристотелю (дав. -гр. Ἀριστοτέλης), як парафраза з «Нікомахової етики»:
«Якщо ми обидва є друзями, є правильно надати перевагу істині».
Ну що ж.
Спробую скористатися порадою Аристотеля.
Журналіста Павла Казаріна я завжди читаю з цікавістю.
До початку повномасштабного вторгнення він працював на «Радіо Свобода» і на Суспільному ТБ.
Зараз, якщо вірити його профілю на Facebook, продовжує працювати на радіо NV.
Попри службу у Збройних Силах України.
Невеликі за обсягом статті Казаріна, як правило, завжди викликають жваву дискусію у суспільстві.
Не стала виключенням і нинішня на шпальтах «Української правди» під назвою: «ЯКБИ НЕ ЗЕЛЕНСЬКИЙ».
Поява цієї статті саме зараз, на мою думку, не є випадковістю.
Вона є свідченням наближення президентських виборів в Україні.
Чому я так вважаю?
Та просто тому, що ця стаття повністю укладається в передвиборчу логіку владної команди.
Що сьогодні найбільше турбує прихильників найвеличнішого політичного діяча сучасності і заважає їм спати спокійно?
ЗВИНУВАЧЕННЯ В ТОМУ, ЩО ОБРАННЯ У 2019 РОЦІ ПРЕЗИДЕНТОМ УКРАЇНИ ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО СТАЛО ТРИГЕРОМ ВІЙНИ З РОСІЄЮ.
Мовляв, якби не обрання Зеленського президентом, то не зупинилися б ракетні програми, не було б провалено виконання Державного оборонного замовлення у 2020 і у 2021 роках, ЗСУ і надалі б розвивалися.
А тому путін десять раз би подумав, перш ніж розпочинати вторгнення в Україну.
Павло Казарін вирішив спростувати це звинувачення, що його, як він стверджує, поширюють прихильники п’ятого президента України Петра Порошенка.
Тому стаття носить полемічний характер і наочно свідчить про кризу жанру у реєстрових захисників Зеленського.
Бо нічого більш розумного в головах позитивних блогерів на «контракті» з Банковою, окрім тези «ЯКБИ ЗАРАЗ ПРЕЗИДЕНТОМ БУВ ПЕТРО ПОРОШЕНКО, ТО ВІН УЖЕ Б ВСЕ ЗДАВ ПУТІНУ», так і не народилося.
В цьому відношенні логіка Павла Казаріна дає фору всім зеленим пропагандистам.
Проте, давайте про все по порядку.
Павло Казарін з порогу відмітає тезу про те, що єдиною гарантією від вторгнення путіна були Збройні Сили України.
Маючи другу армію в світі кремлівський диктатор не вважав наявність української армії перешкодою своїм воєнним планам.
Та що там ЗСУ – він і саму українську державу вважав фейковою.
Тому теза про те, що розвиваючи ракетні програми, збільшуючи фінансування ЗСУ ми тим самим могли б запобігти вторгненню, на думку Павла Казаріна, є хибною.
Тут я не можу з ним не погодитись.
Врешті-решт, так як путін мислив весь світ.
Скільки нам давали часу до моменту повною окупації в разі військового вторгнення росії?
Від двох-трьох днів до двох-трьох тижнів?
Отож бо то й є!
Тоді виникає наступне питання:
Чому путін не здійснив повномасштабного вторгнення раніше?
Адже з точки зору пошуку «casus belli» значно вигідніше було розпочати повномасштабну війну у 2018 році під час інциденту у Керченській протоці.
І тоді Порошенка, як колись Саакашвілі, звинуватили б у провокуванні росії.
І нам би складно було б розраховувати на підтримку з боку США і ЄС.
Чому ж путін ТОДІ не розпочав повномасштабну війну?
Що цьому заважало?
Павло Казарін пояснює це так:
«Кремль відкладав велику війну не через українську силу.
Він міг відкладати її через українські компроміси.
Саме вони дозволяли існувати в нашій внутрішній політиці всім людям, що продавали Москві ідею своєї неминучої перемоги на виборах.
Якби ці політики зникли з життя України раніше, то й повномасштабне вторгнення могло б відбутися за каденції Петра Порошенка».
Ось тут варто зупинитися.
БО ПАВЛО КАЗАРІН НАРЕШТІ НАЗВАВ СПРАВЖНЮ ПРИЧИНУ ПОВНОМАСШТАБНОГО ВТОРГНЕННЯ!
Тобто, якби ці (проросійські – примітка моя) політики зникли з життя України раніше, то й повномасштабне вторгнення могло б відбутися за каденції Петра Порошенка.
Кого має на увазі Павло Казарін, коли каже «ці політики»?
В статті поіменно згадується лише Віктор Медведчук.
Я так розумію, що коло цих людей значно ширше, і ім’я Віктора Медведчука служить як збірний образ політика – москвофіла.
Приймемо логіку Павла Казаріна.
І підемо далі, скориставшись пропозицією журналіста пограти у ЯКБИТОЛОГІЮ.
У мене запитання:
А ЯКБИ МЕДВЕДЧУК ЗНИК З ЖИТТЯ УКРАЇНИ ЗА КУЧМИ, ЮЩЕНКА, ЯНУКОВИЧА?
Путін тоді напав би на Україну?
Чи він напав би на Україну лише, якщо б Медведчук зник би з політичного життя України за каденції Петра Порошенка?
У мене немає відповіді на це запитання.
Як я розумію, у Кучми, Ющенка, і у Януковича також.
АЛЕ!
Не маючи чіткої відповіді, попередники Зеленського чомусь Медведчука не чіпали.
Чому?
Можливо тому, що…
ДОПУСКАЛИ ТАКИЙ РОЗВИТОК ПОДІЙ, ЯКИЙ СТАВСЯ ПІД ЧАС ПРЕЗИДЕНТСТВА ЗЕЛЕНСЬКОГО?
Хто у Україні не знав, що Медведчук – це кум путіна?
Кому в Україні було невідомо, що Віктор Медведчук – є представником путіна в Україні?
Як то кажуть – не буди лихо, поки воно тихе…
Особисто я згоден з Павлом Казаріним, коли він пише, що само по собі обрання Зеленського на посаду президента України ще не означало того, що повномасштабне вторгнення росії стало неминучим.
Я взагалі проти фаталістичного сприйняття історичного процесу.
Мовляв, що мало бути – те й відбулося.
Бо на мою думку, історію творять люди.
І тому майбутні події завжди пов’язані з рішеннями, які приймають люди.
А людям властиво як помилятися, так і приймати правильні рішення.
І саме тому я вважаю, що обрання Зеленського на посаду президента України у 2019 році не означало, що повномасштабна війна з росією стала неминучою.
Більше того, на початку його каденції існували можливості для її припинення.
Заради цього, Зеленський був готовий на все.
Йшов на будь-які поступки і допускав будь-які компроміси з путіним.
Принаймні на словах.
Врешті-решт, він мав МОЖЛИВІСТЬ припинити війну на умовах путіна, з огляду на колосальну підтримку ідеї «нада проста пєрєстать стрєлять» з боку українського суспільства.
То чому ж він цього не зробив?
Чому він вирішив круто змінити свою політику і стати яструбом у відносинах з кремлем?
Про це – у статті Казаріна ні слова.
Він лише натякає, що Зеленський попав під поганий вплив…
СВОГО ПОПЕРЕДНИКА!
«Поки шостий президент надсилав до Москви сигнали про власну договороздатність, у Кремлі могли вважати вторгнення надмірним.
Щойно шостий президент України почав говорити політичною мовою попередника – війна стала неминучою» – пише Павло Казарін.
Ось так!
Я так і знав – В УСЬОМУ ВИНЕН ПОРОШЕНКО!
Це він зіпсував нам хлопчика.
Навчив поганим словам:
АРМІЯ, МОВА, ВІРА!
Хто ж це не догледів?
Де Володимир Олександрович міг почути такі погані слова?
Загадка.
Ну сам Петро Порошенко навряд чи міг його такому навчити.
Дорога п’ятому президенту в кабінет шостого була надійно перекрита Всемогутнім Завгоспом.
Сторонні без дозволу Умивальніков Начальніка і Мочалок Командіра в апартаменти найвеличнішого політичного діяча сучасності також увійти не могли.
Тоді залишається…
Ні, в таке повірити я просто не можу!
Виходить, що поганим словам АРМІЯ, МОВА, ВІРА преЗЕдента навчив…
АНДРІЙ БОРИСОВИЧ ЄРМАК!
Більше нікому.
Невже він теж на зарплаті у Порошенка???
Ай-я-яй!!!
Куди котиться світ?
Як страшно жити!
Ну а далі – фінальний акорд Павла Казаріна, який звучить дуже оптимістично для всіх патріотів – неофітів, яким ще вчора була «КАКАЯ РАЗНІЦА?»
«Росія розпочала війну не тому, що в 2019-му році виграв Зеленський, і не тому, що програв Порошенко.
Війна розпочалася тому, що не переміг Медведчук.
Ото й по всьому» – завершує розгром порохоботів Павло Казарін.
ШАХ І МАТ!
Насправді Павло Казарін зробив одну маніпуляцію, яку чомусь ніхто не хоче бачити.
Хіба у 2019 році Медведчук був головним опонентом Зеленського?
Ні, головним опонентом Зеленського був Порошенко.
То як у 2019 році міг перемогти Медведчук, який взагалі не балотувався?
Медведчук і раніше не балотувався, проте війни чомусь і раніше не було.
Тому це пояснення Казаріна є маніпулятивним.
Але воно стає недалеким від істини, якщо ми його доповнимо.
А саме:
ДО ТИХ ПІР, ПОКИ МЕДВЕДЧУК БУВ ПРИСУТНІЙ В УКРАЇНСЬКІЙ ПОЛІТИЦІ, У ПУТІНА БУЛИ ІЛЮЗІЇ ЩОДО МИРНОГО АНШЛЮСУ УКРАЇНИ.
Саме аншлюсу.
Бо ніякої України путін не бачив у принципі, а самого Медведчука вважав українським націоналістом.
Наскільки обґрунтованими були ці сподівання?
Казарін не аналізує.
Він просто констатує: ВІЙНА ПОЧАЛАСЬ, БО НЕ ПЕРЕМІГ МЕДВЕДЧУК.
А чи міг Медведчук В ПРИНЦИПІ перемогти на виборах в Україні?
Моя думка – У МЕДВЕДЧУКА НІКОЛИ НЕ БУЛО ЖОДНИХ ШАНСІВ ПЕРЕМОГТИ НА ВИБОРАХ В УКРАЇНІ.
Ні на президентських, ні на парламентських.
Але цю ілюзію він активно продавав путіну і той… ВІРИВ МЕДВЕДЧУКУ!
І платив мільярди доларів за цю ілюзію.
На ці гроші Медведчук і компанія непогано жили: купляли золотий вагон, фінансували цілі табуни журнашлюх, «експертів», «політолухів» та всякий інший непотріб.
Це була золота жила, яку вони активно розробляли.
Як то кажуть, жизнь плоха бєз лоха!
А потім Зеленський (від великого розуму) позбавив путіна цієї ілюзії.
І втративши цю ілюзію, путін перейшов до плану «Б» – повномасштабного вторгнення.
От питається в задачі – НАХІБА?
Для чого Зеленський це зробив?
Тільки не треба мені розповідати про велику любов преЗЕдента до України.
Ніколи не повірю, що людина, яка вважає свою країну актрисою німецьких фільмів для дорослих, готовою прийняти звідусіль і в будь-якій кількості, може бути патріотом.
НЕ ВІ-РЮ!
Тоді для чого?
Відповіді у статті Павла Казаріна на це сакраментальне запитання ніц немає.
Проте він теж вважає, що тригером війни СТАЛО УСУНЕННЯ МЕДВЕДЧУКА З ПОЛІТИЧНОГО ЖИТТЯ УКРАЇНИ.
Причому усунення не політичне, а силове, НЕЗАКОННЕ – шляхом накладення санкцій РНБО.
Тобто, в такий самий спосіб, як Зеленський це зробив по відношенню до іншого політичного опонента – Петра Порошенка.
Ну а хіба Зеленський не розумів які наслідки чекають на Україну в результаті таких його дій?
Він і справді не міг їх передбачити?
Невже складно було зрозуміти бандитську логіку хлопчика з пітерської підворітні, який став паханом у ядерній росіі:
Медведчук – моя людина в Україні, чіпати її – це чіпати мене?
Це розумів Кучма, це розумів Ющенко, це розумів Янукович, який 4 години в Криму чекав на приїзд путіна, який в цей час пиячив на дачі Медведчука.
І лише найвеличніший політичний діяч сучасності вирішив зламати цю традицію.
ЩОБИ ЩО?
Щоб показати свою крутість?
Мовляв, я мав тебе, путін, на увазі?
Сьогодні вже можна констатувати:
Саме з моменту силового усунення Медведчука з політичного поля України повномасштабна війна з росією стала НЕВІДВОРОТНОЮ.
І з весни 2021 року російські війська почали концентруватися вздовж кордону з Україною.
Такими є факти.
А факти – річ вперта.
Гіркою правдою є те, що путін як пахан, просто не міг залишити такі дії Зеленського непокараними.
Чи потрібно було Зеленському так вчиняти по відношенню до Медведчука?
Я не впевнений.
Хоча Медведчук і у мене викликав негативні емоції.
Хай там як, але на той час Медведчук знаходився в Україні.
Ніщо не заважало українській правоохоронній системі притягнути його до передбаченої Законом відповідальності і покарати.
В разі визнання його вини українським судом.
То чому ж Зеленський не пішов законним шляхом?
Чи не тому, що мова йшла не про кримінальне переслідування, а про усунення політичного конкурента?
Якщо це так то, на мою думку, це є нічим іншим, як зловживанням владою.
Бо будь-якого політика, в тому числі і Медведчука, прибрати з політичного поля України має право лише УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
А не президент Зеленський.
Той самий народ, який вже одного разу так вчинив на парламентських виборах 2006 року, відправивши у небуття Медведчука і його політичний блок «НЕ ТАК».
Тому мій висновок – уточнення: війна почалася не тому, що не переміг Медведчук, а тому, що Зеленський СИЛОВИМ ШЛЯХОМ ПОЗБАВИВ МЕДВЕДЧУКА НАВІТЬ ГІПОТЕТИЧНОЇ МОЖЛИВОСТІ ПЕРЕМОГТИ.
І тим самим позбавив ілюзій путіна, що підпорядкувати Україну росії можна мирним шляхом.
А це і стало тригером повномасштабного вторгнення рашистів в Україну.
Ну а далі виникає ще більше запитань.
Якщо ти вже прийняв рішення зачистити політичне поле України від політиків-москвофілів, то…
ЧОМУ НЕ ГОТУВАВСЯ ДО ВІЙНИ?
Хто тобі заважав?
Про це в статті Казаріна теж ні слова.
А чому так?
Та тому що, вангую, відповідь була б дуже неприємною для владної верхівки.
Адже йдеться не про старече, а про вроджене недоумство.
Яке списати на Порошенка точно не вийде.
Навіть такому талановитому журналісту, як Павлу Казаріну.
Андрій Рева
Допис Казаріна це така спроба примиритися з реальністю. В цій реальності зрадник, який готував країну до шашликів, а привів до Бучі, досі його президент. А тому треба якось уживатися з цим фактом. Але перти проти злочинця страшнувато. Бо до автора «плівок Єрмака» Дмитра Штанька приставили СБУшників і тихенько відправили у Бахмут у розпал боїв, де той і загинув.
Саме тому рускіє опозіционєри в рашці вимушено примирялися з бронзовіючим путіним, який украв демократію, саджав і вбивав опонентів.
От і у викривленій реальності Казаріна війна тепер сталася не через те, що в 2019 путін в обозі Зеленського завів у владу натовпи агентури, яка здала ключі від фортеці, як колись полковник Нос за Мазепи. Ні, все тепер навпаки: путін напав, бо Зеленський став Порошенком — сильним, категоричним лідіром.
Цікаво, а як же у версію про сильного лідера впихнути капітуляцію у Стамбулі в 2022 році, від якої лідера ледь відтягнули за шиворот?
Агов, Павло, ми всі намагаємося пояснити цей факт. Поможи!
Або ось приклад: заарештували у нас Богуслаєва, бо з 2019 року (з приходом Зеленського) поставив в рашку сотні авіадвигунів до бойових вертольотів РФ. А адвокат Богуслаєва в суді заявив: все було узгоджено з владою.
Не бачу реакції сильного лідера на цей факт. Де дії по розгрому путінського агентурного спрута у вищих ешелонах влади, який озброїв російську бойову авіацію? Замість розгрому спрута — казки про сильного лідора, який і в 2025 році продовжує пропускати голи в свої ворота від путіна.
— «Росія розпочала війну не тому, що в 2019-му році виграв Зеленський, і не тому, що програв Порошенко. Війна розпочалася тому, що не переміг Медведчук.
Ото й по всьому.» — намагається закрити тему Павло.
Та ні. Тему закрити не вийде.
Ні тему Іловайська, який замовили в кабінеті губернатора Коломойського. Ні тему вагнерівців, ні тему Ярослава Журавля і за 2 дні втраченого Приазов’я.
Всі ці втрати сталися не через не-перемогу Медведчука. Причина банальніша. Просто КГБ в усіх країнах-цілях завжди ставило на злочинні кола, маргіналів, зрадників. Можна на Мішку Япончика з Котовським, а можна на Колоймойського з Януковичем. І не треба все зводити до якогось Медведчука. От і в нас ФСБ давно увійшли в змову з місцевими мафіозними колами. Ця змова тривала роками. Змовники з нашого боку отримували дешеву «білоруську» електроенергію на свої заводи аж до 2022 року, а розплачувалися безпекою всіх українців.
24 лютого Путіну генерал Бєсєда просто доповів, що все уже схвачено, навіть 4-а бригада НГУ відведена з Гостомеля.
От тому Путін і напав.
Просто така правда заважає запхнути голову в пісок і кушать із руки дающего. А вимагає руку відбити в сторону. А «дающего» посадити в тюрму.
