Президент України Володимир Зеленський зустрівся з президентом Франції Емманюелем Макроном, канцлером Німеччини Олафом Шольцом, прем’єр-міністром Італії Маріо Драгі та президентом Румунії Клаусом Йоганнісом.
Про це повідомляє Bild, інформує «Інтерфакс-Україна».
«Після відвідування Ірпеня канцлер Шольц та його колеги Макрон, Драгі та Йоганніс повернулися до Києва, щоб зустрітися з президентом України Володимиром Зеленським», — йдеться у повідомленні Bild, проілюстрованому відповідним фото.
Раніше повідомлялося, що на зустріч обговорюватимуться постачання зброї та заявка України на отримання статусу кандидата на вступ до ЄС.
Як відомо, 17 червня очікується висновок Єврокомісії щодо заявок України, Грузії та Молдови на вступ до ЄС.
P.S.
Таки маємо добру новину, яка може знаменувати позитивну тенденцію. Лідери трьох країн G-7 Еммануель Макрон, Олаф Шольц та Маріо Драгі таки прибули до Києва. Тут до них приєднався президент Ромунії Клаус Йоганніс. Також до складу високої делегації входить міністр закордонних справ Франції Катрін Колонна. Якраз її лаконічний коментар у твітері найкраще відображає значимість цього візиту: «Ця поїздка дуже важлива для України, Європи та глобальної стабільності». І це дійсно так. Ще раз наголошу, йдеться про приїзд до столиці країни, що перебуває в стані війни, трьох із семи лідерів найпотужніших і найвпливовіших держав цивілізованого світу. І всіх представників G-7 у складі ЄС. А це дуже важливий сигнал для всього світу й для країн Євроспільноти. Я не раз писав і говорив, що від цього візиту залежить дуже багато. Найперше, питання підтримки України щодо отримання статусу офіційного кандидата в ЄС. Нема сенсу повторювати, як позиція трійки вплине на рішення 4 скептично налаштованих країн-членів Євросоюзу під час остаточного визначення 23-24 червня.
Починаючи з минулих вихідних було зроблено аж надто багато для того, щоб цей візит не відбувся. Було інтерв’ю Zеленського для ZDF із відверто хамськими випадами на адресу канцлера та федерального уряду. Саме так і було сприйнято це інтерв’ю в Німеччині. Почастішали випади проти Німеччини й Франції від підспівувачів Zеленського. Той же міністр Рєзніков згадав обидві країни в неприйнятному з погляду дипломатії тоні. З реакції Олафа Шольца можна було робити висновок, що він уже встиг відмовитися від візиту й умити руки стосовно майбутнього процесу євроінтеграції України. Але слід віддати належне Макрону. Його висловлювання можуть нам не подобатися, але зараз, на фоні втрати Німеччиною лідерства, він працює, як своєрідний локомотив. Коли він сам приходить до певної ідеї або його вдається переконати, Макрон починає працювати на результат. Не завжди цей курс може бути правильним і корисним. Свого часу Zеленський впросив Макрона стати посередником у переговорах з пуйлом. Оскільки це відповідало світогляду Макрона та передвиборчій кон’юнктурі, президент Франції набрав такого темпу в тих нікчемних і шкідливих переговорах, що заледве спільними зусиллями Байдена, Джонсона й власного попереднього міністра закордонних справ Жана-П’єра Жує вдалося пригальмувати цей потік ентузіазму. Макрон, мабуть, єдиний, хто міг переконати канцлера приєднатися до поїздки. Що стосується Маріо Драгі, то його участь відповідає власній позиції й амбіціям італійського лідера, але ініціатором таки мав бути французький колега.
Добре, що лідери надпотужних держав таки прибули до Києва. Про що буде мова та яка мета візиту?
Найперше, це те, що й було заявлено: ДЕМОНСТРАЦІЯ підтримки Україні у війні проти озвірілого агресора та в євроінтеграції. Саме ця «демонстрація» трьох членів G-7 є дуже серйозним поштовхом для багатьох. Не рахуватися з таким виявом публічної підтримки меншим країнам важко.
Друге — обговорення форм воєнної й дипломатичної підтримки та допомоги. Тут є й позитив і підстави для тривоги. Франція вже надає реальну допомогу нашим ЗСУ й консолідує подібні дії в сфері свого зовнішньополітичного впливу. Німеччина пробуксовує. І тут важливо перестати топтатися по болісних мозолях німецької політики. Для ФРН це дуже складний розворот, а десятилітня демілітаризації Німеччини в часи Меркель сьогодні поставила німців у організаційний тупик, вони лише шукають з нього вихід. Але на такий візит погоджуються лише, коли вже є якісь позитивні рішення. Але їх запросто можна зірвати черговою антинімецькою кампанією укрсучвлади. З негативів — усі три країни схильні до «компромісних» рішень. Теза, що хтось буде ламати Zеленського на ущербну угоду з москвою, підкинута з рашки. Ламати ніхто не стане, але, як варіант, запропонують. Проблема не в світоглядних підходах до питань війни і миру в лідерів цієї трійки, а в тому, що сам Zеленський весь час до такого рішення тяжіє. І зараз бачимо чергову артпідготовку в його ватній команді (пізніше ще згадаю про Арахамію).
Третє — конкретні повідомлення та певні пропозиції щодо плану дій стосовно євроінтеграції. Три лідери повідомлять позитивну новину про завтрашнє рішення Єврокомісії, яке, найімовірніше, вже сформульоване й має бути на нашу користь у формі «Так, але…» Zеленському будуть втовкмачувати, що купка гірких пілюль з оцінкою недоробок та негативних тенденцій, які ймовірно можуть бути в формулюваннях, лише на користь Україні, а головне, що там буде рішення про підтримку невідкладного надання Україні статусу кандидата. Але, цілком імовірно, що йому пояснять, наскільки серйозні й справедливі вимоги країн-скептиків, тому треба продемонструвати хоч якісь кроки назустріч. Я дійсно не знаю, на якому рівні зараз підготовка остаточної позиції до Саміту Євросоюзу. Але логічно, коли людині, яка хоче отримати престижну роботу, кажуть: добре, ми й так за тебе, але наші члени правління хочуть, щоб ти перестав бухати, красти та повернув хоч щось із того, що витягнув із кишень своїх колег, адже ми маємо повний список твоїх «подвигів». Те саме й тут. На жаль, на випередження вже вчора Zеленський дав зрозуміти, що крадене повертати не збирається — його тупа й з викликом заява, що наша антикорупційна інфраструктура краща, ніж у багатьох країнах ЄС. Чи зможуть три лідери втовкмачити самозакоханому нарцису, який раптом увірував, що весь світ біля його ніг, що для позитивного результату треба хоча б розблокувати вже визначеного керівника САП, скасувати незаконне рішення щодо омбудсменки та виконати ще кілька показових кроків назустріч цивілізаційним принципам Європи? Боюся, що ні. Більше того, ймовірно, що й зараз він буде поводитися з викликом і позитив даного візиту може бути знівельованим.
Четверте, але це не конче, долучення прем’єра Ромунії може мати не лише символічний зміст, як приєднання ще одного з лідерів уже Центральної Європи, поза Польщею. Це може бути важливим для Макрона й Шольца, щоб показати, що польському президенту (з ним у Старої Європи стосунки вічно напружені) є альтернатива. Однак, такий символізм занадто слабкий через недостатню активність Ромунії. Але це може бути натяком на розробку додаткової логістики щодо постачання зброї й енергоносіїв нам і продовольства у зворотному напрямку. Однак, з цим поки ясності нема.
У всякому разі, маємо ситуацію, коли союзники зробили те, що від них залежало. А далі вже треба чекати 23 червня в стані невизначеності й розуміння, що, на жаль, при такій владі навіть офіційний статус кандидата в ЄС не добавить нам реальної Європи в середині країни.