Первый сезон южнокорейского сериала «Игра в кальмара» закончился, принеся Netflix рекордный доход в порядка 900 миллионов долларов.
Концовка первого сезона оказалась понятной. Главный герой Сон получил свой выигрыш за победу в «Игре в кальмара» — 45 миллиардов вон. Также зрителю показывают кто и зачем создал игру — старик 001 хотел развлечься и вспомнить веселое детство.
Однако, в конце нам дают «крючок», который намекает на второй сезон: главному герою предлагают сыграть в еще одну игру. Такая концовка хоть и является понятной, но оставляет очень много вопросов для зрителей. Кроме этого, остались нераскрытыми некоторые сюжетные линии первого сезона, а значит продолжение должно быть.
Режиссер «Игры в кальмара» Хван Дон Хёк не рассчитывал, что его проект станет таким популярным и будет иметь второй сезон. Но вышло так, что «Игра в кальмара» побила все рейтинги, став самым популярным проектом Netflix.
Но что же ждет зрителей во втором сезоне? Вполне вероятно, что авторы сериала захотят ответить на ряд вопросов, возникших у фанатов сериала.
Во-первых, в первом сезоне не объяснили, что за люди были в красных костюмах и как они попали в игру. Также непонятно, как игра может идти без создателя. Кроме этого, не была раскрыта мотивация главного героя: почему Сон решил, что возвращение дочери это не главная цель?
Также концовка первого сезона намекнула на другую игру, но какой она будет — неизвестно. Это должно быть показано во втором сезоне.
P.S.
17 вересня американська продюсерська компанія Netflix випустила власний південнокорейський серіал «Гра в кальмара», інвестувавши в його виробництво скромні $21.4 млн. Менше ніж за місяць дев’ятисерійна драма стала абсолютним рекордсменом. Тільки на платформі Netflix її переглянули глядачі зі 111 млн акаунтів, реліз є номером один для споживачів з 94 країн і найпопулярнішим у США.
Тим часом у соцмережі TikTok хештег #SquidGame подивилися 23 млрд разів; культові речі із серіалу та випробовування, через які проходять учасники, уже увійшли до глобальних трендів. Інтернет-магазини Taobao, Aliexpress заповнені одягом із серіалу, а на YouTube з’являються відео, де люди масово змагаються в корейських дитячих забавах. В Азії попит на білі капці, як у ключових персонажів, виріс на 7800%.
«Гра в кальмара», немов фастфуд, переповнена «кривавими» калоріями: смерть персонажів швидко стає нудотною, але картина тримає увагу. По-перше, блискучою грою акторів і яскравим візуальним рядом. По-друге, карколомним сюжетом. По-третє, ми «чіпляємося» психологічно – висвітлена серіалом соціально-економічна нерівність ідентична реаліям сьогоднішнього постковідного глобального світу – люди щодня змагаються в алегоричну «гру в кальмара», намагаючись досягти матеріального добробуту в умовах ринкової економіки капіталістичного суспільства.
Будьмо відверті: ми вже навчені жорсткого досвіду соціальної конкуренції, тому несвідомо асоціюємо себе з гравцями в зеленій формі. Але в житті, як і в серіалі, завжди постає моральний вибір – яка ціна рішення? Наскільки зовнішні обставини впливають на правильність вчинків? Картина примушує зазирнути всередину себе та запитати: «Як би я вчинив/вчинила на місці того чи іншого персонажа?» Тому ми продовжуємо дивитися «Гру в кальмара».
Спочатку соціальна складова детермінувала планетарний успіх південнокорейської драми «Паразити» режисера Пон Чжун Хо. У 2019 році фільм став оскароносним і фантастично прибутковим, заробивши в прокаті $204.5 млн при бюджеті $13.2 млн (більше ніж у 15.5 разів). Тепер вона робить серіал Netflix найпопулярнішим у 2021 році. З’ясуймо, чому весь світ у захваті від цієї дорами.
Чому успіх «Гри в кальмара» був неминучим
Зараз Азія в моді. Щорічний обсяг ринку кіно в Південній Кореї становить $5 млрд. Експорт культурного продукту з країни сягає $1 млрд. Компанія Disney інвестуватиме мільярди доларів у створення корейського контенту – є план на 50 картин. Netflix уже вклав у кіноіндустрію Кореї $4.7 млрд, створивши 16 тисяч робочих місць. Південнокорейське кіно конкурентне, воно вражає іноземних глядачів азійською емоційністю, захопливим сюжетом, аутентичною картинкою та гуманістичними посиланнями, котрі у свою чергу походять із місцевої культури, а саме корейського конфуціанства.
Південнокорейський кінематограф не виник просто так, його розвиток – це свідома довгострокова стратегія уряду, котрий бачив необхідність створювати нові індустрії та робочі місця на фоні зростання Китаю як планетарної фабрики, яка витіснятиме корейські товари на глобальному ринку. Місцевий великий бізнес — чеболі (аналог українських ФПГ) — щедро інвестував мільярди у вітчизняне виробництво фільмів, серіалів і молодих режисерів.
З 2000 по 2020 рік Пекін захоплював світові товарні ніші, а Сеул — кіноринок. Епоха кіноренесансу подарувала нам таких видатних майстрів, як Кім Кі Дук і Пак Чхан Ук, а також акторів зараз популярних на увесь світ, як-от Кон Ю.
Тож було лише питанням часу, коли південнокорейське кіно сягне світового визнання та успіху. Черговим проривом кіноіндустрії Сеулу є «Гра в кальмара».
76-річний актор О Йон Су грав монаха в геніальному фільмі Кім Кі Дука «Весна, літо, осінь, зима… і знову весна» 2003 року виробництва, а в серіалі Netflix він став душевним дідусем — «першим номером»
Злободенні проблеми «Гри в кальмара»
Режисер Гван Дон Хьок відверто каже, що в серіалі хотів метафорично відтворити модель сучасної Південної Кореї, де максимально актуалізувалися питання морального занепаду, жадоби до наживи й егоїзму. Автор написав сценарій у 2008 році, адже сам переживав значні фінансові проблеми, проте жодна кіностудія не зацікавилася його роботою – тоді зневірений кореєць продав ноутбук, на якому працював, за $675. Пощастило режисерові у 2019-му, коли Netflix у рамках стратегії виробництва неангломовного контенту звернула увагу на Південну Корею та зацікавилася сценарієм Гван Дон Хьока.
456 лузерів-боржників беруть участь у шести дитячих іграх, змагаючись за грошовий приз у $38 млн, ціна програшу – смерть. «Гра в кальмара» насичена візуальною виразністю: монохромні костюми, знеособлювальні маски, дистопічна атмосфера. Але ми вже все це бачили в серіалі «Оповідь служниці», іншому творінні Netflix «Паперовий будинок», а сафарі на людей влаштовував багатий російський аристократ із фільму «Найнебезпечніша гра» 1924 випуску.
Центральні персонажі заклішовані, як у типовій голлівудській мелодрамі: мовчазний і розумний лідер, емоційний і добрий невдаха, хитрий і жорстокий бандит, красуня зі стрижнем, сердечний дідусь і м’якотілий простак. Фішка «Гри в кальмара» в іншому – серіал емпірично передає соціально-економічну кризу, котра вразила світове суспільство. Це створює глобальний попит, серіал «чіпляє» аудиторію п’ятьма основними проблемами.
Консюмеризм і борги. Культура споживання розкручує маховик наших потреб – у гонці за речами та статусом люди часто бездумно беруть тягар кредитів. Матеріальна «успішність» стає важливішою за мораль. Це призводить до постійного стресу. Заборгованість населення в Південній Кореї становить $1.5 трлн. У США — $15 трлн. В Україні — $9 млрд.
Соціальна нерівність і неадекватний розподіл благ. Корейці вже називають свою країну «Пекельний Чосон» через складність працевлаштування, велике значення персональних зв’язків, надмірну працю, малу заробітну плату. Підвищити свій соціальний статус на фоні глобального зменшення середнього класу стає все важче. Ціна на нерухомість у Сеулі – одна з найвищих у світі. Багаті люди показово продовжують вести гедоністичне життя, дратуючи бідних. Наразі 30% корейської молоді безробітні. За повідомленням Державної служби зайнятості, в Україні 30% зареєстрованих безробітних — це молодь віком до 35 років.
Брехня. Біженка з Північної Кореї вірить, що на півдні її та брата очікує краще життя, але в результаті брат потрапляє до дитячого будинку, а вона змушена красти.
По-перше, ми схильні перебільшувати віддачу від інвестованого часу та коштів, особливо коли суспільство лицемірно розповідає про світлі перспективи. Розпач від розбитих сподівань викликає фрустрацію. Сьогодні меншість вірить у «американську» чи «корейську» мрію. По-друге, в сучасному світі все більше людей свідомо брешуть, аби піднятися соціально, «отримати лайки», намагаючись вдати із себе за тих, ким вони насправді не є. Це викривлює смисли в суспільстві, розколює його, породжує недовіру.
Втрата сенсу життя. Головний герой серіалу – ігроман, він остаточно здався — не знає, заради чого жити, чому потрібно докладати якісь зусилля. Лиш пройшовши через смертельну небезпеку, усвідомивши цінність власного існування, силу моральних вчинків, він почав діяти.
Не бажаючи розуміти свого життєвого призначення, люди обирають зубожіння. Зневіра у свої сили притаманна не тільки Південній Кореї, де приблизно мільйон людей щороку отримує виплати по безробіттю на загальну суму $12 млрд. Під час кризового 2020 року уряд США надіслав рекордні $143.6 млрд 30.8 млн тих, хто був постійно або тимчасово без роботи.
Страх. Один персонаж «Гри в кальмара» каже: «Я все життя боявся ухвалити рішення, тому за мене вирішували інші люди, а я плив за течією». На жаль, у сучасному світі ми все більше боїмося взяти відповідальність за себе, близьких. Намагаємося оминути труднощі, шукаємо легкі шляхи. Окрім того, цілі соціуми сковує страх за власну безпеку, інвестиції, стабільне життя. Ціна власного добробуту перевищує соціальні втрати. COVID-19 показав, що суспільні страхи актуальні та впливові як ніколи – це розколює суспільства.
***
Іронія: компанія-капіталіст знімає серіал про соціальні проблеми, які прямо натякають на неадекватність поточної економічної моделі держави в глобальному масштабі. Цю ідею вже беруть на озброєння політики, як мінімум у самій Південній Кореї. Цього сторіччя ми станемо свідками ще цікавіших і суперечливіших подій.
За місяць ціна акцій Netflix збільшилася на $39: з $589 до $628. «Гра в кальмара» принесе босам стримінгового сервісу сотні мільйонів доларів і продовжиться — другий сезон буде знято.