Відео про евакуацію літнього чоловіка розриває серце. Дідусю 86 років. Дівчинка-волонтер одягає йому через плече сумку-планшетку — з документами, мабуть.
Дідусь плаче, махає рукою на хату.
— Жалко, — каже.
Молоді люди запевняють його, що все буде добре — головне, що живий-здоровий.
Вони не скажуть йому, звісно, що добре не буде. Уже добре не буде. Буде якось. Але не добре.
Як жаль ось таких — безпомічних, стареньких. Вони не завжди розуміють, що відбулося, і що це надовго. Для більшості — назавжди.
Про городи говорять «на наступний рік», про те, як заросте подвірʼя до їхнього повернення. А є такі, які просто в ступорі якомусь, в шоці. Сидять мовчки, притулившись до когось з рідних.
Я розмовляла з такими.
І також малодушно казала, що все буде добре…
Svitlana Samarska
При пекло пекельне, яке відбувається повсюдно, на кожному кроці…
Попри те, що з країни, що динамічно розвивалася у правильному напрямку за шість років ми перетворилися на кривавий і палаючий копіпаст своїх же ворогів…
Попри те, що під роздачу, окрім ненависних порохоботів, потрапили і виборці цієї влади та тестують її на собі на повну котушку…
Попри жахливі перспективи в усіх сферах суспільного життя — в економічній, соціальній, політичній…
Попри те, що кожна окрема людина і суспільство загалом для влади — це людське сміття, при чому що цивільні, що військові…
Попри купу інших очевидних «здобутків» тих, яких мудрий нарід здобув як вирок собі…
У цій самій країні достобіса осіб, які щиро вважають подібні дописи «гонєвом на владу». А критику того, що переважує будь-яку критику — «розганянням зради».
Щодо випадку на концерті ОЕ… Щось таке могло би теоретично статися у заповнених ресторанах, у кінотеатрах, у супермаркеті, який працює допізна і буквально переповнений людьми.
Скрізь у людей є камери, і подібні відео заполонили б усі мережі.
Проблема в тому, що спосіб, у який це відбувається, абсолютно точно не принесе ні результату, ні користі, ні бажаних наслідків.
І друга проблема в тому, що у країні є залізобетонно недоторкана клоунська каста. І недоторкана вона не через свою важливість і незамінність у тилу. А через наближеність до головного тІльця (чи тільцЯ).
Svitlana Samarska
Уявіть курку, яку «туди-сюди», заморожують та розморожують до такого стану, що вона вже ніяка. Вона справді ніяка. Я її асоціюю з певним нашим контингентом населення, яке з 2014-го намагалися виховати як громадян. Показати агресора в Криму і на Донбасі. Розказати про необхідність усвідомлення. І тут же його, як ту курку, деякі інші сили тягнули знову в інший стан.
Одні тим «громадянам» намагалися відкрити очі — другі привчали, що реготати над власною Армією «це ОК». Одні розповідали про необхідність незалежності — другі висміювали спроби пораненої України віднайти сили до боротьби.
А тепер ту курку відловлюють силами ТЦК ті самі люди, які висміювали та реготали. Вони самі тут курку привели до стану, коли вона вже негарно виглядає, і самі ж її таку хочуть тепер приготувати. «З душком», так сказати. Доклавши руки до її сьогоднішнього вигляду.
І не кажіть, що непослідовність та непрофесійність — це нічого страшного. «Він набере команду». Набрав. Змішав до купи фальш, незнання, нерозуміння, почавши зі зневаги до України як такої, виховавши величезний натовп байдужих, яких тепер сам же змушений за шкірку тягнути на війну. А вони не хочуть. Звісно, не хочуть.
Ти ж сам казав зі сцени геть інші речі. Ти сам подавав інший приклад. Ти ж сам заохочував домовлятися. Тепер те, виховане твоїм поганим до огиди гумором, населення чекає від тебе виконання обіцянок — воно не хоче воювати. Воно не розуміє, навіщо ти, сам уклоніст, тягнеш його на фронт. За що, за кого? Коли ти сам пропагував ницість та не важливість і Армії, і Мови, і Віри? Звісно, на концертах таке населення почувається комфортніше, ніж в окопах. Воно думає, що ти тягнеш їх воювати за тебе і твою команду — і в той же час нічого не знає про те, що воювати можна за власну землю.
