Президент України Володимир Зеленський заявив, що у 1992 році Україна мала 225 систем протиповітряної оборони. Однак за роки незалежності більшість із них «кудись поділася».
Про це він сказав під час брифінгу.
За його словами, до 2000 року залишилось 168-169 систем ППО, а до 2019 року — близько 60, а решта «кудись поділася» впродовж 2000-2019 років.
«Для чого я це говорю? Я про те, що ми повинні зрозуміти, яка була щільність захисту України. Для чого? Для того, щоб зрозуміти який захист у росіян. Тому що наші системи продавалися не тільки на Близький Схід, але і росіянам також», — зазначив Зеленський.
Мурло, при якому агентура в його оточенні вилучила у нашої ППО клістрони, які наші розвідники вкрали у рашні, розповідає про папєрдніків.
Гусь, ти єдиний після війни постачав двигуни Мотор-Січ для армійської авіації РФ. Що там Богуслаєв на параші — вже розказав як порішав твій дозвіл на це в 2019 році?
Джон Сміт
Він свідомо маніпулює коли говорить про період 2000-2019. Тобто підкреслює таким чином, що «попередники» нічого не робили задля зміцнення ППО країни.
Але факти говорять про інше.
Отже, поговоримо про ППО України за результатами опрацювання доступної інформації.
До 2014 року система протиповітряної оборони України базувалась переважно на спадщині, отриманій після розпаду СРСР. На той час ППО України включала як сили Повітряних сил ЗСУ, так і деякі компоненти Сухопутних військ. Точну кількість систем ППО складно назвати через обмежений доступ до офіційних джерел.
За різними оцінками, до 2014 року Україна мала близько 20–25 дивізіонів С-300 різних типів, але частина з них була у поганому стані або не на бойовому чергуванні.
До 10 дивізіонів Бук-М1 (на озброєнні Сухопутних військ. Стан теж варіювався.
Мобільні комплекси ближньої дії Оса-АК/АКМ.
Стріла-10, Куб, Тор (в невеликій кількості), Печора (С-125).
Ще у військах були Тунгуски, Шилки та ЗУ-23-2 . Також були ПЗРК типу «Ігла» на озброєнні піхотних і десантних підрозділів.
Багато цих цих комплексів до 2014 року виводилась із експлуатації або зберігалась на складах, або розпродавалася Міністерством оборони як залишкове майно. (Полковника Гриценка всі пам’ятають?)
Отже, до 2014 року бойових дивізіонів ППО в Україні було приблизно 30–40, але не всі були боєздатними.
Основна проблема — застаріле обладнання, брак модернізації, скорочення фінансування, втрата Україною виробничих потужностей.
З 2014 по 2019 роки сили ППО України значно посилилися за рахунок поставок вітчизняним ОПК та іноземних партнерів, а також з рахунок відновлення наявних систем українським ОПК. (Як ДБР клістронами допомогло всі знають?)
————————————————————
РАЗОМ З ТИМ, в період з 2019 по 2022 роки підсилення ППО України сповільнилося в першу чергу через недофінансування Збройних сил України. Але навіть в цих умовах зміцнення ППО країни відбувалося за рахунок відновлення і модернізації старої техніки.
В цей період також відмічається різке (у порівнянні з 2014-2019 роками) обмеження передачі Україні систем ППО від західних країн.
