Як представник вселенського патріарха Варфоломія він перебуває у столиці ще з 15 листопада 2018 року, передає сьогодні РІСУ.
«Митрополит Гальський Еммануїл прибув до Києва. Наразі обговорюються тонкощі проведення Собору, який, очікується, він очолить», — йдеться у повідомленні.
Також, за словами джерела, обговорюється можлива дата проведення Об’єднавчого собору, якою, попередньо, визначили 22 листопада.
P.S. Щодо рішення Собору Єпископів Польської Автокефальної Православної Церкви
1. Раджу читати першоджерело: http://www.wiadomosci.cerkiew.pl/news.php?id_n=2031 Текст рішення виписаний у такий спосіб, що дозволяє різні тлумачення — і мені здається, що це не є випадковість.
2. Собор закликає прийняти рішення про скликання зібрання глав Помісних Церков для спокійного, в дусі євангельському, Передання і канонів вирішення українського питання.
Кого закликає ПРИЙНЯТИ РІШЕННЯ ПРО СКЛИКАННЯ? Єдиним, хто має таке ПРАВО, є Вселенський Патріарх. Він не раз і не двічі, а понад два десятиліття робив численні спроби через діалог з Московським Патріархатом знайти розв‘язання «українського церковного питання». Деструктивна позиція Москви щодо такого діалогу — відома. Тому зараз Вселенський Патріархат вимушений вирішувати проблему без згоди Москви — адже, як справедливо відзначив Вселенський Патріарх під час промови на Синаксі у вересні ц.р., Москва є джерелом проблеми і відповідальною за неї, тому не може бути тим, хто її вирішить.
Отже, Синакс може бути скликаний — це право Вселенського Патріарха. Але не для того, щоби обговорювати питання, чи надавати автокефалію — бо це питання, як не раз зазначалося у заявах Вселенського Патріархату, ВЖЕ ВИРІШЕНЕ, і це є суверенне право Вселенського Патріарха, а не Синаксу Предстоятелів.
Синакс може бути зібраний тоді, коли буде нова реалія — визнана і проголошена Томосом автокефальна Помісна Православна Українська Церква. І Предстоятель цієї Церкви буде повноправним учасником Синаксу. От тоді, вже з участю Української Церкви, і має вирішуватися питання — але на мою думку це буде питання, як Московський Патріархат повернути до єдності з Вселенським Православ‘ям!
2. В тексті НЕМАЄ ані слова про РІШЕННЯ Вселенського Патріархату (хоча в першому пункті є сказано про якісь документи «у справах адміністративних», які «надійшли» і «були взяті до відома»). Немає ані заперечення щодо права приймати і розглядати апеляцію, ані щодо прийнятого рішення про відновлення канонічного достоїнства всього єпископату і кліру Київського Патріархату та УАПЦ. Немає схвалення рішень від 11 вересня, але немає і їх прямого заперечення!
3. Пункт про заборону входити в літургійно-молитовні контакти з духовними «так званого Київського Патріархату» і «так званої Автокефальної Церкви», «які в минулих діях учинили багато зла» — це просто зразок казуїстики! Тобто, чи йдеться про всіх кліриків двох Церков, чи лише про тих, які на думку Польської Церкви «вчинили багато зла»? Хто і як встановлює міру вчиненого зла — багато було чи мало?
Чи маються на увазі самі Церкви, які «вчинили багато зла»? Але ж відомо, що внаслідок Об‘єднавчого Собору, який має відбутися для остаточного формування єдиної Церкви, і яка через Томос стане офіційно визнаною диптихіальною Церквою — вже не буде ані УПЦ КП, ані УАПЦ, а буде єдина Церква. Тож навіть якщо в рішенні маються на увазі обидві Церкви, а не просто конкретні клірики, які на думку єпископів ПАПЦ «вчинили багато зла», то і таке тлумачення втратить актуальність після Томосу! І польський Собор не може цього не враховувати.
ОТЖЕ
По формі польське рішення може бути витлумачене в різний спосіб — і очевидно, що таким був задум його авторів, — але по суті воно не є перешкодою для Вселенського Патріархату надалі реалізовувати вже прийняте ним рішення про автокефалію для України. Також єпископи ПАПЦ формально навіть не згадують про рішення Вселенського Патріархату — не підтримують їх, але і НЕ ОСУДЖУЮТЬ. Просто — не згадують. А формула, обрана для «заборони на літургійні контакти з кліриками» є багатозначною і спеціально виписаною так, щоби в скорому часі вона втратила актуальність.