Досвід бойових дій показує, що військовій авіації необхідна широка мережа сучасних військових аеродромів на всій території країни, а також «запасні» аеродроми на окремих ділянках автомобільних трас
Від початку створення Збройних Сил України частини військової авіації активно скорочувались разом із аеродромною мережею. З майже 100 військових летовищ, що були на початку 90-х років, на сьогодні в Україні залишилося близько чверті. Та й ці потребують капітального ремонту.
Минулого року після тривалого простою вдалося відновити аеродроми в трьох регіонах
Коли почалася російська агресія у Криму та на Сході України, Командування Повітряних Сил ЗС України зіткнулося з тим, що на певних напрямах для виконання завдань у повному обсязі авіації не вистачало підготовлених аеродромів. Одне з небагатьох летовищ, яке на початку літа 2014 року прийняло бойову авіацію, знаходилося неподалік міста Дніпропетровська (Дніпро). За радянських часів тут був військовий аеродром винищувального авіаційного полку, який використовувався й цивільною авіацією. Від початку нового тисячоліття летовище стало суто цивільним. Відтоді допоміжні будівлі аеродрому перейшли у сферу управління Міністерства інфраструктури, а злітно-посадкову смугу, диспетчерський пункт і будівлю радіолокаційного ретранслятора ближнього маяка контролювала приватна авіакомпанія. На початку листопада 2015 року Кабінет Міністрів України підписав розпорядження щодо передачі цього аеродрому зі сфери управління Міністерства інфраструктури і авіакомпанії під контроль Міністерства оборони України. Проте тривалий час не з вини Збройних Сил це рішення не реалізовувалося.
— На сьогодні ще тривають судові засідання, але я впевнений, суд ухвалить позитивне рішення, і невдовзі аеродром та його інфраструктура будуть повернуті оборонному відомству, — говорить начальник інженерно-аеродромного управління логістики Командування ПС полковник Павло Яворський. — Це діючий аеродром, і кошти, потрібні на його утримання, відносно невеликі. Набагато більше доведеться витратити при поверненні в державну власність летовищ, які тривалий час не експлуатувалися.
Торік відремонтували 9 летовищ. На 2018-й плани не менш амбітні
Аналіз досвіду бойових дій показує, що військовій авіації вкрай потрібна широка мережа сучасних аеродромів на всій території країни. Тому вже з 2015 року фахівці Повітряних Сил розпочали «повертати у стрій» ті летовища, які військові багато років тому передали в комунальну власність місцевих органів самоврядування. Тепер щороку відновлюють по кілька таких аеродромів. Спочатку повертається авіаційна комендатура, техніка, обладнання. Потім фахівці відновлюють злітно-посадкову смугу, будівлі, казарми, встановлюють сучасну апаратуру. За кілька місяців донедавна «мертвий» аеродром оживає і зустрічає транспортники, винищувачі, штурмовики, навчально-тренувальні літаки. Так було, наприклад, 2016 року в Чернігові й 2017-го в Умані. Є відповідні плани й на поточний рік.
До російської воєнної агресії Повітряні Сили України використовували лише чверть усіх військових летовищ на території країни. Сьогодні ця кількість зросла вдвічі.
Навіть найміцніший аеродромний бетон — не вічний, а летовища державної авіації України капітально не ремонтувалися від самого свого створення. Кілька років тому було ухвалено рішення щодо якісного покращення державних аеродромів. Як пілотний проект було обрано військове летовище в Озерному (Житомирська область). За попередніми розрахунками, це коштуватиме 700–800 млн грн. На сьогодні розпочалося опрацювання проектної документації. Планується, що вже восени розпочнеться безпосередня реконструкція аеродрому.
На черзі — поточні ремонти діючих і раніше вивільнених аеродромів по всій Україні. Не виключено відновлення військових аеродромів у Миколаївській та Одеській областях.
Ще наприкінці 2015 року Радою Національної безпеки і оборони України було ухвалено рішення про відновлення та створення аеродромних ділянок доріг оборонного значення. Це рішення затверджено Указом Президента України.
— Зі свого боку ми маємо визначити ділянки автомобільних трас, які в майбутньому відіграватимуть роль «запасних» аеродромів, та розробити технічні вимоги до кожної з них, — говорить полковник Павло Яворський. — На сьогодні вже визначені такі ділянки, підготовлено проект відповідної постанови Кабміну. Далі — справа Міністерства інфраструктури. Нюанс полягає в тому, що сьогодні майже всі основні автомобільні дороги України будуються, ремонтуються й обслуговуються тільки після концесійного конкурсу. Концесіонери — відомі міжнародні корпорації. Безперечно, вони мають можливість підготувати ділянку автотраси, яка буде використана як аеродром. Але це потрібно заздалегідь обговорити, виділити на роботи кошти.
10 серпня 2016 року відповідно до плану заходів бойової підготовки, військові льотчики винищувальної та бомбардувальної авіації на літаках МіГ-29 та Су-24 успішно здійснили навчальну імітаційну посадку на визначену ділянку автомобільної дороги сполученням Київ-Чоп.
За часів незалежності України тільки одного разу, на початку 2000-х, пара винищувачів МіГ-29 приземлялася та злітала з автомобільної ділянки дороги. Хоча за радянських часів на території нашої держави була певна кількість таких ділянок, на сьогодні всі вони потребують ремонту і реконструкції. Під час практичної фази навчань «Небесний щит-2016» літаки МіГ-29 та Су-24М успішно здійснили імітаційну посадку на визначену ділянку автомобільної дороги сполученням Київ — Чоп, на часі — реальні посадки. Далеко не кожний відрізок автомобільного шляху може стати польовим летовищем. Вимоги до ЗПС досить-таки жорсткі: щонайменше 2,5 км ідеальної дороги — ділянка рівна, без тріщин, значно вища, ніж на звичайній автостраді, носійна спроможність асфальту тощо. Крім того, на кінцях ділянки обабіч мають бути розташовані місця для розміщення літаків і автомобілів обслуговування та обов’язково — якісна об’їзна дорога. І це лише кілька основних загальних вимог. Є додаткові вимоги до кожної конкретної ділянки, яка в перспективі має стати польовим летовищем. Наприклад, демонтувати рекламні щити, перенести пішохідні переходи, прибрати автозаправочну станцію.
Такі суттєві покращення аеродромів державної авіації України проводяться вперше за чверть століття. Тож є підстави сподіватися, що за кілька років українська військова авіація отримає якісно нову аеродромну мережу.
