Я не буду витрачати часу на пояснення того, що це можливо не тільки теоретично, адже всі, хто читав цю хрестоматійну біблійну історію мене зрозуміють і без додаткових аргументів.
Пішов тринадцятий день російсько-української війни, і вже можна зробити певні висновки про її перші результати.
Почну з позитиву.
ПЕРШЕ.
Бліц-кріг, про який кричала рашистська пропаганда, ПРОВАЛИВСЯ.
Станом на цю хвилину, за оцінками Пентагону, Путін задіяв 95% сил, накопичених для вторгнення.
На практиці це означає, що РЕЗЕРВІВ ДЛЯ ПРОДОВЖЕННЯ ШИРОКОМАСШТАБНОГО НАСТУПУ РАШИСТІВ ОДНОЧАСНО ПО ДЕКІЛЬКОХ НАПРЯМКАХ НЕМАЄ.
ДРУГЕ.
Українська армія успішно проводить стратегічну оборонну операцію, стримуючи просування агресора на всіх напрямках.
Сил для блокування таких великих міст, як КИЇВ, ХАРКІВ, МИКОЛАЇВ у ворога також немає.
Єдине місто, яке ворогу вдалося оточити – це місто-герой Маріуполь. Але навіть там ворог не спроможний здійснити штурм укріпленого району.
Тому я дуже прошу вас, дорогі українці, спокійно ставитись до повідомлень окремих диванних фахівців про «неминучість вирішального штурму Києва, Харкова, Миколаєва» та ще й в найближчі часи.
З військової точки зору ЦЕ НЕМОЖЛИВО.
До тих пір, поки укріплене місто повністю не блоковано, спроби його штурму – це абсолютна авантюра, яка завжди погано закінчується для авантюриста.
За прикладами далеко ходити не будемо.
Ленінград німці блокували 900 днів.
Чому він вистояв? Та тому що повної блокади ворогу здійснити не вдалось.
Фіни – союзники Гітлера відмовились просуватися на південь за річку Свирь і забезпечити друге кільце блокади навколо міста за Ладозьким озером.
Тому Ленінград мав зв’язок з Великою землею по «Дорозі життя» якраз через Ладозьке озеро, і це давало можливість гарнізону отримувати необхідні військові припаси, продовольство і поповнення сил.
Другий приклад – Сталінград.
Чому 6-а німецька армія не змогла його взяти?
Та тому що Сталінград не був блокований повністю.
Через Волгу щоночі переправлятись поповнення, припаси і продовольство.
Результат битви на Волзі відомий всім, повторюватись не буду.
Як можна штурмувати Київ, Харків і Миколаїв, якщо вони не блоковані повністю?
Відповідь проста – НІЯК
Чи є у росіян сили, щоб їх блокувати?
НЕМАЄ.
Чи є у них сили їх штурмувати?
НЕМАЄ
Що їм залишається в такому випадку?
Варіант А: Путінський.
Задіяти додаткові сили у вигляді союзних військ з Білорусі, а також сформувати нові додаткові військові частини на території Російської Федерації.
Але, як то кажуть, виникло одне «але».
Найкращий друг Путіна – білоруський Бацька раптом побачив «шалену загрозу Союзній державі» з боку… Польщі.
І тому повідомив дорогого союзника, що білоруська армія і надалі буде мужньо тримати оборону західного кордону.
В зв’язку з чим, проблемою звільнення України від нацистів і бандерівців Путіну доведеться займатися самотужки.
А щодо формування додаткових сил для продовження війни в Україні, то проводити масову мобілізацію в Росії Путін відмовився з політичних причин.
Адже Міністерство оборони нападу РФ брехало народу, що «патєрь нєт».
То як тоді пояснити необхідність додаткових сил, якщо все так чудово складається?
Варіант Б. Гітлерівський.
Я навчався у Ленінграді і прекрасно пам’ятаю напис на будинку на Невському проспекті:
ГРАЖДАНЕ! ПРИ АРТОБСТРЕЛЕ ЭТА СТОРОНА УЛИЦЫ НАИБОЛЕЕ ОПАСНА.
Тобто, не маючи змоги захопити місто, гітлерівці систематично обстрілювати його з артилерії і нещадно бомбардувати з повітря в надії підірвати дух захисників і примусити їх капітулювати.
Що сьогодні і повторюють рашисти в Україні.
Чи досягне успіху подібне варварство?
ОСОБИСТО У МЕНЕ НЕМАЄ ЖОДНИХ СУМНІВІВ, ЩО ЖОДНІ ВАРВАРСТВА, ЯКІ ЧИНЯТЬ СЬОГОДНІ РАШИСТИ В УКРАЇНІ НЕСПРОМОЖНІ ЗМУСИТИ УКРАЇНУ КАПІТУЛЮВАТИ!
ЦЬОГО НЕ БУДЕ НІКОЛИ!
Тому, не тратьте, куме, сили, як кажуть у нас в Україні.
ТРЕТЄ.
Високий моральний дух українських солдат і офіцерів, бійців територіальної оборони, їх просто шалена мотивація на фоні повної деморалізації ворога.
Росіянам пояснили мету операції – звільнення України від нацистів і бандерівців.
Їм обіцяли сприяння місцевого населення і відсутність опору з боку української армії.
Тепер уявіть собі стан російського солдата, який на власні очі побачив РЕАЛЬНУ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНІ.
Бандерівців немає, нацистів також. Замість радісних вітань звідусіль крики:
«ДАМОЙ!»
Їх півроку тримали в скотських умовах на «навчаннях» напередодні вторгнення, видали прострочений сухпайок на 3 дні, тобто до закінчення «спецоперації».
Ситуація з паливно-мастильними матеріалами для військової техніки аналогічна.
Три дні – і все скінчиться.
Саме так було задумано кремлівськими стратегами, і саме так планував лакейський російський генштаб на чолі з військовим злочинцем генералом Герасимовим.
До речі, його нацистський колега – фельдмаршал Кейтель, теж був лизоблюдом, якого гітлерівські генерали поза очі називали «Лакейтелем».
Він теж виконував всі забаганки біснуватого фюрера.
А закінчив «Лакейтель» погано: за рішенням Нюрнберзького трибуналу його було повішено.
Це так, генералу Герасимову для довідки.
Нехай готується.
Але повернемось до наших баранів.
Три дні минуло, сухпайок закінчився, паливно-мастильні матеріали також, а от путінська «спецоперація» — ні.
Взагалі, планування «спецоперації» здійснено в кращих традиціях радянської військової науки.
Приклад.
19 серпня 1991 року. ГКЧП.
В Москву введено дві дивізії повного складу: гвардійська Таманська (мотострілецька) і гвардійська Кантемирівська (танкова).
В обох дивізіях разом більше 25 тисяч солдат і офіцерів, сотні одиниць бронетехніки.
І все це в центрі Москви.
Міністр оборони СРСР маршал Язов дає прес-конференцію і розповідає присутнім журналістам про військові плани майбутньої перемоги над протестувальниками.
Журналісти пригнічено мовчать, і маршал переможно потирає руки.
Аж раптом встає молодесенький журналіст і задає Язову простеньке запитання:
— Товаришу маршал, а де військові будуть справляти потребу?
Язов по-батьківськи подивився на цього цивільного штафірку і відповів:
— Да по кустикам там сориентируются!
В ЦЕНТРІ МОСКВИ.
25 ТИСЯЧ ВОЯКІВ.
«ПО КУСТИКАМ».
Щось подібне ми спостерігаємо і сьогодні під час вторгнення рашистів.
Тепер про негатив.
Величезна чисельна перевага ворога в техніці: літаках, танках, артилерії.
Це робить неможливим з нашого боку проведення воєнних дій у форматі зіткнень рівноцінних військових формувань.
Ми не можемо зосереджувати бронетанкові сили для проведення класичних контрударів по ворогу, тому що у нас, по-перше, бронетехніки менше, а по-друге, таке скупчення сил одразу стане хорошою мішенню для ракет і літаків ворога.
Недоліки розвитку воєнної інфраструктури в попередні 30 років, а саме – брак сучасних систем ППО і ПРО спільно зі скороченням авіації дається взнаки, і ми сьогодні це відчуваємо, як ніколи.
Чисельна перевага ворога в техніці і панування в повітрі дає йому можливість просуватися далі, хоча темпи такого просування значно знизилися.
Як же можна нівелювати перевагу ворога в повітрі?
В публічному просторі поширюються три можливих варіанта відповіді на цю проблему:
1) НАТО – ЗАКРИЙТЕ НЕБО НАД УКРАЇНОЮ.
2) НАТО – ДАЙТЕ НАМ ЛІТАКИ.
3) НАТО – ДАЙТЕ НАМ СУЧАСНІ ЗАСОБИ ППО І ПРО.
Не претендуючи на істину в останній інстанції, висловлю свою думку з цього питання.
На мій погляд, всі ці розмови про «закрийте небо», «дайте нам літаки», «дайте нам сучасні засоби ППО», з одного боку, є спробою дати СИМЕТРИЧНІ ВІДПОВІДІ на виклики, які постали перед нашими збройними силами, а з іншого вони є свідченням продовження порочної практики останніх років, коли нас привчали до того, що потрібно шукати прості відповіді на складні питання.
Тепер по пунктах.
Перше. Хто-небудь розуміє наслідки рішення про закриття неба над Україною СЬОГОДНІ?
Адже це фактично означає вступ НАТО у війну між Україною і Росією.
Це можливо?
Звісно, що ні.
Якби США ПЕРЕД ВТОРГНЕННЯМ РФ в Україну попередили Путіна, що закриють небо над Україною, то це означало б, що, в разі нападу на Україну, Путін фактично напав би на США, як мінімум.
І, не виключено, що така перспектива можливо трохи зменшила б його запал.
Але США ТОДІ ЦЬОГО НЕ ЗРОБИЛИ.
А сьогодні цей захід як ПРЕВЕНТИВНИЙ вже не має сенсу. Бо війна вже розпочалась. А отже закриття неба над Україною буде означати лише одне: вступ США і НАТО у війну на боці України.
Якщо вони не збиралися цього робити до нападу на Україну, то невже хтось повірить у те, що вони це зроблять, коли йде повномасштабна війна?
Тому небо над Україною НАТО не закриє. Не потрібно мати ілюзій з цього приводу.
Друге. Хто-небудь пояснить НА ЯКИХ АЕРОДРОМАХ МАЮТЬ БАЗУВАТИСЯ ЛІТАКИ, ЯКІ НАМ ТЕОРЕТИЧНО МОЖУТЬ ПЕРЕДАТИ КРАЇНИ НАТО?
Хто їх буде обслуговувати?
Враховуючи руйнування наших аеродромів, які здійснила РФ в перші дні війни, в Україні, на сьогоднішній день, немає можливості безпечного базування і обслуговування літаків, які ми теоретично могли б отримати від країн НАТО
Тому залишається лише один варіант вирішення проблеми базування і обслуговування: ці літаки мають базуватися на аеродромах Польщі, Румунії або Болгарії.
Чим це відрізняється від вимоги N1 — «закрийте небо над Україною»?
Яка з цих країн готова прийняти на себе російські удари?
Впевнений, що жодна.
Тому цей варіант теж із галузі ненаукової фантастики.
Крім того, російське авіаційне угруповання, створене навколо України нараховує приблизно 500 бойових літаків. Навіть якщо ми отримаємо додатково 70 машин, то це все-одно не вирішує чисельної переваги рашистів у повітрі.
Третє. Про які сучасні системи ППО і ПРО йде мова?
Про американські «Patriot»?
А хтось розуміє скільки часу потрібно, щоб наші фахівці опанували цю техніку і були здатні її використовувати?
Півроку – це мінімум.
Чи може хтось справді розраховує, що разом із цими комплексами до нас прибудуть і американські військові, які будуть захищати наше небо?
Це також із світу ненаукової фантастики.
Тому загальний висновок простий: РОЗРАХОВУВАТИ НА ЗАКРИТТЯ НЕБА, ОТРИМАННЯ ДОДАТКОВИХ ЛІТАКІВ І СУЧАСНИХ СИСТЕМ ППО І ПРО – ЦЕ ІЛЮЗІЯ.
Принаймні, найближчим часом.
Симетричної відповіді не буде, бо її просто немає.
То де ж вихід?
Вихід підказує великий британський військовий теоретик Безіл Генрі Ліддел Гарт.
Впевнений, що його працю «Стратегія непрямих дій» в Генеральному штабі читали.
Не могли не читати класика.
Що ж він пропонує в подібній ситуації?
Якщо коротко, то шукати АСИМЕТРИЧНУ ВІДПОВІДЬ.
В нашому випадку мова має йти про нанесення ударів по найбільш вразливих точках агресора: його комунікаціях і бронетанкових частинах, як основної ударної сили армії вторгнення.
У нас не вистачає авіації для нанесення ударів по танкових колоннах?
Зате є чудові протитанкові ракетні комплекси (ПТРК), які у великій кількості нам постачають союзники.
За даними газети Нью-Йорк таймс, за перші 10 днів війни США та їх союзники поставили до України 17 тисяч ПТРК.
17 тисяч, Карле!
Це краще, ніж в попередні роки, коли ми раділи отрианню декількох сотень Джавелінів.
Але це недостатньо для перемоги над ворогом.
Тому наша мета – щоб кожен воїн ЗСУ і тероборони мав хоча б один ПТРК, як основний засіб індивідуального озброєння поруч з автоматом.
Звідси перша вимога до союзників:
НЕГАЙНО ЗБІЛЬШИТИ В РАЗИ ПОСТАВКИ ПТРК В УКРАІНУ.
Нехай віддадуть все, що у них є.
І тоді українці зможуть знищити основні зуби рашистського дракона.
Йому для лікування цього пародонтозу знадобиться значно більше часу, ніж НАТО для поповнення запасів ПТРК.
Друге. Переносні зенітно-ракетні комплекси (ПЗРК) типу «СТІНГЕР».
Ворожа авіація змушена знижуватися для прицільного бомбометання і в цей момент вона абсолютно вразлива для враження «Стінгером».
Під час війни в Афганістані неписьменні афганські селяни прекрасно працювали по радянській авіації американськими ПЗРК.
Якщо це успішно робили афганці, то на що тоді здатні українці?
Приклад простого працівника Укрпошти, який з допомогою допотопної «Стріли» збив сучасний рашистський літак Су-30 є показовим.
Тому висновок простий:
ПЕРЕСТАНЬТЕ ПРОСИТИ ТЕ, ЩО НАМ ТОЧНО НЕ ДАДУТЬ І ТЕ, ЩО НАМ СЬОГОДНІ НЕ ДОПОМОЖЕ.
Просіть, ні, не просіть: ВИМАГАЙТЕ від країн НАТО двох речей: ПТРК і ПЗРК.
Вони нам потрібні в НЕОБМЕЖЕНІЙ КІЛЬКОСТІ.
Якщо кожен піхотинець української армії матиме Джавелін і зробить пуск по бронетехніці ворога з безпечної відстані (3 км), то це матиме катастрофічні наслідки для агресора.
При спробі переслідування мобільної групи, озброєної ПТРК частина цієї групи, озброєна ПЗРК буде знищувати гвинтокрили ворога, які спробують переслідувати такі ударні групи.
Ось це і є та сама АСИМЕТРИЧНА ВІДПОВІДЬ агресору, яка принесе нам перемогу.
При наявності достатньої кількості подібного озброєння, шансів у рашистів протидіяти таким мобільним групам – НУЛЬ.
Їхні комунікації будуть під постійними ударами, а вразити їх буде такою ж марною справою, як спроба радянської армії у 1939-40 роках перемогти мобільні групи фінських лижників-снайперів.
Саме так наш український Давид може перемогти рашистського Голіафа.
І я хочу вірити, що це розуміє і наше військове керівництво.
В усякому разі, колони розбитої техніки і знищених на марші бензовозів свідчать про це.
Тому, потрібно вірити в нашу армію.
Вона НЕПЕРЕМОЖНА.
Бо сьогодні ЗБРОЙНІ СИЛИ УКРАЇНИ – ЦЕ І Є УКРАЇНСЬКИЙ НАРОД.
А народ перемогти ще нікому не вдавалось.
І рашисти не є виключенням.
СЛАВА ЗБРОЙНИМ СИЛАМ УКРАЇНИ!
СЛАВА УКРАЇНІ!
