Дуже цікава думка вчора промайнула фейсбуком. Дивлячись на зеківський раціон військових, на цю баланду у мисочці, дехто задався запитанням: а чи не закономірний це наслідок голосування на виборах? Чи повинні ми взагалі реагувати на такий стан речей, якщо він логічний і прогнозований. І взагалі, чи не образилися ми на армію?
Як добре, що на це питання – яке, я впевнена, іще не раз розганятимуть зацікавлені сторони, вбиваючи максимально можливий клин між ЗСУ і нами – як добре, що відповідь на це питання можна отримати у першоджерелі. Причому таку відповідь, що сумнівів не залишиться.
Дивіться на Порошенка.
От у кого є, здавалося, вагома причина ображатися і на українців загалом, і на українців у формі зокрема. Після того, як мало не серце вирвав і віддав солдатам, не рахуючи мільйони власних грошей, безцінний час, максимальну увагу на посаді. Коли було плюнуто на рейтинги, тому що у добі всього 24 години, і ще пару годин зверху, і всі вони були віддані укріпленню та підтримці армії.
Чи мав він право фігурально і буквально умити руки, дозволити собі так місяців тридцять-сорок відпочинку на затишному теплому острові з білосніжним пісочком? І тільки чесно — хто б з нас на його місці не обрав пісочок?
Що ми бачимо натомість.
Найбільший на даний момент волонтерський проект підтримки збройних сил. Жоден інший фонд не дотягує до масштабів та рівня закупівель, які виконує Петро Олексійович, «Справа громад», Європейська Солідарність та непартійні та неафілійовані українці, які просто вірять і покладаються на здоровий глузд Порошенка.
Бачимо, що робота ведеться зі структурним підходом і розмахом великого бізнесу. Коли у логістику, планування, розподіл і експлуатацію залучаються найкращі та найбільш толкові люди. Чий робочий час, до речі, також на вагу золота. Спеціалісти, яких в Україні критично мало.
Киньтесь зараз просто так купити «щось» для армії, не знаючи що саме, де, як, з якими характеристиками. У кого замовляти? Якщо з-за кордону, то як розмитнювати? Це приблизно як «бляху» з Америки самому привезти, тільки не одну, а тисячу «блях» одночасно.
По друге, під егідою ЄС створюється нова ветеранська організація із заявленою метою: залучення ветеранів у політичне життя. Іншими словами, добирається пул мотивованих і свідомих людей із воєнним досвідом для виборів та громадського контролю обраних посадовців.
Той, хто хоча б дотично стикався з ветеранськими ГОшками і об’єднаннями, знає, що зараз робиться у цій сфері. І дуже добре оцінить значення цього кроку. Відчувається рука і розум за цим, правда?
До речі. Ми чудово розуміємо, що вказані ініціативи декому не сподобаються. Що люди, які в темі, з першої ноти відчули загрозу для своїх власних проектів і побачили падіння власних зборів. Звичайно ж, вони будуть у фрустрації.
Приблизно так реагували у нашому райцентрі на прихід першого мережевого супермаркета. Чимало продуктових кіосків закрилися, особливо ті, хто так і не поставив холодильник на ковбасу.
То скажіть, якщо Петро Олексійович не демонструє образу, то чи повинні ми з вами бути святішими за Папу (римського)? Ото ж бо й воно.
Тому до роботи. Росія сама себе не переможе, Зеля сам себе не сковирне.
Мене так кормили на строковій часів Кучми-Кузьмука — а потім у нас зникла армія.
І от тепер за «головнокомандуючого» Зеленського-Свинарчука на полігоні в Гончарівському солдатам знову пропонують от такоє от.
Щоб служба на » Гондурасі» медом не здавалася, мабуть.
