ОДИН НАРОД ВОЛОДИМИРА ЗЕЛЕНСЬКОГО
«Журналист: На Жигулях, на машинах загоняли танк!..
Зеленский: Красавцы!
Журналист: Захватили танк!
Зеленский: Захватили? Ги-ги! А зачем они это сделали?
Журналист: Ну танки ехали на город.
Зеленский: А-а-а! Они защищались?!
Журналист: Не пустить в Славянск.
Зеленский: Молодцы! Ну что, молодцы! Вот видите, народ уже весело ко всему относится!»
Дозвольте представити! Це – запис інтерв’ю Володимира Зеленського в Донецьку у квітні 2014 р. Мовою оригіналу. Посилання – унизу. Бачте, як воно? Танк на Жигулях блокували (український, звісно) – молодці. Наші хлопці тоді ще стріляти не наважувалися, тому під зброю підставляли бабусь, жінок, хлопчиків на Жигулях. Народ весело до всього ставився – обеззброював українські колони, захоплював органи влади під керівництвом російських ватагів, типу Безлера та Стрєлкова. А попереду була та-а-ака «веселуха» – бій в Донецькому аеропорту, звільнення Червоного Лиману, Слов’янська, Маріуполя, Лисичанська… Рейд 95-ї бригади…
Але мова дещо не про це. Тут щойно президент Росії Владімір Путін вкотре заявив, що українці і росіяни – «адіннарод». Зеленський у відповідь видав гнівну тираду: «Давайте, нарешті, розставимо крапки над «i». Ми точно не один народ. Так, в нас є багато спільного. У нас спільна частина історії, пам’ять, сусідство, родичі, загальна перемога над фашизмом і загальні трагедії… Але ми, повторю ще раз, не один народ. Були б одним народом, то в Москві, швидше за все, ходили б гривні, а над Держдумою майорів би жовто-блакитний прапор…» Те, що прапор України не жовто-блакитний, а синьо-жовтий президенту України лічило б знати. Але справа не в цьому.
Нині Володимир Зеленський заявляє, що українці і росіяни – різні народи. Але так він думав далеко не завжди. У квітні 2014 р., як раз тоді коли на Донбасі уже захоплювали адміністрації, у Слов’янськ завалився Стрєлков, а у Горлівці жорстоко вбили депутата Рибака, Зеленський давав концерт у Донецьку. І серед іншого – дав інтерв’ю місцевим журналістам, явно не проукраїнських настроїв. Тоді Зеленський їм розповів таке:
«Я хочу, чтобы мы все говорили точно на одном языке… Мы на нем сейчас говорим. Именно на одном языке понимая друг друга. Вы понимаете, что мы не можем быть против русского народа в принципе, потому что это один и тот же народ!»
Доречне питання, коли Зеленський брехав – у 2014 в Донецьку, чи зараз коли він робить суворі відповіді Путіну? Що Зеленський думає насправді, що українці – окрема самодостатня нація, чи що всі ми «адіннарод»?
Віщую відповідь, що людині, мовляв, властиво мінятися. «Справді?!» — кортить спитати. Тоді які претензії до Петра Порошенка, який став міністром в уряді Азарова, згідно домовленості між владою та опозицією по завершенню Податкового Майдану – і обіймав посаду менше року? Чому ніхто не згадує досягнень Порошенка – чому знову й знову повторюють брехливі звинувачення, не підтверджені жодним судом вже 2,5 роки як? «Неважливо правда це чи ні, важливо замислитися» — кажуть нам. Повністю згоден. Важливо замислитися. В тому числі над питанням – Володимир Зеленський захищає інтереси України, чи тихою сапою розвалює державні інституції та знищує обороноздатність? Хотілося б відповіді – з фактами.
Хоча, очевидно, відповіді не буде. Замість відповіді нам викопають чергові відсторонені записи Медведчука і поставлять поруч Бігуса аби розповів, що то докази зв’язку з Порошенком, хоча на записах і близько нічого подібного нема. То може послухаємо і ці записи – записи інтерв’ю Зеленського у 2014 році? Наприклад таке.
«Я не из тех товарищей которые говорят: «Ну если вы меня попросите, я пойду в политику, там… Я не считаю что я достоин этой чести. Я не считаю, что я настолько мудр, чтобы занимать такую должность. Я думаю, что эта страна заслуживает серьезную кандидатуру».
От з цим я згоден повністю. Україна заслуговує на серйозну кандидатуру. І така кандидатура є.
