Перехід українських кораблів ВМС України з Одеси до нової військово-морської бази у Бердянську промайнув у російському інформаційному просторі невпевненим гигиканням з приводу поважного віку корабля управління «Донбас» і зник у хвилях гордості за збитого у Сирії своїми ж ППО Іл-20 (який до речі, також вже далеко не першої свіжості – збудували його до відома російських жартівників у 1973 році).
Російські пропагандисти не розвернули свою звичну масовану пропагандистську кампанію проти проходу кораблів ВМС через Керченську протоку до Азовського моря з простої причини. Ця операція ВМС України продемонструвала, що Росія знає своє місце в Чорному морі, Керченській протоці та Азовському морі. І місце це далеко не почесне.
Традиційні для російських «гопників» «наїзди» у темному місці на незахищених громадян – тобто так звані «інспектування» цивільних суден у Керченські протоці та Азовському морі чомусь не розповсюдилися на військові кораблі під прапором ВМС України. Цікаво чому? Може не вистачило «Калібрів» в порохівницях?
Ті хто заявляє, що український флот з його «Гюрзами» не може протистояти російським кораблям з крилатими ракетами «Калібр» помиляються. По-перше, навіщо росіянам «Калібри» у Азовському морі для протидії українським «Гюрзам» зрозуміти важко (можна звісно пояснити наміри ЧФ РФ нанести удари в глибину території України, але цей факт ніяк не підвищує ефективність російських кораблів у протистоянні ВМС України у Азовському морі, де ТВД обмежується кількома десятками кілометрів). По-друге, «багатоходовочкі Путіна» загнали Росію в такий лабіринт міжнародно-правових пасток, що ні «Калібри», ні навіть пару авіаносних груп у Азовському морі навряд чи можуть допомогти ЧФ РФ виконати своє бойове завдання.
Після окупації та анексії Криму, Росія почала демонстративно встановлювати зони виняткового контролю в Чорному, Азовському морі, показуючи, що Крим тепер — «російська» територія, і вони нібито мають право розпоряджатися морем навколо Криму. Однак, відповідно до міжнародного права незаконна анексія Криму нічого не змінила — Крим залишився українським, так само як і море біля нього. Керченська протока і Азовське море зберегли свій статус – внутрішніх вод України та Росії. Більш того, Азовське море є частиною світового океану і підпадає під дії норм міжнародного морського права. Ще в лютому 2016 року МЗС України ініціював судовий процес і подав позов до Міжнародного трибуналу ООН з питань морського права щодо порушень Росією міжнародного морського права в Чорному і Азовському морях та Керченській протоці. РФ у відповідь заявила, що Азовське море не є суб’єктом міжнародного морського права, оскільки існує двосторонній договір між Україною і Росією про використання Азовського моря.
У будь-якому разі, скільки б росіяни не намагалися перекрутити міжнародне право, українські військові кораблі мають такі ж самі права, що й російські використовувати акваторію Чорного, Азовського морів та Керченської протоки для виконання своїх завдань, в тому числі, перевіряти чи супроводжувати цивільні судна.
Фото: facebook/ВМС ЗС України
Більш того, військовий корабель відрізняється від цивільного не тільки своїм озброєнням, але й статусом. Військовий корабель є територією держави, чий прапор він несе. Атака на військовий корабель, відповідно до міжнародного морського права означає пряму агресію проти цілої країни. Саме тому, коли у Керченській протоці з`явилися кораблі під прапором ВМС України, російські «гопники» лише «грали м`язами» та демонстрували страшенну агресію за принципом «тримайте мене семеро». Будь-який реальний агресивний акт з використанням зброї проти українського військового корабля був би відразу класифікований як акт агресії з усіма відповідними наслідками. Недарма операцію українських ВМС у Керченські протоці ретельно документував літак-розвідник ВПС США Boeing RC-135V. Всі можливі провокації чи агресивні дії російських моряків та фесбешників були зафіксовані. Якщо б росіяни наважилися на збройну атаку – це відразу б стало окремим кейсом у загальній справі про агресії Росії проти України. І жодним поясненням про «зелених чоловічків» чи «гібридну війну» Москва б не обійшлась. Міжнародне морське право таких помилок не прощає.
В результаті, українські кораблі прибули до нового місця базування у Бердянську. Почався процес створення військово-морської бази. Буде створюватися система управління, логістики, забезпечення ВМС України. Логічним також виглядає переведення до Азовського моря всіх катерів «Гюрза-М» (з доведенням групи катерів у ВМБ в Бердянську до 6 вимпелів). Наступним кроком ВМС України у Азовському морі та Керченській протоці повинно стати, зокрема, забезпечення безпеки судноплавства. Це можна зробити за рахунок здійснення конвоювання цивільних суден через Керченську протоку, щоб відігнати російських «гопників», охочих до «інспектування без причини».
Що буде робити в цих умовах Росія? Варіантів у Москви небагато. Провокації, тиск, створення конфліктних ситуацій. Скажімо, росіяни можуть «передати» кілька катерів під «прапор» так званої «ДНР» і здійснити збройний напад на кораблі ВМС України в Азовському морі. Військово-морські «іхтамнєти» формально не будуть належати до Росії, а тому Україна не зможе подати позов до міжнародного суду на РФ. Єдиною проблемою для Кремля є легка ідентифікація військових кораблів (це не «танк з донецької шахти»). Визначити належність нападників не буде проблемою (звісно, за умови ефективної та постійної розвідки та висвітлення обстановки), що призведе до ще більших проблем для РФ.
Найбільш ймовірно, прямих відкритих збройних атак на українські кораблі Росія буде уникати. Пряма агресія проти кораблів ВМС України буде черговим провалом путінської зовнішньої політики – нові санкції, нові проблеми на міжнародних майданчиках, нові проблеми в економіці. Такий варіант розвитку подій до планів Кремля поки що не входить.
Але це поки що. Україні треба використати наявний час для розбудови ВМС за принципом «москітного флоту», озброєного крилатими ракетами «Нептун», який зможе проактивно діяти в Чорному та Азовському морях, захищаючи інтереси України.
P.S.
