Зеленський про тристоронні переговори в ОАЕ: Розмови були конструктивними

Не подобається такий стиль перемовин від росссії, коли переговори йдуть із пістолетом біля скроні — ракетні атаки по столиці й інших містах?

Це не можна назвати переговорами, бо такі дії є примусом до капітуляції та шантажем через долю й загрозу для виживання цивільних?

Так, це все справедливо.

Але тоді простеньке питання: а хто це в саме такий спосіб запропонував і так активно проштовхував?

А я нагадаю, що це особисте побажання такого собі В. Зеленського за спонуканням кремля.

Звісно, можна ображатися на такі твердження, казати про суб’єктивність і зацикленість. Ну, на узагальнені фрази можна й так казати, а тому давайте приглянемося до конкретики.

У нас були Мінські Домовленості при Петрові Порошенку. А який там був перший пункт?

Так-так, повне і всохоплююче припинення вогню.

І будь-які інші кроки, будь-які перемовини й рішення починаються лише після 72 годин цілковитої тиші на полі бою.

До речі, і в плані Кіта Келлога «Мир до 100 днів Трампа» було закладено ту саму парадигму. І сам Донні чітко вимагав: «Спершу припинити вбивства, все решта опісля, а остаточні переговори про мир узагалі після виборів в Україні».

А тепер дивимося на оті «20 пунктів», якими Зє тішиться, як дідько з цвяшком. Ану-ну, яким пунктом там записано припинення вогню?

Двадцятим із двадцяти!!!

Навіть вибори (читай: перепризначення Зє) і ті пункт 18.

А припинення вогню — останній!

І це не просто розташування в документі, але ж і в тексті там записано: «Після погодження всіх і вся…»

І це не якісь випадковості чи пришелепкуватості, це свідома й неодноразово повторювана пуйлом, а вслід за ним і Зеленським, позиція.

Путін дуже хотів так званої формули Лаврова-Штайнмайєра, якою перемішувалися безпекові й політичні вимоги в Мінських Домовленостях.

Порошенко навідріз відмовився: спершу безпекові, а потім політичні.

Але потім «мудрий нарід», вибори, «хоть поржом, хуже нє будєт»… Зє зламав позицію, що першим пунктом припинення вогню, а все решта потім, ще восени 2019-го.

Спершу зобов’язав Кучму це підписати в Мінську, а потім сам підписав у Парижі.

На цьому наші договірні гарантії були вичерпані.

А чітку й однозначну позицію, що спершу всі домовленості й переговори та рішення під активними обстрілами і лише після всього, коли буде підписуватися остаточна мирна угода, настане припинення вогню, оголосив пуйло на восточному економічному форумі у Владивостоці 5 вересня 2024 року. І Зеленський повторив це майже слово в слово за 10 днів.

Тобто, можна ще роками вбивати українців і тягнути процес, а переговори вести під шаленим тиском проти населення України, як це відбувається сьогодні.

От вам і пояснення, чому зараз усе відбувається саме так, а не як під час війни з 2015 року й аж до повномасштабного вторгнення.

.

.

Позавчора в Давосі Трамп прокоментував, що Зеленський погодився на всі вимоги. Їх переліку ще тоді ми не знали, хоча можна було здогадуватися, особливо після регулярних згадок про Анкорідж. Вони частково підтвердилися вже вчора й сьогодні. Але позавчора Зе ніяк не заперечив повної згоди з усіма вимогами, прямо сказав, що готовий на поступки, розказував про чудову розмову з Трампом і хаяв, як ошалілий, наших єдиних вірних європейських партнерів. А як же, він же з Трампом добазарився.

А вчора й сьогодні посланцям Зеленського вже спільно рашистська й американська делегація (це вже зовсім треш!) почали ставити пред’яву: «ваш шеф пообіцяв «кємску волость», віддавайте.

Ну і що, що він придуркуватий і за Конституцією не має таких повноважень, пообіцяв, тепер ми не відступимося».

Про це сповіщає Reuters і не тільки.

Члени делегації, які вони вже там нікчемні б не були, але таких умов погоджувати не можуть. Бо Зеленський вмиє руки, а їм звинувачення в державній зраді. Та й, вочевидь, мають негласну вказівку відмовлятися. Тож станом на вчорашній вечір усе прогнозовано зайшло в тупик, у Трампа знову бачать пуйла ледь не миротворцем, а всіх собак повішають на Україну.

Це про обіцянку Зеленського поступитися територіями.

А от про те, чим він так бахвалився, що буде енергетичне перемир’я, якось не чути. Рашистська делегація представлена військовим командуванням.

Голова делегації Ігор Костюков (це вже не пустобрех Мединський) є заступником начальника генштабу ВС РФ та начальником головного управління генштабу (хто не знав, так тепер офіційно називається рашистська воєнна розвідка — ГРУ). Він у структурі рашистського колективного путіна (політбюро-2) точно повноважний ухвалювати чисто воєнні рішення й є там однією з ключових постатей.

І вся їхня делегація сформована ніби під домовленості про воєнне перемир’я. Але чомусь мені так видається, що то лише імітація для американців. Із того всього, що описую тут, якось аж надто запахло догворнячком.

До речі, переговори сьогодні тривали три години й закінчилися. Делегації відправилися по готелях. В Еміратах зараз дуже добре — легенькі хмарки, +24… Експерти доволі розгублені. Одні, з посиланням на рашистську й нашу делегації переказують про якийсь дуже великий, але не названий успіх, а інші розводять руками й бачать повний провал і гарантований ще один тиждень терору проти України. Бо знову переговорні групи зберуться через тиждень.

До речі, саме за тиждень, після відлиги синоптики обіцяють до 17 градусів морозу.

Ідеальні умови для шантажу, коли у вас припинення вогню записане не першим, а останнім пунктом…

.

.

Сьогодні прогулявся трохи по коментарях у провладних пабліках.

Там дві теми.

1. «Наш найпотужніший лідор сучасності так класно опустив якихось там європейців — а нехай знають! Вова, .баш їх!».

2. «путін, а ти красава, як по Рошену попав, ай харашо! Вот счас так зразу і заживьом!»

Ну десь майже так.

От навіть не можу пояснити чому, але мене потягнуло зайти в архів і витягнути звідти відео (в коментарі). Щось воно мені вже починає нагадувати. Ще зовнішньо не зовсім (та й наше Зе так до свого насєлєнія наближатися боїться), а от в душі вже в них явно готовність до цього розвинулася…

«Вєрной дорогой ідьотє, таваріщі!»