Новий раунд протистояння Володимир Путіна з Заходом приніс росіянам неприємну новину. Посольство США припинило видачу неімміграційних віз росіянам. «Червоні лінії», «прокреслені» в посланні президента Федеральним зборам 21 квітня, не вразили західних адресатів путінського застереження.
Сюрприз Лаврову від Путіна
Співробітників російських місій вислали Польща, Словаччина, три країни Балтії, Румунія і навіть зазвичай неконфліктна Болгарія. Більш того, Чехія буквально на наступний день після президентського послання «послала» додому другу групу росіян. Москва фактично була змушена прийняти умови Праги і затвердити фіксоване число співробітників місій обох країн.
Це означає, що найважливіший центр, так би мовити, багатогранної діяльності різноманітних російських служб в Центральній Європі, що існував ще з радянських часів, по суті, ліквідований. Судячи з усього, Кремль побоявся, що за прикладом чехів підуть інші країни, тому балтійським країнам відповіли не в очікуваному розмашистому стилі, а строго пропорційному.
Доручення Путіна уряду РФ скласти якийсь «список ворожих держав», яким буде заборонено наймати фізичних осіб для своїх дипломатичних місій, які живуть в Росії, схоже, застало зненацька навіть його оточення.
Недарма в інтерв’ю Сергія Лаврова державному пропагандисту Дмитру Кисельову міністр намагається якомога швидше піти від питання про список. Глава МЗС не може не розуміти – своїм розпорядженням Путін створив проблеми не тільки американцям, литовцями або полякам (яким, як вважається, гарантовано місце в списку), але Росії. Причому значно більші, ніж «ворогам».
Питань ця путінська ідея породжує багато. Наприклад, чи буде список регулярно поповнюватися? Якщо так, то за якими критеріями? І чи будуть з нього викреслювати? Якщо так, то як можна заслужити прихильність Кремля? І чи захочуть поважаючі себе країни її заслуговувати? Адже це тільки в світі російської «еліти» прийнято вважати, ніби почуття гідності властиве тільки їй.
Чим відповість Захід на список Путіна?
Ще важливіше – потенційно тяжкі практичні наслідки путінських директив. Чехія показала: навіть невелика країна може дати Кремлю здачі, і отримати підтримку союзників. «Росатом» вже втратив право брати участь в тендері на будівництво АЕС в Чехії. Офіційна публікація списку «ворогів» може привести до нових відповідних акцій.
Наприклад, число співробітників російських посольств і консульств в більшості країн-кандидатів на «ворожість» значно перевищує число дипломатів цих країн в Росії. Якщо в якості відповіді зрівняти чисельний склад місій, то постраждають російські інтереси. Причому перш за все, інтереси спецслужб, що містять за кордоном чималі штати співробітників «під прикриттям».
Так, російські представництва – на відміну від західних в Росії – майже не наймають місцевих співробітників. На технічних і адміністративних посадах найчастіше працюють жінки і чоловіки дипломатів. Чим менше у вас людей з зеленими дипломатичними паспортами – тим менше техперсоналу.
Якщо ж Москва захоче доповнити заборону найму місцевих ще якимись заходами, то у «ворожих держав» буде кілька опцій відповіді. По-перше, можна ввести обмеження на переміщення російських дипломатів по країні, подібному тим, які діяли в роки «холодної війни».
По-друге, застосовувати так званий дзеркальний підхід до зустрічей. Якщо, наприклад, посла країни Х в Росії приймає тільки відповідальний за його регіон заступник міністра, але ніколи сам міністр, то той же самий принцип буде діяти щодо російського посла. Плюс – теж в стилі епохи «протистояння двох систем» – не виключено введення жорсткого контррозвідувального режиму, тобто максимального контролю за всіма «контактами» російського посольства.
Про роль бравади в російській дипломатії
Скандал, розпочатий заявою чеської контррозвідки про «російський слід» у справі про вибух на складі боєприпасів в 2014 році, далекий від завершення. Своє розслідування іншої серії вибухів веде і Болгарія. По позиціях Москви в двох країнах, де до неї ставилися з максимально можливим для членів ЄС і НАТО розумінням, нанесений потужний удар. Колишніми вони, швидше за все, більше ніколи не будуть. Вплив Росії в Центральній і Східній Європі сьогодні виявилося на історичному мінімумі.
За ще однієї поразки Кремлю і Смоленської площі нікого звинувачувати окрім самих себе. Великодержавна бравада укупі з нездатністю прорахувати довгострокові наслідки тільки до таких результатів і ведуть. І ніякі «списки ворогів» тут не допоможуть – «вороги» більше не бояться гніву Москви.
P.S. Newsader с Кушнарём и Гиммельфарбом
